Справа № 580/94/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.М. Гарань
06 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
за участю:
секретаря Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про: визнання протиправною та скасування постанови від 02.01.2019 № ЧК-1154/1555/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-002 про накладення штрафу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 02.01.2019 № ЧК-1154/1555/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-002 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111 690 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги Управління Держпраці зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, оскільки працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого відповідним наказом, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Всупереч вказаному, на переконання апелянта, працівник ОСОБА_2 була протиправно допущена до роботи.
Позивач в судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що не заважає розгляду справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.12.2018 Управлінням Держпраці у Черкаській області сформовано направлення № 2929 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , за фактичною адресою: АДРЕСА_1 (ТЦ «Гранд на Митниці»), що в м. Черкаси. Вихід на перевірку ФОП ОСОБА_1 відбувся 10.12.2018.
У зв'язку з ненаданням 10.12.2018 позивачем документів щодо використання найманої праці ОСОБА_2 , інспекторами праці складено акт № ЧК-1154/1555/НД «Про неможливість проведення інспекційного відвідування», а також сформовано вимогу «Про надання документів» № ЧК-1154/1555/ПД, якою позивача було зобов'язано у строк до 09:00 11.12.2018 надати документи необхідні для здійснення інспекційного відвідування.
11.12.2018, в порядку виконання вимоги Управління Держпраці у Черкаській області від 10.12.2018 № ЧК-1154/1555/ПД, ФОП ОСОБА_1 були надані документи щодо використання найманої праці.
В подальшому, 11.12.2018 було складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЧК-1154/1555/АВ. Вказаним актом встановлено порушення останньою вимог ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП, а саме: допущено ОСОБА_2 до роботи з 08.12.2018 без видання відповідного наказу (розпорядження) та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу.
На підставі висновків акту перевірки позивача від 11.12.2018 № ЧК-1154/1555/АВ заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області винесено постанову № ЧК-1154/1555/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-002 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 111690,00 грн.
Вважаючи вищевказану постанову неправомірною, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що порушення ФОП ОСОБА_1 терміну повідомлення органу ДФС України про працевлаштування найманого працівника жодним чином не може свідчити про допуск його до роботи без укладення трудового договору, та з огляду на те, що відповідачем належно не доведено правомірність оскаржуваної постанови.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом. Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
- засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, правовою підставою для винесення постанови про накладення на роботодавця штрафу за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
При цьому, факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Як вказано апелянтом, під час проведення інспекційного відвідування встановлено факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_2 без видання наказу на прийом на роботу, без укладення трудової угоди та без повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу. Вказаний факт зафіксований актом інспекційного відвідування від 11.12.2018 № ЧК-1154/1555/АВ.
Разом з тим, факт допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи не заперечується позивачкою, проте останньою зазначається про укладення трудового договору та намір повідомити орган ДФС в подальшому.
Колегія суддів критично оцінює відповідні посилання, позаяк вони не є належним підтвердженням допуску ОСОБА_2 до роботи у передбаченому законом порядку, зокрема, із вчасним повідомленням органу ДФС, як це передбачено чинними нормативно-правовими актами.
В частині висновків суду першої інстанції про неналежність доказів, наданих відповідачем на підтвердження своєї правової позиції, колегія суддів зазначає таке.
Право інспекторів праці фіксувати процес здійснення заходу контролю визначене частиною 8 статті 4 Закону України від 05.04.2007 № 877-У «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон України № 877-V), підпунктом 6 пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295), а також підпунктом 49 пункту 4 Положення про Управління Держпраці у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84.
Так, відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Таким чином, як вбачається зі змісту частини 8 статті 4 Закону № 877-V, інспектори праці наділені повноваженнями фіксувати не лише процес здійснення заходу контролю, але й кожну його окрему дію.
А отже, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали відеофіксації, що здійснювалася інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування позивача, не відповідають ознакам належності, допустимості та достовірності лише з огляду те, що відеофіксація здійснювалася не постійно протягом часу проведення інспекційного відвідування, є необгрунтованим та суперечать вищевикладеним нормам.
Згідно з підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, то стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні га/або письмові пояснення.
З отриманих від ОСОБА_2 пояснень можливо встановити факт допуску останньої до роботи з 08.12.2018.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, який вказав, що 11.12.2018 позивачем відповідно до вимоги про надання документів від 10.12.2018 № ЧК-1154/1555/ПД надано копію договору про професійне навчання (стажування) безробітних у роботодавця від 06.12.2018 № 230018120600805, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Черкаським міським центром зайнятості, на забезпечення позивачем професійного навчання зареєстрованої безробітної ОСОБА_2 за професією «продавець - консультант» зі строком навчання з 11.12.2018 до 26.02.2019, а також копію направлення на професійне навчання, яким Черкаський міський центр зайнятості направив ОСОБА_2 на професійне навчання до Позивача (дата прибуття до навчального закладу - 11.12.2018).
Таким чином, як вбачається зі змісту вищенаведених документів, ОСОБА_2 повинна була приступити до професійного навчання за професією «продавець - консультант» під керівництвом позивача лише з 11.12.2018. Натомість, матеріалами відеозйомки, що здійснювалася в ході проведення інспекційного відвідування, зафіксовано факт виконання нею трудових обов'язків продавця 10.12.2018, тобто до початку передбаченого договором про професійне навчання строку. Зазначені доводи апелянта жодним чином не спростовані позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.
В контексті викладеного, апелянт вірно вказав, що зміст усних та письмових пояснень ОСОБА_2 повністю спростовує факт існування на час здійснення інспекційного відвідування наказу про прийняття на роботу, трудового договору та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття на роботу.
Також, як встановлено, ФОП ОСОБА_1 повідомила орган ДФС про прийняття на роботу найманого працівника лише 14.12.2018, що підтверджується копією квитанції № 2 про отримання документів в електронній формі.
Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки та залишив поза увагою надані під час інспекційного відвідування та зафіксовані засобом відеотехніки пояснення позивача та ОСОБА_2 в сукупності з іншими обставинами справи, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вищевикладених положень процесуального закону, Управлінням Держпраці у Черкаській області належними доказами підтверджено правомірність винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.01.2019 № ЧК-1 154/1555/АВ/Г1/ПТ/ТД-ФС-002, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпГІ України, за допуск до роботи ОСОБА_2 з 08.12.2018 без належного оформлення трудових відносин (без видання відповідного наказу (розпорядження) та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу), що не спростовано позивачем під час апеляційного розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що відповідачем належно підтверджено правомірність своїх дій та рішень, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 12.08.2019)
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Земляна Г.В.
Суддя Мельничук В.П.