13 серпня 2019 року
Київ
справа №420/253/19
адміністративне провадження №К/9901/21992/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі № 420/253/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ ( - далі Положення № 2503-ХІІ) передбачено можливість отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, тому позивач наполягає, щоб документ, який підтверджує громадянство України ОСОБА_2 видали саме в такому вигляді. Також позивач стверджує, що оформлення паспорта у вигляді пластикової картки з безконтактним носієм інформації передбачає обробку персональних даних, на що ОСОБА_2 та його законні представники (батьки) відмовляються надавати згоду через свої релігійні переконання.
Суди встановили та не заперечується у касаційній скарзі, що 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 та його неповнолітній син ОСОБА_2 звернулися до Київського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР.
Київський районний відділ у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області листом від 13 грудня 2018 року № 5112/8819 надав відповідь ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302), подана у довільній формі заява щодо оформлення паспорта громадянина України старого зразка у вигляді книжечки та ведення обліку без використання Єдиного державного демографічного реєстру не є підставою для видачі паспорту будь-якого зразка (у тому числі у вигляді книжечки).
Позивач вважає надане роз'яснення відмовою в наданні дитині паспорта громадянина України, затвердженого Положенням № 2503-ХІІ, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 березня 2019 року, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження та залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про передчасність заявлених позовних вимог, адже відповідачем правомірно та обґрунтовано повідомлено позивача про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, оскільки заява з якою позивач звернувся в інтересах неповнолітньої дитини була подана у довільній формі та без надання необхідних документів визначених Постановою № 302. Таким чином, суди дійшли висновку, що право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене.
Вважаючи такі рішення ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач в інтересах неповнолітньої дитини звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом абзацу першого пункту 1 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає:
заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
свідоцтво про народження;
дві фотокартки розміром 35х45 мм;
у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Частина перша статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.
Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відсутність факту відмови відповідача у оформленні паспорту на підставі відповідної заяви, поданої в порядку Положення № 2503-ХІІ, робить передчасним звернення до суду з позовом про визнання протиправною такої відмови та зобов'язання видати паспорт згідно з нормами вказаного Положення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі № 420/253/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Київського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду