іменем України
"07" серпня 2019 р. 145/1407/18
2/145/81/2019
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Ратушняка І. О.
при секретарі Тихій О.Н.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що їй на праві власності належить житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 .
Крім неї, у вказаному домоволодінні зареєстровані та проживають її батько - ОСОБА_5 , її мати - ОСОБА_6 , брат - ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_8 . Також в належному їй житловому будинку зареєстровані, але не проживають її син ОСОБА_4 , та її брати - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідачі по справі були зареєстровані у будинку його колишнім власником - її батьком ОСОБА_5 .
Оскільки право власності на зазначений житловий будинок за договором дарування від 18.07.2018 року перейшло до неї, в неї виникла необхідність зняти їх з реєстрації в належному їй житловому будинку.
З цього приводу вона неодноразово зверталась до відповідачів з пропозицією в добровільному порядку скасувати свою реєстрацію, однак вони на її прохання не реагують.
На даний час вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , відтак вважає, що з 18.07.2018 року відпали обставини, на підставі яких у відповідачів виникло право на користування належним їй житловим будинком, що є умовою для припинення сервітутного права на користування належним їй житловим будинком в розумінні п.4 ч. 1 ст. 406 ЦК України.
Її син ОСОБА_4 одружився в 2011 році. Після одруження він переїхав на постійне місце проживання до своєї дружини та протягом останніх семи років він постійно проживає разом з нею по АДРЕСА_2 .
Її брат ОСОБА_2 не проживає в належному їй житловому будинку протягом останніх двадцяти років, оскільки переїхав на постійне місце проживання в село Шершні Тиврівського району Вінницької області.
Інший її брат ОСОБА_3 також протягом останніх двадцяти років у вказаному будинку не проживає, оскільки переїхав на постійне місце проживання у м. Вінниця.
Протягом усього часу відсутності за зареєстрованим місцем проживання відповідачі по справі не брали участі у веденні спільного господарства, не сплачують комунальні платежі, не беруть участі в утриманні житлового будинку та господарських будівель і споруд, їх особистих речей в будинку немає.
На її думку, виникнення права членів сім'ї власника будинку та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на нього, а отже і припинення права власності на нього припиняє право членів сім'ї колишнього власника на користування цим будинком.
Просить усунути їй перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_4 , 1990 р.н., ОСОБА_2 , 1976 р.н., ОСОБА_3 , 1971 р.н., такими, що втратили право на користування вказаним житловим будинком.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила, просить з підстав, наведених у позовній заяві, усунути їй перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком, в АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право на користування житловим будинком. Пояснила, що ОСОБА_4 вже знявся з реєстрації в її будинку.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, заперечує проти його задоволення, мотивуючи тим, що дійсно більше двадцяти років не проживає в АДРЕСА_1 , однак часом навідує батьків. Не бажає зніматися з реєстрації, так як це - його батьківщина.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, підтвердив, що більше 20 років не проживає з батьками у смт Тиврів, мешкає в с. Шершні Тиврівського району, однак деколи провідує їх. Знає, що батько подарував будинок сестрі ОСОБА_1 , однак не виписується, бо не має куди.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.406 ЦК України право на користування чужим майном припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Судом встановлено, що позивачка - власниця житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , що стверджується договором дарування від 18.07.2018 року (а.с.5-6) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2018 року (а.с.4).
У вказаному будинку зареєстровані та проживають її батько - ОСОБА_5 , її мати - ОСОБА_6 , брат - ОСОБА_7 та її донька ОСОБА_8 .
В даному житлі також зареєстровані, але не проживають протягом останніх двадцяти років брати позивачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких було зареєстровано у будинку його колишнім власником батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , що стверджується актом Тиврівської селищної ради від 25.07.2018 р. (а.с.7) та не оспорюється відповідачами.
Протягом усього часу відсутності за зареєстрованим місцем проживання відповідачі по справі не брали участі у веденні спільного господарства, в утриманні житлового будинку та господарських будівель і споруд, не сплачували комунальні платежі, їх особистих речей в будинку немає.
Стаття 3 Сімейного кодексу України визнає сім'єю спільне проживання осіб, що пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.
Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням (ст.156 ЖК України). Тобто з моменту реєстрації в належному батькові будинку у відповідачів по справі виникло право на користування вказаним нерухомим майном, тобто право сервітуту.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості вільно користуватися та розпоряджатися майном, що належить їй на праві власності. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втратили право на проживання в належному позивачці житлі, оскільки протягом останніх двадцяти років не проживають і не користуються належним їй житлом.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.16, 383, 391, 405, 406 ЦК України, ст.ст.71, 72, 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,
ухвалив:
Позов задоволити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним їй житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , 1976 р.н., ОСОБА_3 , 1971 р.н., такими, що втратили право на користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 12 серпня 2019 року.
Суддя Ратушняк І. О.