Головуючий суддя у першій інстанції : Костюкевич С.Ф.
07 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6239/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Дроздовської Ю.А.
представника позивача: Горблюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі № 140/622/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський госпрозрахунковий ринок» до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
11.03.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельський госпрозрахунковий ринок» (надалі ТзОВ «Ковельський госпрозрахунковий ринок») звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2019р. № 0012575212 та № 0012605212.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача Горблюк Р.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
06.02.2019р. податковим органом проведено камеральну перевірку за 2016 року по звітності податкової декларації з плати за землю платника податку ТОВ «Ковельський госпрозрахунковий ринок».
За результатами перевірки, податковим органом складено акт перевірки № 2108/03-20-52-12/01557420 від 06.02.2019р. в якому зазначено виявлені в ході перевірки порушення, а саме платником податків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання із сплати орендної плати за землю за періоди 2015-2016 років.
На підставі складеного акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019р. № 0012575212, № 0012605212, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань по орендній платі юридичних осіб на суму 14089.86 грн. (10 %) та 17 981,15 грн. ( 20 % ).
В п. 287.3 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податкові декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю щомісяця протягом 30 календарних днів що настають за останнім календарним днем податкового ( звітного) місяця.
Судом першої інстанції встановлено, що для здійснення необхідних платежів до бюджету 20.11.2015 р. позивач до Ковельського ПАТ «Укрінбанк» подав платіжне доручення № 15 про перерахування коштів - орендної плати за землю в розмірі -179870,08 грн. ( да 2 місяці). (а.с. 18 ) Проте, кошти не були перераховані банком за призначенням.
В матеріалах справи, наявна копія платіжного доручення № 15 від 20.11.2015р. яка оглянута колегією суддів, з відміткою банку «одержано банком - 20.11.2015 р.» із призначенням платежу: орендна плата за землю за жовтень та листопад 2015 р. (а.с. 18 )
Згідно п.п.129.6, 129.7 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Із змісту п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-III видно, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Тобто, виконання платником обов'язку по перерахуванню до відповідного бюджету задекларованих до сплати сум податку пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податку, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податків, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі такого податку до бюджету.
ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Ковельський госпрозрахунковий ринок» звертався в Господарський суд м. Києва з позовом до ПАТ «Укрінбанк» про зобов'язання виконати платіжне доручення № 15 від 20.11.2015 р. та перерахувати до бюджету орендну плату за землю в сумі - 179870,08 грн. та платіжне доручення № 16 від 20.11.2015 р. про перерахування до бюджету єдиного соціального внеску в сумі - 10020 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.02.2016р., яке за результатами апеляційного та касаційного суду набрало законної сили, встановлено, що спірні правовідносинами у справі № 910/915/16 виникли у зв'язку із виконанням платіжного доручення № 15 від 20.11.2015 р. та перерахунку до бюджету орендної плати за землю в сумі 179870,08 грн. і платіжне доручення №16 від 20.11.2015р. про перерахування до бюджету єдиного соціального внеску у сумі 10020 грн.
Так, із змісту рішення видно, що ТОВ «Ковельський госпрозрахунковий ринок» подав, а ПАТ «Український інноваційний банк» прийняв до виконання два платіжних доручення: № 15 від 20.11.2015 р. про перерахування до бюджету орендної плати за землю в сумі 179870,08 грн. і № 16 від 20.11.2015 р. про перерахування до бюджету єдиного соціального внеску у сумі 10020 грн. Проте, ці платіжні доручення Банком виконано не було та перекази за ними з рахунку Позивача, відкритого у Банку (Відповідача), на вказані в дорученнях рахунки отримувача, здійснено не було.
Вказане зумовлено тим, що постановою Правління НБУ від 24.12.2015р. № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.12.2015р. № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у Публічному акціонерному товаристві «УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 25.12.2015р. до 24.03.2016 р. Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні ст.35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок із сплати відповідної суми податкового ( грошового ) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Відповідно до ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки податковий орган діяв не у спосіб що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивач податкове зобов'язання щодо плати за землю виконав, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі № 140/622/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя В.С. Затолочний
Суддя Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 12.08.2019р.