Справа №127/8862/19
Провадження №1-кп/127/253/19
13 серпня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_7 спливає 08.09.2019 р., наступна погоджена дата судового засідання 18.09.2019 р., тому судом відповідно до приписів частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на розгляд сторін кримінального провадження винесено питання щодо доцільності продовження строку утримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики, які існували на час застосування до останнього запобіжного заходу не відпали.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , залучений для проведення окремої процесуальної дії - адвокат ОСОБА_6 - заперечила щодо продовження строку тримання її підзахисного під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, на які він посилався.
Обвинувачений ОСОБА_7 щодо продовження строку тримання під вартою покладався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Стороною обвинувачення відповідне клопотання згідно з приписами частини другої статті 184 та частини третьої статті 199 КПК про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заявлене не було. Разом з тим, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).
Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Сторона обвинувачення на підтвердження доцільності продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу посилалась на те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Однак, правові наслідки судимості встановлені статтею 88 КК, зі змісту частини першої якої випливає, що особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Верховним Судом у постанові від 27.09.2008 р. (справа № 647/1831/15-к) зроблено правовий висновок щодо правових наслідків судимості та її кримінально-правових і загальноправових наслідків. Суд враховує, що стороною обвинувачення на підтвердження судимості обвинуваченого не надано жодного процесуального документу (вироку суду, який набрав законної сили), а тому посилання сторони обвинувачення на попередні судимості ОСОБА_7 як на підставу для продовження застосованого до нього запобіжного заходу суд оцінює критично.
Разом з тим, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів різного ступеню тяжкості, у тому числі й особливо тяжкого злочину, вчинених в період не знятої і не погашеної судимості. При цьому суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження по не завершено, зокрема недопитані усі потерпілі та свідки у кримінальному провадженні.
Таким чином, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 13.08.2019 р. до 23:59 год. 11.10.2019 р.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя-доповідач:
Суддя:
Суддя: