Справа № 522/3123/19
Провадження № 2/522/4795/19
06 серпня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій. З 2016 року позивач з своєю сім'єю проживає за адресою АДРЕСА_1 .
27.10.2016 року позивач з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси підписав договір № 75/16 про надання житлово-комунальних послуг. Однак позивач вважає, що відповідач з січня 2016 року помилково застосовує тариф «для юридичних осіб» під час нарахування плати за спожиту позивачем електроенергію. Позивач зазначає, що він є споживачем електроенергії за категорією «населення», тому 22.10.2018 року позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача з заявою про перерахунок плати за спожиту позивачем електроенергію.
26.10.2018 року відповідач відмовився перерахувати плату за спожиту електроенергію позивачем за тарифом для населення.
17.04.2019 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (щодо застосування промислових тарифів для юридичних осіб, при здійсненні нарахувань ОСОБА_1 ; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса здійснювати нарахування ОСОБА_1 за спожиту електроенергію за період з 01.01.2016 року із застосуванням тарифів на електроенергію, що відпускається гуртожиткам та ятягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9825,30 грн., які були перераховані позивачем через невірне застосування відповідачем цін/тарифів за спожиту електроенергію за період з січня 2016 року по листопад 2018 року.
В судове засідання позивач з'явився, на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суду позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса - Федорченко Л.В. в судове засідання з'явилася, позовні вимоги не визнала, вважає їх незаконними та необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню, про що надали відзив на позов в порядку ст. 178 ЦПК України
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.10.2016 року позивач з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси підписав договір № 75/16 про надання житлово-комунальних послуг. Однак позивач вважає, що відповідач з січня 2016 року помилково застосовує тариф «для юридичних осіб» під час нарахування плати за спожиту позивачем електроенергію. Позивач зазначає, що він є споживачем електроенергії за категорією «населення», тому 22.10.2018 року позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача з заявою про перерахунок плати за спожиту позивачем електроенергію.
26.10.2018 року відповідач відмовився перерахувати плату за спожиту електроенергію позивачем за тарифом для населення.
У 2016 році ОСОБА_1 на час вселення в службові житлові приміщення розташовані на території військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проходив військову службу в Одеському гарнізоні на посаді офіцерського складу Збройних Сил України в Оперативному командуванні «Південь» та перебував на квартирному обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
Вселення у вказану кімнату здійснювалось на підставі протокольних рішень житлової комісії Одеського гарнізону та відповідного ордеру, виданого, КЕВ м. Одеса.
З 06.08.2018 позивач був звільнений з військової служби в запас за п. б ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) із залишенням на квартирному обліку, військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
На час поселення виділена кімната у спеціально пристосоваій казармі мала централізоване холодне водопостачання електро - та теплопостачання, тобто була пристосована для тимчасового проживання, інакше це приміщення не могло бути виділене. При цьому у вказаному приміщенні були відсутні засоби обліку "електроенергії та водопостачання".
Надання позивачу житлово-комунальних послуг здійснювалось на підставі Договорів «Про надання житлово-комунальних послуг» укладеного між позивачем та квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеса, який є балансоутримувачем зазначеної будівлі (відомчого житла) та, згідно умов договору, виконавцем комунальних послуг. У свою чергу позивач являвся побутовим споживачем комунальних послуг у тому числі електроенергії.
Рахунки за спожиті комунальні послуги протягом усього часу проживання позивачем видавались йому представником КЕВ м. Одеса, за загальними засобами обліку та поділом цих показників на кількість проживаючих.
Відповідно до умов пункту 2.3. Договору було передбачено, що в процесі взаємовідносин, пов'язаних з виконанням договору позивач та КЕВ м. Одеси зобов'язались керуватись нормативними актами: Житловий Кодекс України; Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, документами в даній галузі, що не суперечать чинному законодавству. Так пунктом 3.1. Договору, було вказано ціну з електропостачання 21574,0 грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526, 611, 627 Цивільного у України: зобов'язання, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності, справедливості та виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Крім того, у відповідності до положень частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, однак у випадках, встановлених законом, повинні застосовуватись (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
Відповідно до положень частини другої ст. 32 зазначеного Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Споживачами енергії відповідно до ст. 1 Закону України «Про енергетику», крім інших, є фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст.ст. 11,12,17,26 Закону України «Про електроенергетику» державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства.
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Одним з основних завдань цієї комісії, є забезпечення проведення цінової тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які крім того включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів);
Крім того Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до покладених на неї встановлює ціни (тарифи) на електричну енергію, що відпускається для побутових потреб, у тому числі диференційовані за обсягами електричної енергії та/або за групами споживачів правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
На час укладення Договору «Про надання житлово-комунальних послуг» відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками та для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності, регулювались «Правилами користування електричною енергією для населення, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі за текстом - ПКЕЕ).
Відповідно до пункту 2 ПКЕЕ визначено, що:
Тариф - встановлена уповноваженим органом відповідно до законодавства ціна за одиницю обсягу електричної енергії (1 кВт год);
Електропостачальник - учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам;
Побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником;
Засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності та є складовою вузла обліку;
Тобто відповідно до вказаних вище вимог Законів та пункту 17 ПКЕЕ розрахунки населення за спожиту електричну енергію для побутових потреб здійснювався за діючими тарифами (цінами) встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що відпускається населенню для побутових потреб та на підставі показів засобів обліку, а не за промисловими тарифами, які КЕВ м. Одеси вказало у договорі.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», з метою приведення квартиро-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013, затверджено «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Сил України».
Відповідно до п.п. 1.3., 2.4. «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення та КЕВ м. Одеси є забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями; здійснення безпосереднього квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.
Відповідно до вимог п.п. 7.11. «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України»: «Порядок оплати житлово-комунальних послуг та квартирної плати в спеціально пристосованих казармах визначається відповідно до вимог «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України № 737 від 30.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 24/20337 від 10.01.2012 року».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та з метою нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність з чинним законодавством, наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 затверджено «Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями».
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. «Інструкції про організацію забезпечення службовців Збройних Сил
України та членів їх сімей жилими приміщеннями», передбачено, що:
«За відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безкоштовно в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах (далі - казарма) у розташуванні військової частини. Казарми - будівлі, розташовані на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як об'єкти житлового фонду.
За відсутності потреби в наданні житлових приміщень у казармах у розташуванні військової частини для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, зазначені приміщення за рішенням командира військової частини надаються особам офіцерського складу за їх письмовою згодою, а також особам рядового, сержантського і старшинського складу проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі.
Оплата комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовослужбовцями, які розміщені в казармах і переобладнаних будівлях, здійснюється військовою частиною за рахунок кошторису Міністерства оборони України.
Військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які залишились перебувати на квартирному обліку у гарнізонах ЗС України і проживають у казармах та переобладнаних будівлях компенсують військовій частині вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення.
Військовослужбовці офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом і перебувають у шлюбі, та особи, звільнені з військової служби в запас або відставку, які проживають у казармах і переобладнаних будівлях укладають з балансоутримувачем переобладнаної будівлі (казарми) договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, тепла та води у договорі відображаються норми їх споживання, як для гуртожитку у цьому населеному пункті».
Тобто відповідно до наведених Законодавчих актів та нормативних документів, якими регулюється порядок надання комунальних послуг та їх вартість чітко визначено, що військовослужбовці, які проживають в спеціально пристосованих казармах, будівлях і спорудах, переобладнаних для тимчасового проживання військовослужбовців, компенсують вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення, а у разі відсутності приладів обліку енергоносіїв, тепла та води у договорі відображаються норми їх споживання, як для гуртожитку у цьому населеному пункті.
Відповідно до цих же керівних документів, щодо приміщення (у тому казарми), яке використовуються для тимчасового проживання військовослужбовців, не пред'являється обов'язкова вимога наявності статусу житлової будівлі, для застосування тарифів для населення.
