Справа № 826/16362/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
12 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії з 01.01.2016р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення неправомірними;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, з 01.01.2016 у нього, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виникло законне право на включення до розрахунку пенсії 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідним свідоцтвом про хворобу від 19.08.2011р. року № 338, проте відповідачем протиправно не здійснюється нарахування йому відповідного відсотку розміру пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийеняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що з 01.01.2016 у нього, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виникло законне право на включення до розрахунку пенсії 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ, проте, суд першої інстанції вирішуючи даний спір помилково послався на те, що зміни до статті 13 цього Закону застосовуються до осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано всіх обставин у справі та не правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу МВС України від 30.08.2011 № 993 о/с ОСОБА_1 звільнений у запас (з постановкою на військовий облік) з органів внутрішніх справ України з 30.08.2011 року на підставі п. 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через хворобу.
Підставою для прийняття вказаного Наказу став, зокрема, свідоцтво про хворобу № 338, видане Госпітальною військово-лікарською комісією Центрального госпіталю МВС 19 серпня 2011 року, у якому зазначено, що позивач не придатний до військової служби в мирний час таобмежено придватний у воєнний час.
З 07 жовтня 2011 року позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до довідки з автоматизованої системи розрахунку пенсії від 03.05.2018 при виході на пенсію позивачу нараховано основний розмір пенсії 50% грошового забезпечення за вислугою років. Вказано, що пенсія очислена з 31 серпня 2011 року.
30 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 55% (з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ) відповідних сум грошового забезпечення.
Листом-відповіддю від 20.08.2018 № 63666/02/Г-720/1 ГУ ПФУ в м. Києві позивачу відмовлено у вказаному перерахунку пенсії, зазначивши, що він звільнився у запас (а не у відставку) через хворобу, у зв'язку з цим не має права на доплату у розмірі 5% відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною обставиною, з існуванням якої законодавець пов'язує наявність у особи права на призначення пенсії у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є звільнення у відставку за віком або за станом здоров'я, на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Проте, оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби не у відставку, а у запас у зв'язку з хворобою, то відповідно до норм чинного законодавства він не має права на призначення пенсії у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення, яка призначається лише особам, звільненим у відставку за віком або станом здоров'я.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає про таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Приписами ст. 63 вказаного Закону (у редакції на 01.01.2016) встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, приписами вказаної норми передбачено перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом
Разом з цим, як встановлено судом, позивач вважає, що з 01.01.2016 розмір його пенсії повинен обчислюватись, виходячи з розміру 55% відповідних сум грошового забезпечення через непридатність до служби за станом здоров'я..
Положеннями п. "а" ст. 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції на 01.01.2016) передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Тобто, вказаною нормою визначено, що особи, які мають право на пенсію за цим Законом та звільнені у відставку за віком або за станом здоров'я, мають право на пенсію за цим Законом у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
При цьому, аналогічна правова норма була закріплена у вказаному законі у редакції від 19.06.2011 (станом на час звільнення позивача зі служби). Так, вказаною нормою було визначено, що пенсія за вислугу років призначається у таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, з аналізу наведеної норми законодавства у редакціях, які діяли станом на момент звільнення позивача зі служби, а також станом на 01.01.2016 (час з якого позивач вважає він набув право на перерахунок пенсії у розмірі 55 % грошового забезпечення), вбачається, що обов'язковою умовою для призначення пенсії у розмірі 55 % є звільнення особи, яка має право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ у відставку за віком або за станом здоров'я.
Як було встановлено судом, позивач є особою, який має право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ та був звільнений за станом здоров'я у запас з постановкою на військовий облік.
При цьому, як правильно було вказано судом першої інстанції поняття звільнення особи рядового або начальницького складу зі служби за рішенням військово-лікарської комісії у відставку та у запас не є тотожними.
Так, відповідно до приписів ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XIIзвільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тобто, відмінною ознакою у даному випадку між звільненням у відставку та у запас є встановлення факту придатності або не придатності особи за станом здоров'я до війсткової служби та відповідно поставлення або виключення її з військового обліку.
За приписами п. 64 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114, який був чинний станом на час звільнення позивача зі служби та не втратив чинності до теперішнього часу, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Отже, оскільки позивач був звільнений на підставі саме вказаного пункту положення в запас з постановкою на військовий облік та є особою, яка відповідно до свідоцтва про хворобу № 338 обмежено придатна до військової служби у воєнний час, то дія приписів п. "а" ст. 13 Закону № 2262-ХІІ якими передбачено призначення пенсії у розмірі 55 відсотків від грошового забезпечення на нього не розповсюджується, оскільки він не є особою, яка звільнена у відставку.
При цьому, внесені 01.01.2016 до вказаної норми Закону № 2262-ХІІ зміни, а саме: після слів "за станом здоров'я" доповнення його словами "особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" не має жодного відношення до позивача, з огляду на те, що вказані зміни обумовлені прийняттям 02 липня 2015 року ЗУ "Про Національну поліцію" № 580-VIII та відповідно необхідні були для врегулювання питання щодо призначення розміру пенсійного забезпечення особам звільнених саме зі служби в поліції.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає визначених Законом № 2262-ХІІ підстав для перерахунку пенсії позивачу, у той час як відповідачем було правомірно роз'яснено у листі від 20 серпня 2018 року за № 63666/02/Г-720/1 позивачу про відсутність у нього права на перерахунок його пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 55 відсотків від його грошового забезпечення.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому, колегією суддів зазначає, що апелянтом не наведено належних доводів та не надано жодних доказів які б свідчили про порушення судом першої інстанції вимог матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.
У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Н.М. Літвіна
І.О. Лічевецький