Справа № 22ц-1982/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 21 суддя Круглвий О.О.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
04 березня 2009 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Шило С.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в здійсненні права користування і розпорядження своїм майном та виселення з житлового будинку без надання другого житлового приміщення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, третя особа: Відділ у справах імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського РВ УМВС України в Дніпропетровській області та
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя, про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку та визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку, третя особа: Друга Павлоградська державна нотаріальна контора, -
В травні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком посилаючись на те, що 14 серпня 2001 року її батько ОСОБА_4 подарував їй належний йому будинок по АДРЕСА_1. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_4, яка є дружиною померлого, перешкоджає позивачці користуватися своїм будинком (а.с.2-3).
В серпні 2006 року ОСОБА_2 змінила підставу позову та, посилаючись на ті ж самі обставини та, що відповідачка відмовляється звільнити належний позивачці житловий будинок, та зазначивши третьою особою Відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, просила витребувати майно з чужого незаконного володіння, усунути перешкоди в здійсненні права користування і розпорядження своїм майном та виселити відповідачку з житлового будинку без надання другого житлового приміщення та відшкодувати матеріальну та м оральну шкоду, а також зобов'язати Відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб зняти ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання та стягнути з відповідачки судові витрати (а.с.26-29).
В червні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку та про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку, посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 будинок капітально і косметично ремонтувався, весь час сумісного проживання вона була постійно в ньому зареєстрована (а.с. 14-15).
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2007 року справи за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об'єднані в одно провадження (а.с.81).
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та про визнанян права власності на 1/2 частку житлового будинку, зазначивши третьою особою Другу Павлоградську державну нотаріальну контору та посилаючись на те, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 будинок капітально і косметично ремонтувався, за час сумісного проживання будинок збільшився в вартості за рахунок сумісних трудових та грошових затрат, тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а вона має право на 1/2 частку житлового будинку (а.с.86-88).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2007 року в позові ОСОБА_2 - відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 - задоволено (а.с.143).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2007 року вказане судове рішення скасоване та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.177-178).
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на ті ж самі обставини, доповнила свої позовні вимоги вимогою про визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя, а також просила визнати за нею 1/2 частини будинку, визнати частково недійсним договір дарування від 14 серпня 2001 року, визнати за ОСОБА_2 1/2 частину будинку, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати (а.с.181-183).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, виселено ОСОБА_1 із займаного нею будинку по АДРЕСА_1, зобов'язано Відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського РВУМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 - відмовлено (а.с.261-262).
В апеляційній скарзі (а.с.126-128) ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а в позові ОСОБА_2 відмовити, оскільки:
- ОСОБА_2 умисно не ставила до відома про факт укладення договору дарування від 14 серпня 2001 року, оскільки усвідомлювала, що дану угоду можливо оскаржити в судовому порядку у зв'язку з тим, що спірний будинок за життя ОСОБА_4 значно поліпшувався і міг бути визнаний судом спільним майном подружжя;
- вирученні гроші від продажу житлового будинку АДРЕСА_1 вкладені у реконструкцію спірного будинку, а саме підведено газ, зроблено парове опалення, здійснено капітальний ремонт, і таким чином вартість спірного будинку збільшилась вдвічі;
- суд не врахував висновку будівельно-технічної експертизи від 19 травня 2008 року про збільшення вартості спірного будинку та не зазначив причини залишення без уваги цього висновку;
- судом не зазначено яким чином виселити ОСОБА_5 із житлового будинку з наданням іншого житлового помешкання чи без надання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції встановив, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 чевня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними договору дарування житлового будинку та свідоцтва про право власності, про визнання права власності на частину домоволодіння та встановлено правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок на підставі договору дарування.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Ухваливши рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності на частину домоволодіння заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з інших підстав, а саме з підстав, передбачених ст.25 КпШС України, діючого на час виникнення спірних правовідношень, які не були предметом розгляду судових інстанцій.
Відповідно до ст.25 КпШС України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, уточнивши свою позовну заяву, ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги вимогою про визнання спірного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя (а.с.181-183).
Пославшись на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 чевня 2006 року про відмову ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про визнання частково недійсними договору дарування житлового будинку, суд першої інстанції зазначені позовні вимоги не розглянув, наявні у справі експертні висновки з цього приводу не дослідив та оцінки їм не надав.
Також судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, про що зокрема було зазначено в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2007 року при скасуванні рішення суду від 28 квітня 2007 року (а.с.143,177-178).
Ухваливши рішення про зобов'язання Відділу імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського РВУМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_5 з реєстрації в спірному будинку, суд першої інстанції не залучив відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб до участі у справі у якості третьої особи та не пові-домив його про час і місце розгляду справи.
З огляду на це колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції не залучений до участі у справі Відділ імміграції та реєстрації фізичних осіб Павлоградського РВУМВС України в Дніпропетровській області у якості третьої особи, справу розглянуто без повідомлення Відділу про час і місце розгляду справи, не розглянуті всі позовні вимоги ОСОБА_2, не розглянуті всі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п.3,5 ч.1 ст.311 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.3,5 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2009 року - скасувати.
Справу направити до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: