П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 496/2307/19
Головуючий в 1 інстанції: Буран В.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів -Турецької І.О, Шеметенко Л.П.
за участю секретаря - Худика С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Єрмоленка Максима Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся з позовом до поліцейського роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Єрмоленка М. І., ( надалі - відповідач), в якому просив скасувати постанову Серії ДП18 №687338 від 17.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Також, просив закрити відносно нього справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову вказав на невідповідність нормам ПДР та національним стандартам розташування знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», що виключає відповідальність водія за перевищення швидкості. Крім того, позивачем стверджується, що відповідач позбавив його можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року - позов задоволено.
Скасовано постанову інспектора роти №1батальйону№2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Єрмоленка М. І., серії ДП18 №687338 від 17.06.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В апеляційній скарзі, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 12 липня 2019 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 174 КАС України, судом першої інстанції не було направлено на адресу відповідача чи УПІІ в Одеській області ДІІП документів, визначених цією нормою, чим порушено права відповідача. Суд ухвалив рішення без належного повідомлення відповідача та направлення йому копії позову з додатками, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення. Крім того, вказав на невідповідність висновку суду щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, матеріалам справи, оскільки належними доказами доведено протилежне.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, постановою серії ДП18 №687338 від 17.06.2019 року, винесеною інспектором роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Єрмоленком М.І. за ч.1 ст. 122 КУпАП, на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 255 грн.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer 1.3, державний номерний знак НОМЕР_1 , 17.06.2019 року, о 17 годині 10 хвилин на трасі М-05 «Київ - Одеса» 402 км, в зоні дії д.з. 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год, рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів ТгuСAМ LTI 20/20 серійний номер ТС000752 та підтверджується відеозаписом та файлом 1560790811 _mВ000_0517_170011. jmf з цього пристрою.
З вказаною постановою позивач не згоден та вважає її незаконною, тому звернувся до суду з відповідною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірнісь винесеної ним постанови, оскільки в даному випадку відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких мотивів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, п. 12.9 ПДР України забороняє водіям перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer 1.3, державний номерний знак НОМЕР_1 , 17.06.2019 року о 17 годині 10 хвилин на трасі М-05 «Київ - Одеса» 402 км, в зоні дії д.з. 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 50 км/год, рухався зі швидкістю 89 км/год, чим порушив п.12.9.б ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТгuСAМ LTI 20/20, серійний номер ТС000752.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCam із зображенням автомобіля Mitsubishi Lancer 1.3, державний номерний знак НОМЕР_1 , та зазначенням швидкості 89 км/год.
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що в діях позивача, відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. І ст. 122 КУпАІІ, з огляду на таке.
Відповідно до постанови серії ДНІ8 № 687338 від 17.06.2019 р., фото та відеоматеріалів, відзнятих лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LТІ 20/20 ТС000752, 17.06.19 приблизно о 17 год. 00 хв. в Одеській області па 402 км а/д Київ-Одееа під час патрулювання поліцейськими було помічено та зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості (фото « 1_1», «1_2» та відео «відеозапис правопорушення») як ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer 1.3, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по а /д Київ - Одеса зі швидкістю 89 км год., чим порушив вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (максимально дозволена швидкість 50 км/год) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 сі. 122 КУпАП.
Дорожні знаки були розташовані незадовго до місця зупинки позивача, що підтверджується фото-, відео- матеріалами наданими стороною відповідача (файл «відеозображеиия дорожніх знаків») та встановлювали обмеження швидкості руху спочатку 70 км/год., а потім 50 км/ год.
Поетапно разом із дорожніми такими 3.29 (обмеження швидкості в 70 км/ год. а потім 50 км/ год. Були застосовані і дорожні знаки 1.41 « Місце (ділянка) концентрації дорожньо - транспортних пригод» з_табличками 7.2.1 та 7.21.3. а також дорожній знак 1.32 «Пішохідний перехід», які попереджали про характер небезпеки та наближення до певного об'єкти (пішохідного переходу).
Таким чином, колегія суддів погоджується з апелянтом про відсутність порушень вимог законодавства при встановлені вищеозначених дорожніх знаків. Також, не є порушенням встановлення дублюючого дорожнього знаку ліворуч, (в даному випадку на розділювальній смузі), на дорозі з двома і більше смугами для руху в одному напрямку.
Стосовно відеозапису, наданого відповідачем, як допустимого доказу по справі, колегія суддів зазначає, що сукупний аналіз усіх наявних у справі доказів, в тому числі відеофіксації, з урахуванням дати та часу зафіксованої на відеозйомці, яка співпадає з зазначеною датою та часом в оскаржуваній постанові, дає підстави стверджувати, що факт вчинення заявником адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є в повній мірі доведений відповідачем.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначені у ст. 268 КУпАП.
Згідно вказаної норми права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:
- знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
- при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
- оскаржити постанову по справі.
Зміст ст. 268 КУпАП вказує на те, що зазначені права поділяються на загальні, які має кожна особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також права, якими особа наділяється при розгляді справи.
Колегія суддів зазначає, що законом встановлений спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, який полягає у тому, що протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП.
Колегія суддів враховує висновок Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, згідно якого скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч. 1 ст. 268 КУпАП, є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішення, Кодексом України про адміністративні правопорушення не було передбачено застосування скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08 серпня 2015 року були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
Таким чином, складанні оскаржуваної постанови безпосередньо на місці скоєння правопорушення, не порушує права позивача, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин судова колегія вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому висновки суду першої інстанції щодо недотримання інспектором поліції вимог КпАП України при розгляді справи є необґрунтованими, що, з огляду на встановлені вище фактичні обставини, свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.
Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а апеляційним судом таких обставин не встановлено. При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.
Крім того, цілком обґрунтованими є доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо невиконання вимог ст. 268-272, ст. 286 КАС України, якими передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, а саме: «щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду».
Доказів щодо належного сповіщення відповідача про час та місце розгляду даної справи матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Єрмоленка Максима Ігоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного судового рішення 13.08.2019р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.