Іменем України
12 серпня 2019 року
Київ
справа №808/5768/14
адміністративне провадження №К/9901/21823/19
№К/9901/30194/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (судді Аляб'єв І.Г., Бабаш Г.П., Крилова М.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (судді Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.) у справі №808/5768/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці ( далі - Управління МВС України на Донецькій залізниці ) в якому просив:
- визнати незаконними та скасувати накази МВС України № 852, № 1498 о/с від 05 серпня 2014 року в частині звільнення його з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 ;
- визнати незаконним і скасувати наказ № 245 о/с від 12 серпня 2014 року начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці в частині встановлення ОСОБА_1 вислуги років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення у календарному обчисленні 23 роки 07 місяців 04 дні, у пільговому - 31 рік 05 місяців 03 дні;
- поновити його на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці;
- стягнути з Управління МВС України на Донецькій залізниці грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2014 року по день розгляду справи у суді з розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення 187,50 грн.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ніяких вчинків проти інтересів служби, які б суперечили покладеним на нього обов'язкам, підривали довіру чи дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не вчиняв. Відповідачі незаконно та безпідставно притягнули його до дисциплінарної відповідальності та звільнили з органів внутрішніх справ. Крім того, вказав, що відповідачами було порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування та незаконно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31 травня 2016 року звернув увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не було наведено мотивів неврахування висновку службового розслідування, та не було з'ясовано, які саме дії позивача, що стали підставою для звільнення, є дискредитацією звання, що несумісне з подальшим перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, та чи підпадають такі дії під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту. Також необхідно встановити, чи було дотримано відповідачами порядок та процедуру проведення службового розслідування.
За наслідками нового розгляду справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов задоволено.
Визнано незаконними та скасовано накази МВС України від 05 серпня 2014 року № 852, № 1498 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Визнано незаконним та скасовано наказ Управління МВС України на Донецькій залізниці від 12 серпня 2014 року № 245 о/с в частині встановлення ОСОБА_1 строку вислуги років на службі.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 06 серпня 2014 року.
Стягнуто з Управління МВС України на Донецькій залізниці суму грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу в період з 06 серпня 2014 року по 20 жовтня 2016 року у розмірі 150 887 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 28 копійок.
Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення суми грошового забезпечення за один місяць вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, під час заходів щодо оборони будівлі лінійного відділу станції Словянськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, які мали місце 12 квітня 2014 року і слугували підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, позивачем не допущено вчинку, який дискредитує високе звання рядового і начальницького складу. Оскільки, сфера застосування плану охорони та оборони адмінбудинку під умовною назвою «Фортеця», яка застосовується і розповсюджується на випадки загрози або нападу на адміністративне приміщення лише натовпу людей (масових заворушень), не могла бути введена ОСОБА_1 в дію як захід, спрямований на запобігання та припинення скоєння злочинів озброєними представниками так званої «Донецької Народної Республіки» (далі - ДНР), на захист та оборону адміністративного приміщення та вивезення майна (табельної вогнепальної зброї).
Крім того, суди вказали, що під час звільнення позивача, як службову особу органів внутрішніх справ, було порушено порядок та процедуру проведення службового розслідування, незаконно накладено захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак оскаржувані накази є незаконними, звільнення - протиправним.
Таку позицію Донецького окружного адміністративного суду підтримав і Донецький апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Не погодившись з судовими рішеннями, МВС України та Управління МВС України на Донецькій залізниці звернулися до суду з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
МВС України свою касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не у повній мірі досліджено питання, що підполковник міліції ОСОБА_1 у порушення своїх функціональних обов'язків не вжив заходів, спрямованих на захист та оборону адміністративного приміщення та майна, в тому числі табельної вогнепальної зброї, не ввів в дію оперативний план «Фортеця». Позивач не провів передбачених заходів спрямованих на запобігання та припинення злочинів скоєних озброєними представниками терористичної організації так званої ДНР.
Управління МВС України на Донецькій залізниці в обгрунтування касаційної скарги зазначило, що суди не врахували вимогу статті 15 Закону України «Про міліцію», якою передбачено, що працівники міліції мають право застосовувати вогнепальну зброю для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, для відбиття нападу на працівника міліції та, зокрема, застосовувати таку зброю у районі проведення антитерористичної операції. А тому, прийшли до необґрунтованих висновків щодо відсутності на законодавчому рівні чіткого врегулювання ситуації, яка виникла та непідготовленості працівників лінійного відділу до захоплення будівлі терористичними угрупуваннями. Крім того, позивачем, у порушення вимог чинного законодавства та внаслідок недбалих дій, не було забезпечено безпеку особового складу та схоронності адміністративної будівлі міліції і вогнепальної зброї. Також вказав, що відповідно до ухвали Апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2016 року вирок Словянського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2015 року за яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу МВС України, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Також, просив долучити до матеріалів справи копії вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року про визнання його невинуватим за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України в службовій недбалості та виправданим через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 02 березня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою МВС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року.
13 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління МВС України на Донецькій залізниці на вказані судові рішення.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу МВС України передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 526/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02 серпня 2019 року касаційну скаргу Управління МВС України на Донецькій залізниці також передано на розгляд вищезазначеній колегії суддів.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 21 березня 2012 року №114 о/с «По особовому складу» оголошено наказ МВС України від 19 березня 2012 року №249 о/с та призначено підполковника міліції ОСОБА_1 начальником лінійного відділу на станції Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці.
16 червня 2014 року начальником Управління МВС України на Донецькій залізниці затверджений висновок службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень працівниками лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці під час нападу 12 квітня 2014 року о 20 год. 15 хв. на адміністративну будівлю лінійного відділу, зокрема, отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень від невідомих озброєних осіб.
Позивач 28 липня 2014 року надавав пояснення, у яких докладно виклав ситуацію яка склалася напередодні захоплення адміністративного приміщення лінійного відділення на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з зазначенням орієнтованих часових обмежень та вжитих ним заходів.
05 серпня 2014 року за фактом порушення окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області службової дисципліни та на підставі наказу №778 «Про призначення та проведення службового розслідування стосовно окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» спеціально створеною комісією проведено службове розслідування і складено висновок, який того ж дня був затверджений Міністром внутрішніх справ України.
Службовим розслідуванням встановлено, що 12 квітня 2014 року близько 17 год. 00 хв. адміністративна будівля лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці була захоплена на декілька годин озброєними представниками так званої ДНР. Останні увірвалися в приміщення лінійного відділу викрали табельну вогнепальну зброю та в той же день залишили приміщення. У свою чергу, начальник лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці підполковник міліції ОСОБА_1 не вжив заходів, спрямованих на захист та оборону адміністративного приміщення та майна, в тому числі табельної вогнепальної зброї, не ввів в дію оперативний план «Фортеця», не провів заходів, спрямованих на запобігання та припинення злочинів, скоєних озброєними представниками так званої ДНР.
За результатами службового розслідування Наказом МВС України №852 від 05 серпня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УМВС України на Донецькій залізниці та УДСО при ГУМВС України в Донецькій області» підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення.
Наказом МВС України від 05 серпня 2014 року №1498 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 , начальника лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).
Наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці №245 о/с від 12 серпня 2014 року «По особовому складу» ОСОБА_1 установлено вислугу років на службі в органах внутрішніх справ на день звільнення в календарному обчисленні 23 роки 07 місяців 4 днів, у пільговому - 31 рік 05 місяців 03 дні.
Крім того, 16 вересня 2014 року МВС України затверджений висновок службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників лінійного відділу на станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, яким встановлено, що захоплення приміщення та заволодіння табельним вогнепальним озброєнням відділу стало можливим у зв'язку із неналежним ставленням керівного складу до своїх функціональних обов'язків, зокрема, у сфері забезпечення охорони майна ввіреного їм підрозділу.
Вважаючи такі накази відповідачів та звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, визначених статтею 341 КАС України, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційних скарг, з огляду на наступне.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - № 565-XII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).
Відповідно до статті 1 Закону № 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Статтею 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
За приписами статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового й начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення, є надзвичайним заходом дисциплінарного впливу.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63 - 65 Положення.
Окремо пунктами 66 і 67 цього Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
Відповідно до пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
За змістом наведених норм, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю межує з адміністративним або кримінальним правопорушенням і полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
При цьому, чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», відтак, таке поняття є оціночним та пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням вимог чинного законодавства України, що в обов'язковому порядку повинно дискредитувати високе звання рядового начальницького складу ОВС.
Водночас, Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України» (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п.38).
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Судами встановлено, що підставою для звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ став встановлений службовим розслідуванням 05 серпня 2014 року факт невжиття ОСОБА_1 заходів щодо оборони будівлі лінійного відділу станції Слов'янськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, а саме, не введеня в дію плану під назвою «Фортеця».
Водночас, проаналізувавши сферу застосування спеціальних оперативних планів в органах внутрішніх справ, зокрема плану - «Фортеця», відповідно до його змісту та організаційно-методичного забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що не застосувавши такий план дій, позивач не вчинив дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, позаяк:
- за час незалежності України були відсутні прецеденти організованого нападу терористичних угрупувань, спрямованих на захоплення міст та адміністративно-територіальних утворень, захист яких потребує сукупності цілеспрямованих оперативних заходів на усіх рівнях для забезпечення територіальної цілісності та безпеки;
- на законодавчому рівні немає чіткого врегулювання ситуації, яка виникла;
- працівники лінійного відділу були об'єктивно не підготовлені до захоплення будівлі терористичним угрупуванням;
- випадки, застосування Інструкції про дії посадових осіб ЛВ на ст. Слов'янськ УМВС України на Донецькій залізниці при загрозі або нападу на адміністративне приміщення від 25 грудня 2013 року чітко не визначені, а зі змісту вбачається, що йдеться лише про захист приміщення від натовпу;
- до суду не надано доказів співпраці ОСОБА_1 з представниками незаконних збройних формувань так званої «ДНР» чи виконання ним незаконних наказів або вказівок;
- сфера застосування плану з умовною назвою «Фортеця» розповсюджується на випадки загрози або нападу на адміністративне приміщення натовпу людей.
Тобто судами першої та апеляційної інстанцій в межах розгляду цієї справи досліджено питання відсутності вини у діях позивача щодо скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки доказів на підтвердження фактів вчинення позивачем порушення, викладеного у висновку службової перевірки відповідачами не недано, а тому вказані висновки базуються виключно на припущеннях і не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має бути обґрунтованим, а рішення про таке стягнення прийнятим в порядку та у спосіб, визначені нормативним актом.
Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).
Відповідно до Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (пункт 5.2) та завершується датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (пункт 5.3).
Пунктом 5.1 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Згідно з вимогами Інструкції № 230 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (підпункт 6.3.1); брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (підпункт 6.3.2); висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) підпункт 6.3.3); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (підпункт 6.3.4); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (підпункт 6.3.5); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення (підпункт 6.3.6).
Небажання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Однак, відповідачі не надали доказів дотримання вказаних положень Інструкції №230.
Натомість, судами встановлено, що призначення службового розслідування, його проведення, затвердження висновку службового розслідування та звільнення ОСОБА_1 відбулось формально в один день 05 серпня 2014 року.
Відтак, перед накладенням дисциплінарного стягнення від позивача не відібрано письмових пояснень, не складено акта про відмову в наданні таких пояснень, позивача не ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, як і з його результатами, тобто наявні ознаки порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень.
Проведення службового розслідування в одноденний строк унеможливлює використання вищевказаних прав особою, стосовно якої проводиться службове розслідування.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачами незаконно та безпідставно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та звільненно з органів внутрішніх справ, за вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Приписами частини четвертої статті 72 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Натомість, колегія зазначає, що вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року про визнання ОСОБА_1 невинуватим за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України в службовій недбалості та виправданим через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, мали місце після прийняття судових рішень першої та апеляційної інстанції, а тому не могли бути обов'язковою підставою для врахування при їх розгляді.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи касаційних скарг МВС України та Управління МВС України на Донецькій залізниці не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №808/5768/14 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько ,
А.Г. Загороднюк
Судді Верховного Суду