Справа № 522/5913/19
Провадження №2-а/522/484/19
07 серпня 2019 року
Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря судового засідання Стогнієнко Т.Г.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського РВ у м. Одесі Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, -
Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області №26 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства від 03.04.2019 року:
-В частині заборони громадянину Узбекистану - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну терміном 3 роки.
-В частині примусового повернення громадянина в країну походження Узбекистану - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання його покинути територію України у термін до 07.04.2019 року.
Надати строк громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 на добровільне повернення до країни походження.
Представником позивача подано до суду заяву про залишення позовних вимог в частині надання строку на добровільне повернення в країну походження без розгляду.
Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області №26 вирішено заборонити позивачу в'їзд на територію України терміном три роки, примусово повернути в країну походження позивача та зобов'язати його покинути територію України. Позивач посилаючись на те, що вищезазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, просить суд його скасувати.
Позивач та його представник до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином.
Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В ч. 1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Судом встановлено, 03.04.2019 року працівника Приморського РВ у м. Одесі ТУ ДМС України в Одеській області разом зі співробітниками УБЗПТЛ, СБУ, АДПСУ, за адресою: м. Одеса, ринок «Привоз», було виявлено громадянина Узбекистану - ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Рішення №26 від 03.04.2019 року, у громадянина ОСОБА_1 паспортний документ відсутній, постійного місця проживання в м. Одесі не має, проживає за різними адресами. На час проведення перевірки, як встановлено співробітниками Приморський РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області під час прийняття рішення, громадянин Узбекистану ОСОБА_1 05.11.1993 року, на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
За результатами розгляду матеріалів які надійшли на громадянина Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , головний спеціаліст Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області - Єднаков О.О. прийняв рішення про:
1.Примусово повернути в країну походження громадянина Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язати його покинути територію України у термін до 07 квітня 219 року.
2.Заборонити громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.
3.Повідомити громадянина Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про примусове повернення іноземця в країну походження та роз'яснити порядок оскарження даного рішення в судовому порядку.
4.Вручити громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , другий примірник рішення про примусове повернення в країну походження під підпис.
5.Повідомити протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що вищезазначене рішення винесено із порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 2 ст. З ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних крав і свобод людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення №26 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства від 03.04.2019 року громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.
За правилами, встановленими ч. З ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено виключний перелік підстав для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
-в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
-якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
-якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
-якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
-якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
-якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
-якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
Відповідно мотивувальна частина Рішення №26 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства від 03.04.2019 року, не обґрунтовує застосування такого заходу як заборона в'їзду в Україну строком на три роки, оскільки громадянин Узбекистану - ОСОБА_1 не порушив вимоги ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі № 802/294/17-а зазначено, що статтею 26 Закону № 3773 не визначено підстави для заборони в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, а лише передбачено можливість встановлення такої заборони строком на три роки, у випадку прийняття рішення про примусове повернення.
При прийнятті рішення про заборону в'їзду на територію України іноземця або особи без громадянства, щодо яких приймається рішення про примусове повернення в країну походження, суб'єкт владних повноважень повинен керуватися передбаченими законом підставами для заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, які визначені в статті 13 Закону № 3773.
Як вбачається з рішення про прирмусове повернення в країну походження, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебував, обставин, які б забороняли примусове повернення з України в країну походження чи третю країну відповідно до ст.31 Закону № 3773 не виявлено. За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, позивачем було добровільно сплачено штраф.
Таким чином Рішення №26 від 03.04.2019 року винесено з порушенням норм матеріального права в частині заборони в'їзду строком на три роки і підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що під час розгляду матеріалів справи працівниками Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області не забезпечено дотримання прав визначених Конституцією України для іноземних громадян.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000 ( v 013р710-00 ) у справі про право вільного вибору захисника. Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення (v 01 Зр710-00) зазначено, що «закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) ( 254к/96-ВР ) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин».
При цьому, громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . під час розгляду матеріалів справи не надали можливості реалізувати право на професійну правничу допомоги, чим працівники Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області порушили вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Конституції Україна.
Відповідно до п.2.2 Наказу МВС № 825 від 28.08.2013 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» протокол про правопорушення (у разі його оформлення) складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, на бланку, який містить серію та номер, наскрізну нумерацію в межах відповідного органу ДМС, у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; викладається державною мовою; заповнюється розбірливим почерком або за допомогою друкованих засобів.
Крім того, позивач посилається на те, що отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що не відповідає положенням вищезазначеної норми і є порушенням порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За правилами п.2.6 Наказу МВС № 825 від 28.08.2013 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача.
Оскільки громадянин Узбекистану - ОСОБА_1 не володіє державною мовою України розгляд матеріалів справи, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення повинні були складатися за присутності перекладача, чого з боку співробітників Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області забезпечено не було, у зв'язку з чим було порушено вимоги ст. 268 КУпАП якою встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.
Відповідач по справі до судового засідання не з'явився, не скористався своїм правом надати свої заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст.5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 288, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приморського РВ у м. Одесі Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства,- в частині надання строку громадянину Узбекистану - ОСОБА_1 на добровільне повернення до країни походження залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 до Приморського РВ у м. Одесі Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Приморського РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області №26 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства від 03.04.2019 року:
-В частині заборони громадянину Узбекистану - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну терміном 3 роки.
-В частині примусового повернення громадянина в країну походження Узбекистану - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання його покинути територію України у термін до 07.04.2019 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 12.08.2019 року.
Суддя: Р.Д. Абухін
07.08.19