16 березня 2010 р. № 11/284-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого,
Волковицької Н.О., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р.
у справі№11/284-09
господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бест"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз"
простягнення 285221,62грн.
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Бест" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" 285221,62грн. заборгованості за виконані роботи (у тому числі 123231,44грн основного боргу, 145211,56грн. пені, 2381,44грн. відсотків річних, 14397,18грн. інфляційних втрат), посилаючись на умови договору та статті 526, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов відхилив позовні вимоги, вказавши, що акти виконаних робіт та специфікації не відповідають вимогам про належність та допустимість доказів, оскільки не підписані директором відповідача, а зі сторони позивача підписані невідомою особою; відсутній факт порушення грошового зобовязання з вини відповідача; умови договору не передбачають стягнення пені, а наявні у сторін екземпляри договорів містять розбіжності.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2009р. (суддя Мельниченко І.Ф.) з відповідача на користь позивача стягнуто 123231,4грн. основного боргу, 14795,70грн. пені, 2381,4грн. річних, 14397,18грн. інфляційних втрат, 1548,48грн. державного мита, 170,97грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Судове рішення вмотивоване доведеністю виконання позивачем робіт за договором та відсутністю доказів у підтвердження належного виконання відповідачем грошового зобовязання, застосуванням наслідків невиконання зобовязання у відповідно до умов договору та статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. (судді: Бахмат Р.М. - головуючий, Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.) рішення місцевого змінено та викладено наступним чином: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агросоюз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Бест" 123231,44грн. основного боргу, 2381,44грн. річних, 14397,18грн. інфляції, 1400грн. державного мита; 170грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовити.
Змінюючи судове рішення, апеляційний суд керувався встановленими обставинами справи щодо відсутності в договорі умови про сплату пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що спростовуються належно оформленими оригіналами актів, оглянутих судом в судовому засіданні.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову апеляційної інстанції, відмовивши у позові повністю.
Касаційну скаргу вмотивовано невідповідністю висновків судів попередніх інстанцій про порушення строку оплати робіт частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", прийняттям додаткових доказів в порушення статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суди помилково прийняли до уваги договір, який не є укладеним сторонами з огляду на відмінність пунктів 6.1, 6.2, 6.3 у екземплярах сторін.
Також скаржник зазначає про допущені порушення норм 34, 41, 79, 105 Господарського процесуального кодексу України відмовою апеляційним судом відповідачу у клопотанні про зупинення провадження у справі, призначенні експертизи, не зазначенням у постанові доводів, за якими відхилено докази відповідача.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, сторони не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторонами було укладено договір № 3439 від 03.09.2008р., за пунктом 1.1 якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) виконує роботу: послуги по нанесенню захисно-декоративного порошкового покриття виробів порошковими фарбами; найменування, кількість, вартість послуг, порядок розрахунків та строки виконання робіт встановлено в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору.
За пунктом 5 специфікацій замовник зобов'язався оплатити виконані виконавцем роботи на протязі 4-х днів з моменту підписання акта виконаних робіт обома сторонами.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.11.2009р. у сторін було витребувано додаткові докази, а саме оригінали договору зі специфікаціями, оригінали здачі-прийняття робіт, оригінали товарно-транспортних накладних.
З протоколу судового засідання від 10.12.2009р., постанови апеляційної інстанції вбачається, що судом у засіданні було здійснено огляд оригіналів витребуваних документів, зокрема, оригіналів договору № 03.09.2008р. та встановлено їх розбіжність в частині пунктів 6.1, 6.2 та 6.3, оригінали специфікацій до договору, підписані замовником та скріплені його печаткою, оригінали актів приймання-передачі виробів.
Апеляційним судом прийнято в якості належних доказів, що підтверджують виконання позивачем робіт за договором на суму 123231,44грн. акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0310082, № ОУ-0310083 від 03.10.2008р., № ОУ-1610081 від 16.10.08р., № ОУ-2310081 від 23.10.08р., № ОУ-0411081, ОУ-0411083, № ОУ-0411082 від 04.11.08р., № ОУ-0112083, № ОУ-112082 від 01.12.08р.
Встановивши, що підписання актів приймання-передачі виконаних робіт породжує у відповідача зустрічне зобовязання їх оплатити у строк, вказаний в специфікаціях, апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем грошового зобовязання по оплаті виконаних робіт.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.
Апеляційним господарським судом правомірно прийнято в якості належних та допустимих доказів належного виконання позивачем робіт за договором акти приймання-передачі виконаних робіт, що відповідає умовам договору.
Доводи скаржника щодо невідповідності актів та специфікацій вимогам закону є безпідставними, оскільки в силу пунктів 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, підписання первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості може вчинятися як особисто, так і з застосуванням факсиміле, штампу, символу тощо. Касаційна скарга не містить посилання на умови договору, що передбачали б обов'язкове підписання первинних документів шляхом вчинення лише особистого підпису; повноваження особи, що підписала вказані акти зі сторони виконавця (позивача) визначаються та визнаються самим позивачем.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено права сторони заявляти суду процесуальні клопотання; водночас право сторони реалізується у належній формі, через подані до господарського суду заяви, що мають містити відповідне обґрунтування таких клопотань з викладенням мотивів, передбачених, зокрема, для зупинення провадження у справі чи підстав призначення експертизи.
Заявлені відповідачем клопотання не містять відповідного правового обґрунтування відповідно до статей 41 та 79 Господарського процесуального кодексу України; мотиви відхилення клопотань наведені у постанові апеляційного господарського суду, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.
З встановлених судом матеріалів справи вбачається, що сторонами здійснювалось виконання спірного договору; скаржником не наведено приписів законодавства, відповідно до яких умови договору про відповідальність сторін є істотними для даного виду договорів та впливають та чинність договору в цілому.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, з'ясував у судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відтак його висновок за наслідками розгляду апеляційної скарги є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про допущені процесуальні порушення не може бути прийнято до уваги, оскільки вони суперечать змісту постанови; позивач не навів норм матеріального права, яким суперечать судові рішення.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду відповідає вказаним вище вимогам, підстав для її скасування за доводами касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у справі №11/284-09 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач
Судді Н. Волковицька
С. Бакуліна