Справа № 580/1151/19 Головуючий у І інстанції - Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
08 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, сільського голови с. Хижинці Лисянського району Черкаської області Ярошевського Сергія Валерійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, сільського голови с. Хижинці Лисянського району Черкаської області Ярошевського Сергія Валерійовича, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області в частині порушень законодавства про звернення громадян та не розгляду поданої позивачем заяви від 01.02.2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність сільського голови голови с. Хижинці Лисянського району Черкаської області Ярошевського Сергія Валерійовича в частині порушень законодавства про звернення громадян та не розгляду поданої позивачем заяви;
- зобов'язати відповідачів розглянути заяву про повернення коштів від 01.02.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що звернувся до Хижинської сільської ради із пропозицією скористатись нормами ст. 330 ГПК України або повернути переплату в розмірі 14039 грн., однак відповідач заяву від 01.02.2019 року не розглянув, чим допустив протиправну бездіяльність.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, сільського голови с. Хижинці Лисянського району Черкаської області Ярошевського Сергія Валерійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрито.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не забезпечив належного розгляду звернення Позивача від 01.02.2019 року та не надав обґрунтованої письмової відповіді про наслідки та суть прийнятого рішення, чим допустив протиправну бездіяльність. На думку Позивача, як наслідок для відновлення порушених прав Позивача необхідно зобов'язати Відповідача усунути допущені порушення.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Закриваючи провадження в адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідачів не є публічно-правовими, оскільки останні у спірних правовідносинах не здійснюють владні, управлінські функції, що в свою чергу виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства. При цьому, враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад та норми статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд даного спору має здійснюватися в порядку господарського судочинства (за умови збереження суб'єктного складу учасників).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
Так, за змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.
Також, слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питанням межі повноважень адміністративного суду.
Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством).
З наведеного вбачається, що необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває «при здійсненні управлінських функцій» і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства Україниознак суб'єкта владних повноважень, тому спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно до судового наказу № 925/1442/17 виданого 11 вересня 2018 року господарським судом Черкаської області, державний виконавець Лисянського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Колотило Сергій Вадимович 08 січня 2019 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 58007740 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь бюджету тер. громади с. Хижинці Лисянського району майнової шкоди на суму 10 843,00 грн.
Позивач вважаючи, що у наявна переплата орендної плати за землю, звернувся до сільського голови с. Хижинці Лисянського району із заявою від 01 лютого 2019 року, в якій запропонував скористатися нормами ст. 330 Господарського процесуального кодексу Україн, або повернути переплату в розмірі 14039 грн.
При цьому, слід зазначити, що положеннями статті 330 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
У відповідності до статей 643, 644 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
З наведених законодавчих норм слідує висновок, що на укладення між сторонами мирової угоди поширюється загальний порядок подачі пропозиції для укладення договору та строк для надання відповіді на таку пропозицію.
В подальшому мирова угода затверджується судом, який розглядав справу - в даному випадку господарським судом Черкаської області. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом.
Отже, відносини, що склались між сторонами носять характер договірних, а укладення мирової угоди пов'язується з відмовою стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення господарського суду, тому відповідачі управлінських функцій по відношенню до суб'єктів господарювання, в тому числі щодо позивача у спірних правовідносинах, не здійснюють.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
Згідно з п. 10, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені Позивачем вимоги до Відповідачів не є публічно-правовими, оскільки останні у спірних правовідносинах не здійснюють владні, управлінські функції, що в свою чергу виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, з чим погоджується колегія суддів.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підсудний суду господарської юрисдикції (за умови збереження суб'єктного складу учасників).
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, доводи Позивача про те, що він 01 лютого 2019 року звернувся із зверненням до Відповідача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому даний спір необхідно вирішувати в впорядку адміністративного судочинства є необґрунтованими та безпідставними з огляду на вищевикладене.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі через її непідсудність суду адміністративної юрисдикції.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 року справі «Сокуренко і Стригун проти України», Суд, зокрема зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 238, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Г.В. Земляна
Л.О. Костюк
Повний текст складено 12.08.2019 року.