Навпаки зазначено, що такі приміщення можуть бути не зареєстровані в місцевого самоврядування як об'єкти житлового фонду.
З урахуванням викладеного, з січня 2016 р. по листопад 2018 р., за відсутності приладів обліку електроенергії спожиті комунальні послуги (з електроенергії) відповідно до наведених вище вимог Законів України та вимог п.п. 6.1., 6.2. «Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом МО України від 30.11.2011 № 737, Відповідач (КЕВ м. Одеса) при виставленні рахунків позивачу повинен був застосовувати тарифи на електроенергію, що відпускається гутожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи»), які були затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 р. №220, а саме:
-з січня по лютий 2016 р. у розмірі 0,4560 грн. за 1 кВт/ч,
-з березень по серпень 2016 р. у розмірі 0,57 грн. за 1 кВт/ч,
-з вересня 2016 р. по лютий 2017 р. у розмірі 0,7140 грн. за 1 кВт/ч,
-з березня 2017 р. по листопад 2018 р. у розмірі 0,9 грн. за 1 кВт/ч.
Крім того, протягом вказаного періоду рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, які складались та видавались відповідачем КЕВ м. Одеса не містили інформацію про фактичний розмір спожитих (наданих) послуг, та не містили інформацію про застосовані ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, що є порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вимог та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Через ці обставини, позивач весь цей час сплачував за спожиту електроенергію за промисловими тарифами, які не повинні були застосовуватись та, як з'ясувалось, були застосовані КЕВ м. Одеса із порушенням керівних документів, тому як позивач проводить не оплату, а компенсацію частини вартості, отриманих комунальних послуг.
Зі змісту вимог частин 1, 2, 3, 5, статті 51 Бюджетного кодексу України, на яку посидається Відповідач (КЕВ м. Одеса), передбачено, що:
«1. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, (...) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
2. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей. пенсіонери з числа військовослужбовців, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.
До таких витрат (...) зокрема належать: зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія).
3.Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обгрунтованих лімітів споживання.
Тобто, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України витрати на пільгове зниження плати за житлово-комунальні послуги, на яке згідно із законодавством України мають право військовослужбовці та члени їх сімей, пенсіонери з числа військовослужбовців, до яких відноситься позивач, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ, якою саме і є відповідач КЕВ м. Одеса.
Крім того, відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 3,ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Крім того, відповідно до частини 7 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної Інформації про продукцію (про ціну/тариф), споживач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Відповідно до вимог ст.ст. 13, 22 Цивільного кодекс України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства та зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.
Відповідно до статті 1166, 1172, 1192 Цивільного кодекс України: Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодекс України: Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Такі положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.
Тобто, протягом з січня 2016 р. по листопад 2018 р., з вини КЕВ м. Одеса, позивач фактично переплачував за компенсуючи за послуги з електропостачання, які повинен був здійснити відповідно до керівних документів.
Внаслідок цього, позивачу було завдано шкоду у розмірі 9 825,30 грн., яка є переплатою за електроенергію у зв'язку з застосуванням КЕВ м. Одеса невірних тарифів при здійсненні поточних розрахунків.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.. 1, 2, 5, 11, 76-81, 206, 241, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (код ЄДРПОУ 080382840) щодо застосування промислових тарифів для юридичних осіб, при здійсненні нарахувань ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (індивідуальний податковий № НОМЕР_2 ), за спожиту електроенергію за період з січня 2016 року по листопад 2018 року.
Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса (код ЄДРПОУ 080382840) здійснювати нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (індивідуальний податковий № НОМЕР_2 ), за спожиту електроенергію за період з 01.01.2016 року із застосуванням тарифів на електроенергію, що відпускається гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи»), які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державного регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 26.02.2015 р. № 220.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (код ЄДРПОУ 080382840) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий № 2771819332) грошові кошти у розмірі 9825,30 грн., які були перераховані позивачем через невірне застосування відповідачем цін/тарифів за спожиту електроенергію за період з січня 2016 року по листопад 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 12.08.2019 року.
Суддя А.В. Науменко
06.08.19