13 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 199/2452/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (суддя Озерянська С.І., повний текст рішення складено 24.06.2019) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить: визнати противоправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку трудового стажу в подвійному розмірі за час роботи у психіатричних закладах охорони здоров'я; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати трудовий стаж відповідно до вимог закону, а саме: включити в трудовий стаж роботу з 19.06.1959 по 28.09.1960 - 1 рік 3 міс. 19 днів, з 15.12.1961 по 01.09.1962 - 9 міс. 16 днів, з 01.09.1962 по 08.07.1968 - 6 років навчання, з 14.02.1966 по 01.04.1973 - 7 років 2 міс., а всього за цей період в одинарному розмірі 15 років 2 місяці 25 днів; невраховані: з 20.01.1991 по 23.02.1991 - 1 місяць 2 дні, з 17.04.1993 по 19.06.1993 - 2 місяці 2 дні, з 26.11.1997 по 28.12.1997 - 1 місяць 2 дні, з 29.09.2002 по 30.10.2002 - 1 місяць 1 день, з 16.02.2003 по 21.02.2003 - 6 днів, а всього 5 місяців 13 днів, і врахувати цей період у подвійному розмірі; з 01.01.2004 по 02.01.2018 врахувати в подвійному розмірі; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області застосувати при обчисленні розміру пенсії індивідуальний коефіцієнт 0,85.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 02.08. 1997 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з наявного страхового стажу - 87 років 8 місяців 19 днів.
Вважаючи невірним обрахунок страхового стажу та індивідуального коефіцієнту, який, за висновком позивача, має становити 104 роки 8 місяців та 0,85 відповідно, остання звернулася до органу ПФУ щодо вирішення питання про проведення перерахунку пенсії.
Листом від 14.02.2019 за № 826/К-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що страховий стаж та індивідуальний коефіцієнт були обраховані органом ПФУ відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погодившись з такими діями УПФУ, ОСОБА_1 звернулася з відповідним позовом до суду. Вважає, що період роботи у психіатричному закладі має бути зарахований у подвійному розмірі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції, яка набрала чинності 15.08.2003, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Разом з тим, за приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Положеннями вказаного Закону також визначено, що до страхового стажу для призначення пенсій за віком після 1 січня 2004 року зараховуються лише ті періоди роботи, протягом яких були сплачені до Пенсійного фонду України щомісячні страхові внески. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі. При цьому будь-які пільги по обчисленню страхового стажу означеним категоріям працівників, Законом не передбачені.
Таким чином, стаж роботи у спеціалізованому медичному закладі з 01.01.2004 має розраховуватися у подвійному розмірі лише для визначення права на пенсію, тоді як страховий стаж обчислюється в одинарному розмірі.
Щодо доводів апелянта про необхідність зарахування до пільгового стажу період перебування на курсах підвищення кваліфікації та у відпустці без збереження заробітної плати, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з довідкою від 16.01.2019 № 05-16/17, виданою Державним закладом «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України», ОСОБА_1 працювала у закладі у період з 24.10.1990 по 02.01.2018. У періоди з 18.04.1993 по 18.06.1993, з 27.11.19997 по 27.12.1997, з 30.09.2002 по 29.10.2002 перебувала на курсах підвищення кваліфікації, у період з 21.01.1991 по 20.02.1991, з 17.02.2003 по 20.02.2003 - у відпустці без збереження заробітної плати.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 30 КЗпПУ працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що робота - виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.
Отже, пільги, передбачені статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стосуються саме часу фактичного виконання роботи у відповідних медичних закладах, а тому, періоди перебування ОСОБА_1 на курсах підвищення кваліфікації та у відпустці без збереження заробітної плати мають бути зараховані до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
З урахуванням наведеного, не має підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі період, щодо якого виник спір.
Щодо доводів апелянта про не включення відповідачем певного періоду стажу при призначенні пенсії, суд першої інстанції вірно встановив, що такі твердження спростовуються матеріалами пенсійної справи, а тому з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність/дії.
Перевіряючи правильність визначення відповідачем індивідуального коефіцієнту на рівні 0,75, суд апеляційної інстанції виходить з приписів статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Згідно з абз. 10 ч. 3 ст. 24 вказаного закону, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до п. 24в постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, яка була чинною на момент роботи позивача, до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відносилися працівники, які безпосередньо обслуговували хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях).
Разом з тим, вказані роботи виключені зі списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, а тому індивідуальний коефіцієнт 0,85 не може бути застосований до ОСОБА_1 .
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року в адміністративній справі № 199/2452/19 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 13 серпня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 13 серпня 2019 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров