16 березня 2010 р. № 39/150-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Л.І. Рогач -головуючого,
Н.О. Волковицької, С.В. Бакуліної
за участю представників:
позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року
у справі№ 39/150-09 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Золушка"
доДніпропетровської міської ради
пророзірвання договору оренди земельної ділянки
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золушка" звернулося до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.02.2000р. між позивачем та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради відповідно до статей 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
Позовні вимоги вмотивовано наявністю передбачених умовами договору підстав для його дострокового розірвання з ініціативи позивача, як орендаря.
Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що зміна та розірвання договору має відбуватися в такій самій формі, як і його укладення, тобто виключно шляхом здійснення нотаріально засвідченого та зареєстрованого правочину за волевиявленням сторін; позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, як підстави для припинення договору; наведені позивачем підстави розірвання договору суперечать частині 5 статті 32 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2009р. (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено; розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0054га, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 1 та зареєстрована в земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом № 66127008, укладений 24 лютого 2000р. між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золушка"; стягнуто з відповідача на користь позивача 203грн. судових витрат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. (судді: Стрелець Т.Г. -головуючий, Логвиненко А.О., Головко В.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не враховано припис статей 13 та 41 Конституції України, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що визначають повноваження міських рад у галузі земельних правовідносин; звернення позивача до суду з позовом, що не відповідає способам захисту порушених прав, передбачених статтею 152 Земельного кодексу України.
Заявник вважає, що розірвання договору оренди в судовому порядку за ініціативою орендодавця є неможливим, а має здійснюватися лише шляхом взаємного волевиявлення сторін при наявності рішення про це органу місцевого самоврядування.
Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Позивач не надіслав відзив на касаційну скаргу; натомість звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про припинення провадження у справі за касаційною скаргою з огляду на ліквідацію за станом на 11.03.2010р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Золушка", посилаючись на частину 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія відхиляє вказане клопотання, зазначивши, що предметом касаційного перегляду є судові рішення (рішення та постанова у даній справі) касаційну скаргу подано існуючою юридичною особою. Припинення провадження за касаційною скаргою з наведених позивачем мотивів є безпідставним позбавленням сторони можливості касаційного оскарження судових рішень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.12.1998р. № 2435 Товариством з обмеженою відповідальністю "Золушка" (орендар) та Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (орендодавець) 24.02.2000р. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0054га, що розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 1, зареєстрована у Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом № 6612700824.02.2000.
Апеляційним господарським судом з'ясовано, що відповідно до підпункту 9.2.4 пункту 9.2 договору оренди земельної ділянки право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору, зокрема за ініціативою орендаря при втраті необхідності у користуванні земельною ділянкою.
20.05.2008р. позивач уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 1.
В зв'язку з продажем об'єкта нерухомості позивач звернувся до відповідача зі заявою про підготовку проекту договору про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 1; судами встановлено, що заява позивача на момент звернення до суду розглянута не була.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності передбачених умовами договору підстав для його дострокового розірвання, оскільки у позивача відпала необхідність у її використанні, статті 32 Закону України "Про оренду землі", що передбачає можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду.
Відповідно до положень частини 2 Земельного кодексу України суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею є земельними, а земельні ділянки та права на них є об'єктами земельних відносин.
Правове регулювання земельних відносин здійснюється Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються з позовами для захисту порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів.
Способами захисту прав землекористувача на землю за статтею 152 Земельного кодексу України є: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання договору недійсним; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Також за частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства, застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, з якими заінтересована сторона може звернутися до суду, в тому числі і шляхом вимоги про припинення чи зміну правовідношення.
Таким чином, суди дійшли законного та правомірного висновку, що підстави та порядок припинення права позивача на земельну ділянку визначаються як відповідно до положень спеціального законодавства (Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі"), так і відповідно до підстав та порядку припинення цивільних прав та обов'язків, передбачених Цивільним кодексом України.
Доводи касаційної скарги про незастосування до спірних правовідносин положень цивільного законодавства жодним чином не обґрунтовані та суперечать правовому статусу відповідача як суб'єкта цивільних правовідносин за укладеним договором.
За частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, передбачених Земельним Кодексом України та іншими законами України.
Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України; частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.
Наслідки розірвання договору за рішенням суду передбачено статтею 653 Цивільного кодексу України.
Зазначення скаржником у касаційній скарзі на необхідність додержання вимог статті 654 Цивільного кодексу України не враховують застосування вказаної норми до випадків вчинення зміни чи розірвання договору, тобто, здійснення відповідних правочинів, рішення ж суду не є правочином; питання державної реєстрації відповідного розірвання правочину судовим рішенням стосуються належного виконання судового рішення, а не є передумовою можливості його прийняття судом.
Таким чином, судами належно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Водночас за частиною 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою для скасування судового рішення є прийняття рішення та постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі.
Суди попередніх інстанцій прийняли рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачем з Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради зазначивши про це у судовому рішенні; натомість судами не враховано, що Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради не є стороною у даній справі; будь-які обставини щодо підстав звернення позивача з даним позовом до Дніпропетровської міської ради, як сторони за договором оренди, судами у судових рішеннях не викладено
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій належить скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. у справі № 39/150-09 Господарського суду Дніпропетровської області та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Л. Рогач
Судді : Н. Волковицька
С. Бакуліна