11 березня 2010 р. № 11/241/09
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Жаботиної Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргукорпорації "Кепітал Інвестментс Груп Інк" (далі -Корпорація),
ОСОБА_5 (далі -ОСОБА_5.)
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від14.12.09
у справі№ 11/241/09
господарського судуМиколаївської області
за позовомКорпорації,
ОСОБА_5
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал Інвестментс Груп" (далі -Товариство)
провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників та установчих документів.
В засіданні взяли участь представники:
- позивачів:ОСОБА_6 (за дов. № 6661 від 15.09.08);
- відповідача:Стопчанський В.Є. (за дов. № 7/10-9-д1 від 08.10.09).
Ухвалою від 22.02.10 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційна скарга ОСОБА_5 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.03.10.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 10.03.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 11.03.10 колегією суддів у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Жаботина Г.В., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті.
Про вказані обставини учасників судового процесу повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.
За згодою присутніх представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.03.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, у жовтні 2009 року Корпорація та ОСОБА_5 звернулись до господарського суду Миколаївської області із спільним позовом до Товариства про: визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 21.09.09, якими позивачів виключено з числа учасників Товариства і прийнято до складу Товариства інших осіб, а також змінено місцезнаходження Товариства та обрано нового директора Товариства; та визнання недійсними установчих документів (статуту) Товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників Товариства від 21.09.09.
Ухвалою від 07.10.09 господарського суду Миколаївської області така позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 16.10.09 від ОСОБА_5 надійшла заява про забезпечення позову у даній справі шляхом встановлення заборони державному реєстратору -виконкому Миколаївської міської ради здійснювати будь-які реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців відносно Товариства (ідентифікаційний код 33971829).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що вказане клопотання заявник обґрунтовував тим, що оскаржуваним рішенням позивачів було незаконно виключено зі складу учасників Товариства, а тому на даний час нові учасники Товариства мають можливість безперешкодно відчужувати належні їм частки у статутному капіталі Товариства, що може унеможливити або суттєво утруднити виконання рішення, у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 16.10.09 господарського суду Миколаївської області (суддя Василяка К.Л.) зазначене клопотання ОСОБА_5 задоволено.
Державному реєстратору -виконавчому комітету Миколаївської міської ради, заборонено здійснювати відносно Товариства будь-які реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.
При винесенні такої ухвали місцевий суд погодився з доводами відповідної заяви ОСОБА_5, а також прийшов до висновку про те, що визначена заборона не матиме негативного впливу на господарську діяльність Товариства.
Постановою від 14.12.09 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Туренко В.Б., суддів -Бандури Л.І., Поліщук Л.В.) ухвалу від 16.10.09 господарського суду Миколаївської області скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Вказана постанова мотивована тим, що без отримання оскарженого позивачами рішення загальних зборів (яке не було додано до позовної заяви) суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування відповідних заходів до забезпечення позову.
Не погодившись з зазначеною постановою апеляційного суду ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 14.12.09 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу від 16.10.09 господарського суду Миколаївської області у даній справі залишити в силі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту апеляційним судом було порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 42, 33, 34, 66, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Присутній у судовому засіданні представник Товариства щодо доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_5 заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що за змістом ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом встановлення заборони відповідачеві вчиняти певні дії, заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.
Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець перебачив, що встановлюючи відповідну заборону щодо відповідача, суд має чітко визначити, яку саме дію йому заборонено вчиняти на період дії такої ухвали. Разом з тим, вбачається, що по відношенню до "інших осіб", законодавець визначив, що заборона має стосуватись дій, що мають відношення до предмета спору, тобто коло такої заборони до осіб, що не є учасниками спірних правовідносин, є більш широким (але в межах предмета спору).
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як свідчить правовий аналіз норм процесуального законодавства, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Окрім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги що згідно п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08 № 13 при вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що в процесі апеляційного перегляду ухвали місцевого суду про вжиття заходів до забезпечення позову, судом було досліджено: постанови Генеральної прокуратури від 26.10.09 про порушення кримінальної справи за фактом підроблення та використання завідомо підробленого документа -довіреності Корпорації на ім'я ОСОБА_4. за ознаками складу злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України; лист Генеральної прокуратури від 30.11.09; протокол № 6 позачергових загальних зборів учасників Товариства від 05.10.09; договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 05.10.09; ухвалу господарського суду Херсонської області від 08.10.09 у справі № 3/171-ПД-09 та ін. документи, які мають певне значення для розгляду клопотання ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України належної правової оцінки вказаним документам не надав.
Крім того, суд касаційної інстанції наголошує, що оскільки апеляційний суд фактично наділений компетенцією щодо повторного розгляду справи, то вказуючи на відсутність у матеріалах справи рішень загальних зборів Товариства, що є предметом оскарження у межах даної справи, суд апеляційної інстанції ухилився від свого обов'язку щодо перегляду справи в повному обсязі, оскільки у випадку наявності певних сумнівів, мав можливість вжити заходи щодо залучення таких рішень до матеріалів справи, а не відмовляти у задоволенні клопотання ОСОБА_5 з формальних підстав.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність спірних правовідносин та реальних загроз щодо реалізації рішення, яке може бути прийняте по суті спору.
Наведене підтверджується, зокрема, виникненням спору на стадії апеляційного провадження щодо осіб, які мають право представляти інтереси сторін.
Щодо посилань апеляційного суду про те, що судом першої інстанції не було чітко визначено які саме дії в контексті ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" заборонено вчиняти державному реєстратору, то вони є помилковими, оскільки місцевим судом було встановлено заборону лише щодо "реєстраційних дій" відповідного органу, що кореспондується з предметом спору.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи до забезпечення позову є обґрунтованими і адекватними вимогам заявника в контексті позовних вимог, які жодним чином не порушують права та інтереси відповідача з огляду на те, що у цьому випадку Товариство фактично лише тимчасово (на період розгляду спору судом) позбавлене права на відчуження своїх часток, що є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, встановлена місцевим судом заборона не може вплинути на господарську діяльність Товариства, оскільки не зупиняє та не перешкоджає його діяльності.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставними та обґрунтованими вимоги ОСОБА_5 щодо задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу корпорації "Кепітал Інвестментс Груп Інк" та ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову від 14.12.09 Одеського апеляційного господарського суду № 11/241/09 господарського суду Миколаївської області скасувати, а ухвалу від 16.10.09 господарського суду Миколаївської області у даній справі залишити в силі.
Головуючий Є.Першиков
судді:Г.Жаботина
І.Ходаківська