16 березня 2010 р. № 12/864
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Л.І. Рогач - головуючого
Н.О. Волковицької, С.В. Бакуліної
за участю представників:
позивачаОСОБА_4, дов. від 23.07.09р.
відповідачаГресько Г.С., гол., Кравченко Р.А., дов. від 15.03.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7
на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року
у справі№ 12/864 Господарського суду Житомирської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_7
до Зубковицької сільської ради
простягнення 139848грн.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_7 звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Зубковицької сільської ради 139848грн. заборгованості за роботи, виконані відповідно до договору підряду № 23 від 21.04.2008р., посилаючись на статті 525, 526, 837, 843, 853, 882 Цивільного кодексу України.
Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що спірні правовідносини опосередковані договором підряду від 30.04.2008 року № 29 на загальну суму 50000грн., що перераховані позивачу повністю.
05.08.2009р. позивач подав додаткову позовну вимогу про визнання недійсним договору № 29 від 30.04.2008р., підписаного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та Зубковицькою сільською радою; ухвалою від 05.08.2009р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог відхилено, як таку, що не відповідає статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.10.2009 року (суддя Сікорська Н.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. (судді: Будішевська Л.О. -головуючий, Ляхевич А.А., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Фізична особа -підприємець ОСОБА_7 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, надавши перевагу одному з договорів, невмотивовано не прийнявши до уваги договір, наданий позивачем, суди порушили статті 32 та 43 Господарського процесуального кодексу; суди не скористалися наданим їм правом та не визнали недійсним договір, що суперечить законодавству, а відтак договір № 23 від 21.04.2008р. є дійсним, з огляду на що суди не врахували статті 525, 526 843, 844, 853, 854 Цивільного кодексу України при визначенні змісту зобовязання відповідача. Скаржник вважає таким, що суперечить статті 4 Господарського процесуального кодексу України, посилання судів на обставини реєстрації договору в державному казначействі.
Відповідач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи повністю, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.
Позивач надіслав суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи через неможливість прийняти участь у судовому засіданні; з огляду на присутність у судовому засіданні його належно уповноваженого представника, судова колегія відхиляє клопотання позивача.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.04.2008р. сторонами було підписано договір підряду № 23, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобовязання виконати за оплату згідно з проектно-кошторисною документацією, затвердженою рішенням сесії, будівельними нормами і правилами та умовами даного договору комплекс робіт по ремонту покрівлі клубу с. Зубковичі.
За пунктом 2.3 договору загальна сума договору склала 183859грн., початок виконання робіт -24.04.2008р., а закінчення -14.10.2008р.
За пунктом 5.1 договору розрахунки за ним проводяться у два етапи: 30% відповідно до кошторисного розрахунку перераховуються підрядником протягом 5-ти робочих днів з дня підписання сторонами договору, підрядник зобов'язується використати авансові кошти на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів; остаточні розрахунки проводяться між сторонами щомісячно протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акта прийому-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3в з усіма необхідними підтверджувальними документами згідно з проектно-кошторисною документацією, договору, ДБН.
Додатком до договору від 21.04.2008р. є зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на суму 183859грн, локальний кошторис.
Судами встановлено, що договір від 21.04.2008р. не містить доказів його реєстрації в органах державного казначейства відповідно до Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.04р. № 136.
Водночас суди встановили, що сторонами укладено договір № 29 від 30.04.2008р., предметом якого є виконання підрядних робіт, визначених судами як аналогічних зазначеним у договорі № 23 від 21.04.2008р.; загальна сума робіт за цим договором складає 50000грн.; строки виконання робіт з травня по грудень 2008 року.
Пунктом 5.1 договору визначено, що розрахунки за договором проводяться у 2 етапи: вартість матеріалів перераховується протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами договору; остаточні розрахунки проводяться між сторонами щомісячно протягом 5-ти робочих днів з дня підписання акта прийому виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3в з усіма необхідними підтверджувальними документами згідно з проектно-кошторисною документацією, договору, ДБН.
Як вбачається з наявного штемпеля, договір від 30.04.2008р. пройшов реєстрацію в управління державного казначейства та прийнятий на облік 06.05.2009р. за № 18.
Відповідач сплатив позивачу 50000грн. платіжними дорученнями від 12.05.2008р. № U704031 та № U704034 з призначенням платежу капітальний ремонт покрівлі клубу згідно договору № 29 від 30.04.2008р. згідно акта виконання робіт № 35 від травня 2008 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів виконання сторонами (в тому числі самим позивачем) договору від 21.04.2008р.; зокрема, суди вказали, що позивач не надав підписаного сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3в, надані позивачем кошториси не доводять реального виконання робіт за договором, а платіжні документи стосуються виконання іншого договору; таким чином позовні вимоги не доведено.
Водночас місцевий господарський суд вказав про право позивача не розпочинати роботи за договором від 21.04.2008р. без сплаченого авансу з огляду на прострочення замовника відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог з посиланням на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України та статтю 613 Цивільного кодексу України.
Підстави виникнення зобов'язань, загальний порядок їх виконання та наслідки невиконання та неналежного виконання регулюються статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Правове регулювання договорів підряду міститься у главі 61 Цивільного кодексу України (статті 837-864), а спеціальне регулювання будівельного підряду -у статтях 875-891 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).
За статтею 877 Цивільного кодексу України будівельні роботи, що має виконати підрядник, зазначаються, зокрема, у проектно-кошторисній документації.
Висновок судів попередніх інстанцій про аналогічність робіт, що підлягали виконанню підрядником за договором підряду від 21.04.2008р. та за договором підряду від 30.04.2008р. не ґрунтується на аналізі відповідної проектно-кошторисної документації; судами не з'ясовано дійсний обсяг будівельних робіт, що виконувалися підрядником та його відповідність проектно-кошторисній документації за кожним з договорів, ціні будівельних робіт, вказаній у договорах, жоден з яких судами не визнавався недійсним чи неукладеним (відсутні відповідні висновки судів і за наслідками з'ясування обставин реєстрації договорів у органах державного казначейства).
За статтями 853, 882 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відхиляючи наданий позивачем акт виконаних робіт лише з мотивів непідписання його обома сторонами, суди не надали жодної оцінки відповідності вказаного акта виконаних робіт положенням частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, не відхилили вмотивовано відповідні доводи позивача.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, не з'ясували в судовому процесі всебічно, повно та об'єктивно всі істотні обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та положення процесуального законодавства щодо рівності сторін у судовому засіданні та належності та допустимості доказів у справі.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з мотивів, наведених вище, з огляду на що їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є передчасними.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарським судам слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. у справі № 12/864 Господарського суду Житомирської області та рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий Л. Рогач
Судді: Н. Волковицька
С. Бакуліна