13 серпня 2019 року
Київ
справа №9901/432/19
адміністративне провадження №П/9901/432/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у справі
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя,
про визнання протиправними та скасування рішень,-
08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції, з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1276/ко-18 щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту, відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області;
визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2018 року №2983/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність обставин, що зумовлюють залишення її без руху.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на держаних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем оскаржується рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1276/ко-18 про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та рішення Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2018 року №2983/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області.
Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою, а отже спір у даній справі виник з приводу звільнення з публічної служби.
Позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду зазначив, що підставою позову є, зокрема, інформація про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3, причиною звільнення, якого є невідповідність кваліфікаційним вимогам до члена ВККС, що офіційно оприлюднена 12.07.2019. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що дізнався про те, що ОСОБА_3 входив до складу колегії ВККС України, якою 20 липня 2018 року прийнято оскаржуване рішення, лише 15.07.2019 після отримання відповіді на адвокатський запит від 11.07.2019 за № 21-3906/19, до якого додано копію рішення від 20.07.2019 за № 1276/ко-18.
До позову та заяви про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 надав копії: листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.07.2019 за № 21-3906/19, рішення від 20.07.2019 за № 1276/ко-18 та рішення Вищої ради правосуддя від 25 вересня 2018 року №2983/0/15-18.
Посилаючись на наведені доводи та надаючи перелічені докази, позивач просить поновити строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строку поважними.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншим законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий строк для звернення з позовом у справі щодо звільнення з публічної служби становить місяць.
Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскаржувані в цій справі рішення є актами індивідуальної дії, які застосовані до позивача, а їх наслідком є звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
В даному випадку, початок перебігу місячного строку на звернення до суду для позивача розпочався з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваних рішень.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує рішення ВККС України від 20.07.2018 та рішення ВРП 25.09.2018. Позивач в заяві не заперечує факту обізнаності щодо прийняття оскаржуваних рішень. Отже, строк на їх оскарження закінчився 20.08.2018 та 25.10.2018, відповідно.
За правилами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, які є фактичними та/або юридичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а з моменту прийняття такого рішення.
Виходячи з наведеного, доводи позивача про виникнення окремих підстав для звернення до суду з позовом, а саме про з'ясування обставин, що ОСОБА_3 , який входив до складу колегії ВККС України при прийнятті рішення від 20.07.2018, звільнений за у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам, не можуть бути визнані поважними, позаяк необізнаність позивача про такі обставини (підстави позову) не є істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту початку перебігу, закінчення встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку до дати звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Позивач у доводах заяви посилається на те, що він не був обізнаний про склад колегії ВККС України, яка прийняла рішення від 20.07.2018 відносно нього про визнання судді Краснокутського районного суду Харківської області Остапова Максима Олексійовича таким, що не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, а отримав таке рішення лише на адвокатський запит від 11.07.2019.
Проте, позивач не надав доказів вжиття ним активних дій (подання заяви, ознайомлення з суддівським досьє) задля отримання копії рішення напротязі майже року.
Щодо строку оскарження рішення ВРП від 25.09.2018 позивач взагалі не навів доводів та не надав доказів існування таких обставин, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, наведені позивачем обставини та надані ним докази не свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, ОСОБА_1 не надано доказів існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з приписами частини 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За правилами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на звернення до адміністративного суду будуть визнанні неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали, протягом якого позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку на звернення до суду, в якій вказати поважні причини його пропуску, тобто обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій та надати належним чином завірені копії документів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 266 КАС України,
Визнати неповажними вказані позивачем підстави пропуску строку на звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку та надання належним чином завірених копій документів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Роз'яснити позивачеві, що у разі якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Л.В. Тацій