Справа 127/14627/19
Провадження 1-кс/127/8299/19
13 серпня 2019 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора Вінницької місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 , про тимчасовий доступ до документів ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме: оригіналів документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (договори, інвойси, попередні повідомлення, ВМД, CMR), що стали підставою для митного оформлення товару (автотранспортних засобів) в режимі «імпорт» з 2017 року по теперішній час, за фіксації судового розгляду технічними засобами, -
Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, про тимчасовий доступ до документів.
Клопотання мотивовано тим, що у слідчого в провадженні знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019020000000043 від 22.02.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у отриманні дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів.
Під час судового розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що службовими особами ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) укладено міжнародний контракт № 01/2017 від 01.03.2017 на поставку транспортних засобів і запасних частин до них та додаток № 1 до нього від 05.05.2017 із Польською компанією нерезидентом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 : НОМЕР_2 , REGON: НОМЕР_3 , KRS: 0000438679) та на протязі 2017 року на митну територію України імпортовано від « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 96 транспортних засобів, розмитнення яких проводилось на Рівненській та Вінницькій митницях ДФС.
26.03.2019 встановлено та допитано в якості свідка генерального Президента Польської компанії нерезидента « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( АДРЕСА_3 : НОМЕР_2 , REGON: НОМЕР_3 , KRS: 0000438679) ОСОБА_4 який показав, що господарські операцій із ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не здійснював, контракт № 01/2017 від 01.03.2017 на поставку транспортних засобів і запасних частин до них та додаток № 1 до нього від 05.05.2017 із директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 не підписував та відповідно поставку транспортних засобів на митну територію України в адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не проводив.
Наведені факти свідчать про те, що службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на протязі 2017-2018 років подали для митного оформлення на ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із митними деклараціями документи із внесеними завідомо неправдивими відомостями, що стало підставою для ввезення транспортних засобів на територію України.
Установлено, що ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за період 2017-2018 років від продавця фірми нерезидента « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Польща) імпортовано на митну територію України 96 транспортних засобів.
Враховуючи викладене наявні підстави вважати, що поставки автотранспортних засобів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від продавця фірми нерезидента « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Польща), які відбулись в період 2017-2018 років, здійснено з порушенням митних правил, а тому є необхідність в отриманні оригіналів документів (договори, інвойси, попередні повідомлення, ВМД, CMR та ін.) на підставі яких ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було здійснено митне оформлення товару (автотранспортних засобів) в режимі «імпорт» за період з 2017 по теперішній час, які знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) та у ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 ).
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин скоєного правопорушення, з метою швидкого, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки та прийняття законних процесуальних рішень в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки, проведення документальних перевірок та експертиз, забезпечення відшкодування завданих збитків, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, керуючись ст. 40, ст. 131, ст. 132, ст. 159-164 КПК України, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав за обставин викладених у ньому, просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
Слідчий суддя вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється
Згідно ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Відповідно до ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються:
1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 163 КПК України передбачено, що ухвала про надання тимчасового доступу до речей і документів постановляється, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність підстав вважати, що ці речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної юридичної особи.
Відповідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Всупереч наведених норм дане клопотання не містить - ні чіткого викладу обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким воно подається, достатнього для здійснення слідчим суддею у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, ні обґрунтування значення документів, які нібито, без жодного на те доказу, перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), а також неможливості іншим способам довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.
Крім того, відповідно до п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей та документів, тимчасове вилучення майна.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
В даному конкретному випадку слідчим не доведено в клопотанні, що вказана ступінь втручання в права та свободи осіб, вилучення оригіналів документів, можуть виправдати потреби досудового розслідування.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
В судовому засіданні встановлено, що матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження базуються на показаннях одного свідка, показання якого є недостатніми для переконання про необхідність вилучення оригіналів документів за період з 2017 по 2019 роки, в той час як кримінальне правопорушення, відповідно до витягу з ЄРДР, мало місце впродовж 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурор Вінницької місцевої прокуратури юрист 1 класу ОСОБА_3 , неналежним чином оформив подане клопотання та не довів підстав для задоволення даного клопотання, у зв'язку з чим дане клопотання є формальним, необґрунтованим, невмотивованим та не доведеним, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 159, 160, 161, 162, 163, 164, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Вінницької місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 , про тимчасовий доступ до документів ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме: оригіналів документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (договори, інвойси, попередні повідомлення, ВМД, CMR), що стали підставою для митного оформлення товару (автотранспортних засобів) в режимі «імпорт» з 2017 року по теперішній час - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя