03 березня 2010 р. № 21/3
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Мамонтової О.М.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. у справі № 21/3 за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ностра Комунікація” про визнання правочинів недійсними,
за участю представників:
Позивача: Шверк М.Г., довіреність № ГО-08/260-1 від 26.11.2008р.,
Відповідача: Коротюк М.Г., довіреність № 10/1 від 22.09.2008р.
Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” (далі -ЗАТ “СГ “ТАС”, Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ностра Комунікація” (далі -ТОВ “Ностра Комунікація”, Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсними: додатку № 11 від 12.05.2008р. до договору про надання рекламних послуг № 07/06-07 від 07.06.2007р., додатку № 2 від 23.06.2008р. до договору про надання рекламних послуг № 09/06-08 від 09.06.2008р., а також, документів “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 150 000,00 доларів США та “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 545 000,00 доларів США.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р., у позові ЗАТ “СГ “ТАС” відмовлено.
В поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі, а рішення місцевого господарського суду -в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додатків № 11 від 12.05.2008р. до договору про надання рекламних послуг № 07/06-07 від 07.06.2007р. і № 2 від 23.06.2008р. до договору про надання рекламних послуг № 09/06-08 від 09.06.2008р. та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині -залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Відповідач, у своєму відзиві на касаційну скаргу, вважаючи доводи Позивача безпідставними, просив залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ЗАТ “Страхова група “ТАС” та ТОВ “Ностра Комунікація” було укладено договори про надання рекламних послуг: № 07/06-07 від 07.06.2007р. (далі -Договір № 07/06-7) та № 09/06-08 від 09.06.2008р. (далі -Договір № 09/06-08), відповідно до умов яких (пункти 2.1.) Позивач (Замовник) доручає, а Відповідач (Виконавець) бере на себе зобов'язання самостійно або за допомогою третіх осіб надати рекламні послуги, в обсязі та на умовах, передбачених даними договорами у відповідності до порядку розповсюдження реклами.
Згідно пунктів 2.2. вказаних Договорів, вони є генеральними угодами між Сторонами, які регулюють права та обов'язки сторін в процесі надання окремих рекламних послуг, відповідальність за невиконання або неналежне виконання Сторонами своїх обов'язків, загальний порядок оплати таких послуг в рамках даного Договору.
Пункт 2.3. кожного з договорів визначає, що надання кожної окремої послуги в рамках Договорів, здійснюються на підставі відповідних Додатків до Договорів, якими встановлюються строки надання послуги, вартість, строки та порядок надання та узгодження Замовником рекламних матеріалів та графіків, порядок та строки оплати послуги, інші суттєві умови. В кожному конкретному випадку невід'ємними частинами кожного Додатку можуть бути медіа-плани, адресні програми, кошториси тощо.
Згідно пунктів 5.3. Договорів, усі послуги з розробки, виробництва, адаптації та розповсюдження Рекламних матеріалів для Замовника надаються тільки після письмового затвердження сторонами відповідних кошторисів, медіа-планів, адресних програм та інших документів, в яких зазначаються обсяги та вартість робіт.
Пункти 5.4. Договорів закріплюють, що письмове затвердження документів, перелічених в п. 5.3. Договорів, є фактом визнання взаємних зобов'язань щодо зазначених в цих документах обсягів і вартості робіт, і є підставою для складання та підписання відповідних Додатків до Договорів.
Крім того, 12.05.2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаток № 11 до Договору № 07/06-07 (Додаток № 11), відповідно до якого Позивач доручає, а Відповідач бере на себе зобов'язання зі створення флеш-банера на основі наданих Позивачем матеріалів і розміщення флеш банерів у мережі Інтернет, відповідно до умов, викладених в Додатку № 11 до Договору № 07/06-07.
Також, 23.06.2008р. між сторонами було укладено додаток № 2 до Договору № 09/06-08, згідно якого Позивач доручає, а Відповідач бере на себе зобов'язання з розробки оригінал-макетів реклами продукту “Страхова група “ТАС” і їх розміщення у друкованих виданнях відповідно до умов, викладених у даному додатку та медіа-планах, які є невід'ємними його частинами.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про визнання Додатків № 11 від 12.05.2008р., № 2 від 23.06.2008р., а також, документів “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 150 000,00 доларів США та “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 545 000,00 доларів США недійсними, з посиланням на те, такі були укладені з порушенням вимог закону, зокрема, ст. 92 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також, Статуту ЗАТ “СГ “ТАС”.
Суд першої інстанції, встановивши, що Позивачем було вчинено дії, які свідчать про схвалення укладених його представником правочинів -Додатків № 11 та № 2 до Договорів про надання рекламних послуг, та відбулося їх часткове виконання, на підставі приписів ст.ст. 92, 202, 241 ЦК України, дійшов висновку, з якими погодився в цій частині і суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для визнання вказаних Додатків недійсними, а тому, відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо вимог Позивача про визнання недійсними документів “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 150 000,00 доларів США та “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1 545 000,00 доларів США, то суд першої інстанції, на підставі аналізу ст.ст. 202, 203, 207, 208, 626 ЦК України, та представлених документів, які не містять посилань на Договір № 07/06-07, дійшов висновку про те, що такі не є правочинами, в розумінні ст. 202 ЦК України, а тому, також відмовив в їх задоволенні.
Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції про відмову в іншій частині позовних вимог і, зокрема, про те, що документ “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1150000,00 доларів США не є правочином, в розумінні ст. 202 ЦК України, разом з тим, вказав на те, що висновки суду першої інстанції стосовно документу “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1545000,00 доларів США, про те, що такий не являється правочином, є помилковими, оскільки він був підписаний уповноваженими особами сторін та скріплений їх печатками, і по своїй суті є узгодженим між сторонами медіа-планом рекламування Позивача на телебаченні, що передбачалось п. 5.3. Договору № 07/06-07 від 07.06.2007р., та невід'ємною частиною останнього.
Тому, апеляційний господарський суд змінив мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду в частині визначення документу “Campaign parameters” від 16.04.2008р. на суму 1545000,00 доларів США таким, що не є правочином, вказавши на те, що цей документ є правочином, в розумінні ст. 202 ЦК України, спрямованим на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків і, в той же час, погодившись з висновками суду про відсутність правових підстав для визнання цього правочину недійсним, а відтак -правильність відмови в задоволенні цієї частини позову.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. у справі № 21/3 - без змін.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Мамонтова О.М.
Малетич М.М.