23 лютого 2010 р. № 2-2/3684-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 року
у справі№ 2-2/3684-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим
За позовомТОВ "Герої Перекопу
до1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія +"
проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення збитків та спонукання до виконання певних дій
За участю представників:
позивача
відповідачів ОСОБА_1 дов. б/н від 30.06.2009 року
не з'явились,
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року (суддя: Толпиго В.І.) по справі № 2-2/3684-2009 позов задоволено.
Зобов'язано Сільськогосподарський виробничий кооператив "Надія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія +" зупинити використання, звільнити та не чинити Товариству з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу" жодних перешкод в користуванні самовільно зайнятими Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Надія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія +" наступними земельними ділянками на території Почетненської сільської ради Красноперекопського району АР Крим за переліком ( а.с. 121-123 т.7). Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Надія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія +" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу" 723005,20 грн. збитків, 7315,06 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, 68000грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 року (судді: Антонова І.В. - головуючий, Латиніна О.А., Ткаченко М.І.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року у справі № 2-2/3684-2009 скасовано. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ "Герої Перекопу" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 року у справі № 2-2/3684-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі не скористалися процесуальним правом участі у судовому засіданні.
Відзиви на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Герої Перекопу" звернулося з позовом до СВК "Надія" (відповідач 1), ТОВ "Надія +" (відповідач 2) про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, стягнення збитків та спонукання до виконання певних дій.
Підставою для звернення з позовом позивач зазначив те, що орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 429,53 га на території Почетненської сільради Красноперекопського району АР Крим згідно договорів оренди укладених з 116 орендодавцями -фізичними особами (договори оренди знаходяться у матеріалах справи), але відповідачі безпідставно зайняли вказані ділянки та протиправно проводять на них господарську діяльність внаслідок чого завдали йому збитки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Герої Перекопу" орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Почетненської сільської ради Красноперекопського району АР Крим згідно договорів оренди, укладених з фізичними особами, які являються власниками цих земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на землю.
Загальна площа землі, що орендується позивачем, становить 429,53 га, в тому числі 178,3854 га в землях рисової сівозміни, 204,3564 га в землях зрошувальної пашні та 46,3385 га в богарі (землі без зрошування).
Відповідні договори оренди, укладені в кількості 118 шт., пройшли державну реєстрацію в Красноперекопському кущовому відділенні КРФ ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що свідчить відповідна довідка.
При цьому, місцевим судом зазначено, що загальна площа кожної земельної ділянки (колишнього земельного паю), наданої фізичним особам - орендодавцям за державними актами на право приватної власності на землю, складається з декількох земельних ділянок різної площі, розташованих на території Почетненської сільської ради в землях рисової сівозміни, зрошувальній пашні та в богарі, тобто в натурі розташовані в різних місцях.
Судом встановлено, що незважаючи на відсутність будь-яких прав на землю відповідачі самовільно зайняли належні позивачу на праві орендного користування земельні ділянки загальною площею 211 га на землях зрошувальної пашні і землях богару, провадять на них господарську діяльність з вирощування зернових культур, чим порушують законні права та інтереси позивача.
Викладене, зокрема, підтверджується постановою начальника СДСБЕЗ Красноперекопського МВ ГУ МВС України в Криму Ібадова У.Ш. про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.06.2009 р. за матеріалами ЖРЗПП № 1576 від 10.06.2009 р., актом перевірки дотримання земельного законодавства від 14.05.2009 р., іншими письмовими доказами, доданими до позовної заяви.
Судом відзначено, що відповідачами протиправно використовуються наступні земельні ділянки, орендовані позивачем:
н/п П. І. по Б. власника - орендодавця Кадастровий номер земельної ділянки
1 ОСОБА_2 0122384800:06:001:0108
2 ОСОБА_3 0122384800:06:001:0109
3 ОСОБА_4 0122384800:06:001:0057
4 ОСОБА_5 0122384800:06:001:0058
5 ОСОБА_6 0122384800:06:001:0044
6 ОСОБА_7 0122384800:06:001:0043
7 ОСОБА_8 0122384800:06:001:0064
8 ОСОБА_9 0122384800:06:001:0065
9 ОСОБА_10 0122384800:06:001:0081
10 ОСОБА_11 0122384800:06:001:0091
11 ОСОБА_12 0122384800:06:001:0140
12 ОСОБА_13 0122384800:06:001:0709
13 ОСОБА_14 0122384800:06:001:0710
14 ОСОБА_15 0122384800:06:001:0129
15 ОСОБА_16 0122384800:06:001:0030
16 ОСОБА_17 0122384800:06:001:0712
17 ОСОБА_18 0122384800:06:001:0096
18 ОСОБА_19 0122384800:06:001:0066
19 ОСОБА_20
20 ОСОБА_21 0122384800:06:001:0107
21 ОСОБА_22 0122384800:06:001:0067
22 ОСОБА_23 0122384800:06:001:0386
23 ОСОБА_24 0122384800:06:001:0154
24 ОСОБА_25 0122384800:06:001:0128
25 ОСОБА_26 0122384800:06:001:0094
26 ОСОБА_27 0122384800:06:001:0236
27 ОСОБА_28 0122384800:06:001:0099
28 ОСОБА_29 0122384800:06:001:0055
29 ОСОБА_30 0122384800:06:001:0706
30 ОСОБА_31 0122384800:06:001:0052
31 ОСОБА_32 0122384800:06:001:0168
32 ОСОБА_33 0122384800:06:001:0240
33 ОСОБА_34 0122384800:06:001:0234
34 ОСОБА_35 0122384800:06:001:0235
35 ОСОБА_36 0122384800:06:001:0074
36 ОСОБА_37 0122384800:06:001:0629
37 ОСОБА_38 0122384800:06:001:0127
38 ОСОБА_39 0122384800:06:001:0122
39 ОСОБА_40 0122384800:06:001:0123
40 ОСОБА_41 0122384800:06:001:0113
41 ОСОБА_42 0122384800:06:001:0115
42 ОСОБА_43 0122384800:06:001:0114
43 ОСОБА_44 0122384800:06:001:0233
44 ОСОБА_45 0122384800:06:001:0097
45 ОСОБА_46 0122384800:06:001:0110
46 ОСОБА_47 0122384800:06:001:0111
47 ОСОБА_48 0122384800:06:001:0095
48 ОСОБА_49 0122384800:06:001-0058
49 ОСОБА_50 0122384800:06:001:0050
50 ОСОБА_51 0122384800:06:001:0049
51 ОСОБА_52 0122384800:06:001:0059
52 ОСОБА_53 0122384800:06:001:0080
53 ОСОБА_54 0122384800:06:001:0073
54 ОСОБА_55 0122384800:06:001:0072
55 ОСОБА_56 0122384800:06:001:0031
56 ОСОБА_57 0122384800:06:001:0101
57 ОСОБА_58 0122384800:06:001:0071
58 ОСОБА_59 0122384800:06:001:0054
59 ОСОБА_60 0122384800:06:001:00209
60 ОСОБА_61 0122384800:06:001:0210
61 ОСОБА_62
62 ОСОБА_63 0122384800:06:001:0088
63 ОСОБА_64 0122384800:06:001:0120
64 ОСОБА_65 0122384800:06:001:0237
65 ОСОБА_66 0122384800:06:001:0126
66 ОСОБА_67 0122384800:06:001:0076
67 ОСОБА_68 0122384800:06:001:0063
68 ОСОБА_69 0122384800:06:001:0068
69 ОСОБА_70
70 ОСОБА_71
71 ОСОБА_72 0122384800:06:001:0260
72 ОСОБА_73 0122384800:06:001:0259
73 ОСОБА_74 0122384800:06:001:0104
74 ОСОБА_75 0122384800:06:001:0105
75 ОСОБА_76 0122384800:06:001:0056
76 ОСОБА_77 0122384800:06:001:0106
77 ОСОБА_78 0122384800:06:001:0077
78 ОСОБА_79 0122384800:06:001:0711
79 ОСОБА_80 0122384800:06:001:0079
80 ОСОБА_80 0122384800:06:001:0020
81 ОСОБА_81 0122384800:06:001:0241
82 ОСОБА_82
83 ОСОБА_83 0122384800:06:001:0121
84 ОСОБА_84 0122384800:06:001:0119
85 ОСОБА_85
86 ОСОБА_86 0122384800:06:001:0087
87 ОСОБА_87 0122384800:06:001:0090
88 ОСОБА_88 0122384800:06:001:0118
89 ОСОБА_89 0122384800:06:001:0125
90 ОСОБА_90 0122384800:06:001:0124
91 ОСОБА_91 0122384800:06:001:0093
92 ОСОБА_92
93 ОСОБА_93 0122384800:06:001:0232
94 ОСОБА_94
95 ОСОБА_95 0122384800:06:001:0117
96 ОСОБА_96 0122384800:06:001:0116
97 ОСОБА_97
98 ОСОБА_98 0122384800:06:001:0619
99 ОСОБА_99 0122384800:06:001:0089
100 ОСОБА_100 0122384800:06:001:0062
101 ОСОБА_101 0122384800:06:001:0060
102 ОСОБА_101 0122384800:06:001:0061
103 ОСОБА_102
104 ОСОБА_103 0122384800:06:001:0075
105 ОСОБА_104 0122384800:06:001:0053
106 ОСОБА_105 0122384800:06:001:0092
107 ОСОБА_106 0122384800:06:001:0231
108 ОСОБА_107 0122384800:06:001:0238
109 ОСОБА_108 0122384800:06:001:0078
110 ОСОБА_109 0122384800:06:001:0069
111 ОСОБА_110 0122384800:06:001:0098
112 ОСОБА_111 0122384800:06:001:0707
113 ОСОБА_112 0122384800:06:001:0708
114 ОСОБА_113 0122384800:06:001:0239
115 ОСОБА_114 0122384800:06:001:0070
116 ОСОБА_115 0122384800:06:001:0100
Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Частинами 1-2 ст. 158 вказаного вище кодексу передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування території сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
При цьому, місцевим судом відзначено, що відповідачами в результаті порушення вимог земельного законодавства завдано позивачу збитків, оскільки. спільними діями відповідачів були залиті водою (затоплені) посіви ярового ячменю позивача на площі 180,0 га в землях рисової сівозміни, що призвело до їх повного знищення.
Згідно п. "є" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі, зокрема, зобов'язані дотримуватися правил добросусідства.
Зміст добросусідства визначено ст. 103 ЗК України, відповідно до якої власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Судом відзначено, що на виконання приписів ч. 3 ст. 103 ЗК України позивач звертався до обох відповідачів з листами № 16 від 28.02.2009 р., № 26 від 11.03.2009 р., № 38 і № 39 від 20.03.2009 р., (направлені рекомендованою поштою), у яких пропонував узгодити використання земельних ділянок єдиним масивом та попереджав про те, що має наміри посіяти яровий ячмінь в землях рисової сівозміни.
Судом також відзначено, що відповідно до науково обґрунтованої схеми сівозміни на ділянках в рисовій системі землекористування Почетненської сільської ради в 2009-му році необхідно було посіяти саме яровий ячмінь для покращення якості землі, зважаючи на те, що вже три роки поспіль відповідачі вирощували на цих землях рис, що підтверджується довідкою про розміщення культур в рисовій сівозміні, яку узгоджено з Управлінням агропромислового розвиту Красноперекопської районної державної адміністрації.
Вирощування рису на протязі декількох років поспіль без зміни сільськогосподарських культур за науково обґрунтованою схемою веде до виснаження, збіднення земель, погіршення їх якості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що діяльність відповідачів призводить до погіршення якості землі, вказує на недбале ставлення до вимог земельного законодавства.
Разом з цим судом відзначено, що позивач письмово попередив відповідачів про те, що засіяв належні йому ділянки саме яровим ячменем, однак останні порушивши обов'язки землекористувачів, засіяли сумежні земельні ділянки рисом та відповідно до технології його вирощування навмисно залили їх водою, що призвело до повного затоплення розташованих поруч земельних ділянок позивача, що були засіяні яровим ячменем.
Затоплення відповідачами водою посівів ячменя позивача засвідчено актами, складеними 20.05.2009р. та 27.05.2009р. комісією у складі Почетненського сільського голови, землевпорядника сільради, представника Управління агропромислового розвитку Красноперекопської районної державної адміністрації та представника ТОВ "Герої Перекопу".
Викладене також підтверджується постановою начальника СДСБЕЗ Красноперекопського МВ ГУ МВС України в Криму Ібадова У.Ш. про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.06.2009 р. за матеріалами ЖРЗПП № 1576 від 10.06.2009 р., про яку було зазначено вище.
Також судом відзначено, що позивачем (орендарем) в 2008-2009рр. сплачено орендодавцям - власникам земельних ділянок орендну плату за зрошувальну ріллю в загальній сумі 183005,20 грн. Однак, увесь цей час цю землю (за оренду якої платив позивач), протиправно використовували відповідачі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що орендна плата в сумі 183005,20 грн., сплачена позивачем орендодавцям (власникам землі) за земельні ділянки площею 211 га в землях зрошувальної ріллі та богару, що самовільно зайняті відповідачами, є прямими (реальними) збитками позивача, які, відповідно, підлягають відшкодуванню відповідачами.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 вказаної статті визначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Згідно із статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявністю її провини, якщо інше не встановлене договором або законом, особа є невинною, якщо доведе, що прийняла всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання, відсутність своєї провини доводить особа, що порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі спільними діями використали належні їм земельні ділянки у такий спосіб, котрий виключав можливість використання позивачем його землі відповідно до її цільового призначення, враховуючи, що позивач засіяв належні йому землі ячменем в березні 2009-го року.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст.543 ЦК України).
Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Отже, в результаті протиправних дій обох відповідачів позивачу завдано збитків на суму 723005,20грн., де 540000,00грн. - збитки завдані відповідачами залиттям водою та знищенням посівів ярового ячменю (в тому числі: реальні (прямі) збитки у розмірі 309 634,50 грн., упущена вигода у розмірі 230 365,50 грн.) та 183005,20 грн. - збитки у зв'язку з оплатою позивачем орендної плати за земельні ділянки, що були самовільно зайняті відповідачами, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно (відповідний розрахунок і документи, що його підтверджують знаходяться в матеріалах справи).
При цьому судом відзначено, що розрахунок збитків, завданих в результаті знищення посівів ячменю, наданий позивачем, ґрунтується на ймовірній ціні ячменю, яка обчислена виходячи з площі 180,0 га, на якій він був засіяний, запланованої урожайності 30,0 ц/га (вага після доробки) за даними урожайності в середньому по Красноперекопському району АР Крим за 2008-ий рік (довідка Управління агропромислового розвитку Красноперекопської РДА від 30.06.2009 р. № 03.01-10/375) та ціни реалізації ярового ячменю в липні 2009 року, без урахування податку на додану вартість, згідно довідки Торгово-промислової палати Криму від 02.07.2009 р. № 6/229/08-17.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд правомірно відзначив, що розрахунок позивача є правильним та обґрунтованим, оскільки позивачем понесені реальні збитки, а також не отримано доход у вигляді різниці між можливою сумою реалізації неодержаного врожаю ярового ячменю, та зазначеними витратами, що відносяться на собівартість продукції.
При цьому, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що відповідачами не надано контррозрахунок суми збитків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вищевикладені спільні дії відповідачів були неправомірними та призвели до завдання позивачу збитків, а користування землею площею 204,35654 га, що належить позивачу на праві оренди тягне за собою необхідність поновлення прав позивача та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, як це передбачено земельним законодавством.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правовідносини між позивачем та адвокатом -ОСОБА_116 підтверджуються договором №1 від 01.07.2009р. на надання юридичних послуг; свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 766 від 26.06.2002р.; ордером на представлення інтересів від 20.07.2009 року та платіжним дорученням № 1086 від 23.09.2009 року.
Зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу та вартість цих послуг.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову на відповідача покладаються суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно частини 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Герої Перекопу" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2009 року у справі № 2-2/3684-2009 скасувати.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2009 року у справі № 2-2/3684-2009 залишити в силі.
Головуючий О.Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова