П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/694/19
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С. Дата і місце ухвалення: 31.05.2019р., м. Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання зняти арешт, -
ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності щодо не зняття арешту та зобов'язання відповідача зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовував тим, що при закінченні виконавчого провадження, відповідач не виконав дії, передбачені ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час здійснення виконавчих дій), а саме, не зазначив про зняття арешту з майна, яке належить позивачу та на яке був накладений такий арешт в межах виконавчого провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем порушення його прав та необхідністю самостійно вчинити дії із припинення арешту його майна, суперечить нормам чинного законодавства та є незаконним.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 18.09.2018р. є власником 1/12 частки квартири АДРЕСА_1 , разом із ним власниками по 1/12 частки вказаної квартири є також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №141267692 від 15.10.2018р., поданою позивачем.
З цієї є ж Інформації №141267692 від 15.10.2018р. вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження частини вказаної квартири без визначення конкретної частки арештом нерухомого майна, накладеного постановою без номеру від 06.12.2002р., виданою Державною виконавчою службою Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона. Запис внесено 14.10.2005р. реєстратором Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.
Позивач звертався до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо надання інформації, на що йому було надано відповідь, що виконавчі провадження, де ОСОБА_1 є боржником, на виконанні у відповідача не перебувають. Також позивача повідомлено, що згідно порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, а тому надати будь-яку інформацію щодо виконавчого провадження і копій документів не має технічної можливості у зв'язку із знищенням виконавчих проваджень, завершених у 2002 році. При цьому, позивачу запропоновано звернутись до Державного нотаріального архіву Херсонської області для з'ясування підстав накладення арешту та до суду - для вирішення питання щодо зняття арешту з майна.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач не довів порушення саме його прав та охоронюваних інтересів з боку відповідача, не вказав, на якій підставі відповідач повинен зняти арешт, накладений постановою від 06.12.2002 року.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_1 виступає боржником.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно позивача), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 "Про виконавче провадження".
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів того, що виконавче провадження завершено з підстав, що не передбачаються зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Між тим, закінчення строку зберігання матеріалів цього виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача, як власника майна (частки квартири).
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 59 вищевказаного закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частиною 5 статті ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляційної скарги та доходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу користуватися в повному обсязі своїм правом власності на відповідне майно. В свою чергу, не виконання відповідачем свого обов'язку щодо необхідності зняття арешту з майна ОСОБА_1 при завершенні виконавчого провадження є протиправним, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення, тому постановлене судове рішення підлягає скасуванню в порядку ст.317 КАС України, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов'язання зняти арешт - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області щодо не зняття арешту, накладеного постановою від 06.12.2002 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Дніпровський районний відділ Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою від 06.12.2002 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2019 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук