10 березня 2010 р. № 15/194
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Васищака І.М. - головуючий,
Жукової Л.В.,
Кролевець О.А.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс", Донецьк
на рішеннягосподарського суду Донецької області від 15.09.2009р.
та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.11.2009р.
у справі №15/194
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс", Донецьк
доПриватного підприємства "Дон Сар", м. Донецьк
про стягненняпопередньої оплати в сумі 21350,00 грн., договірної санкції (неустойки) в сумі 7109,55 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явилися;
відповідача: не з'явилися;
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.09.2009 року у справі №15/194 в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс" м. Донецьк до приватного підприємства "Дон-Сар" м. Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 21 350 грн. 00 коп., договірної санкції (неустойки ) у сумі 7 109грн. 55 коп. - відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги незаконні, необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не доведені належним чином.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 30.11.2009р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс" залишив без задоволення, а рішення без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс" не погодившись з судовими актами, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, між ПП "Дон-Сар" (постачальник) та ТОВ "Донецькспецресурс" (покупець) - 01.12.2007 року було укладено договір №290п, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених договором, поставити, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п.1.2 договору, кількість, найменування, асортимент, номенклатура, комплект, комплектність та вартість товару вказуються в рахунку-фактурі та накладних.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що постачальник зобов'язався передавати кожну партію товару за договором протягом 3 робочих днів з моменту погодження сторонами необхідної кількості партії товару, що поставляється.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору сума договору визначається згідно накладних на товар, що поставляється. Покупець здійснює оплату виконаних постачальником робіт в наступному порядку: 70% вартості робіт оплачується постачальнику покупцем після надання рахунку-фактури, 30% вартості робіт -після підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі виконаних робіт.
Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків передачі товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язання по поставці.
Згідно з п. 7.1 договору, останній вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив передоплату у сумі 21350 грн. 00 коп., але в наявних у матеріалах справи рахунку-фактурі №38 від 27.08.2008 року та платіжному дорученні № 1400 від 26.08.2008 року відсутні посилання саме на договір поставки №290П від 01.12.2007 року.
У зв'язку з непоставкою відповідачем позивачу товару у встановлений договором строк, останній листом №178 від 21.04.2009 року направив вимогу здійснити поставку передплаченого товару (контейнер БС 4К(н) 1 в кількості 1 шт.).
Претензією №238 від 22.05.2009 року, позивач направив відповідачу вимогу повернути попередню оплату в сумі 21350 грн. 00 коп., факт відправлення якої позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 6029 від 25.05.2009 року та повідомленням про вручення 29.05.2009 року рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Відповіді на вищезазначений лист та претензію відповідач не надав.
Крім того, спірним договором не передбачено здійснення передплати за поставку товару, оскільки сторони узгодили оплату виконаних робіт, а не поставленого товару.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовного недоведеності позивачем факту здійснення передплати за договором №290П від 01.12.2007 року, з огляду на відсутність у рахунку-фактурі та платіжному доручення №1400 від 26.08.2008 року посилань на спірний договір.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст.642 ч.2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.
Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пропозиції відповідача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунків -фактур, адресованих позивачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару, а саме відповідач пропонує позивачу придбати контейнер БС 4К(н)1 в кількості 1 шт. за ціною 30499,99 грн. з умовою попередньої 100% оплати його вартості. Факт прийняття пропозиції позивачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: здійснення часткової попередньої оплати за даний товар.
Суди обґрунтовано дійшли висновку, що між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Предметом даного спору є стягнення попередньої оплати в сумі 21350 грн. 00 коп., договірної санкції (неустойки ) у сумі 7109 грн.55 коп.
Оскільки предметом угоди, укладеною у спрощений спосіб, є контейнер БС 4К(н)1 в кількості 1 шт., який є неподільною річчю відповідно до приписів ст.183 ЦК України, а згідно з умовами цієї угоди позивач повинен був здійснити 100% попередню оплату за поставку останнього, проте сплатив лише 21350 грн. 00 коп., а доказів сплати 100% вартості товару позивачем як суду першої, так і апеляційної інстанції позивачем не надано, судова колегія погоджується з висновками господарських судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати у вищевказаному розмірі.
Господарськими судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні заявленого позивачем розміру неустойки з огляду на відсутність письмової угоди щодо забезпечення неустойкою виконання зобов'язань з передачі та оплаті продукції у спірних правовідносинах.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано доказів на підтвердження своїх вимог. Докази, надані позивачем, є неналежними.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Інші твердження скаржника досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови у справі №15/194 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
. ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецресурс", м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2009р. у справі №15/194 залишити без змін.
Головуючий: Васищак І.М.
Судді: Жукова Л.В.
Кролевець О.А.