Постанова від 01.08.2019 по справі 914/2441/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2441/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» - Кулика С.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» - Дроботько О.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» - Дроботько О.В.,

Фізичної особи-підприємця Цукорник С.Г. - Джумурата В.М. ,

Державного підприємства «Львіввугілля» - Хробак Г.В.,

Державного підприємства «Волиньвугілля» - Новосада Ю.М.,

Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» - Новосада Ю.М.,

Львівської обласної державної адміністрації - Брильовської О.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 4327/2019) та Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» (вх. № 5676/2019)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019

у складі колегії суддів: Желік М.Б. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018

у складі судді Цікало А. І.

у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 16.01.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Закритим акціонерним товариством «Львівсистеменерго» укладено договір № 07-МВ/08 про відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії (з врахуванням додаткових угод від 05.08.2008, 21.02.2008, 25.02.2008, 27.02.2008, 05.03.2008, 13.03.2008, 19.03.2008, 20.03.2008), у відповідності до умов якого банк на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах визначених цим договором.

2. 05.08.2008 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ (ПАТ) «Альфа-Банк») та Відкритим акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (боржник у даній справі) укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії від 16.01.2008 № 07-МВ/08, за умовами якої преамбулу основного договору викладено в редакції додаткової угоди, замінивши позичальника, Закрите акціонерне товариство «Львівсистеменерго», правонаступником - Відкритим акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (далі - ВАТ (ПАТ) «Львівська вугільна компанія»).

3. В забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено договір застави майнових прав від 02.06.2008 № 421/08 (з врахуванням додаткової угоди від 05.08.2008), відповідно до умов якого Заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього Договору, передає Заставодержателю у заставу майнові права, зазначені у п. 3.1. цього договору, а Заставодержатель приймає їх у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

4. Згідно з п. 3.1. договору предметом застави за цим договором є належні Заставодавцю майнові права, що виникли у Заставодавця за договором про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля № 138, укладеного 20.03.2008 між позичальником та ДП «Львіввугілля», а саме право вимагати оплату за проведені роботи по переробці рядового вугілля, а також будь-які інші права, що виникають або виникнуть з контракту чи у зв'язку з ним згідно із законодавством (право сплати неустойки (пені, штрафів), право вимагати відшкодування збитків, заподіяних порушенням цього права.

5. Підставою виникнення майнових прав, що складають предмет застави, відповідно до п. 3.1. цього договору є контракт. Боржником Заставодавця у частині права вимоги, що складають предмет застави за цим договором, є ДП «Львіввугілля».

6. Відповідно до п. 2.2. цього договору максимальний розмір вимог Заставодержателя до Заставодавця, що забезпечуються заставою згідно з цим договором, складає 60 889 133 грн.

7. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором застави майнових прав від 02.06.2008 № 421/08 в силу положень частини першої статті 598 ЦК України та частини першої статті 28 Закону України «Про заставу» зобов'язання є припиненими у зв'язку з відсутністю заборгованості ДП «Львіввугілля» перед боржником, а саме - закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, що і було предметом забезпечення. Вказане підтверджується довідками боржника від 10.07.2015 та 23.07.2015, які долучені до матеріалів справи.

8. Також судом встановлено, що в забезпечення виконання умов кредитного договору від 16.01.2008 № 07-МВ/08 між ЗАТ «Львівсистеменерго» та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено договір застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08, відповідно до умов якого Заставодавець у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає Заставодержателю у заставу рухоме майно, зазначене у п. 3.1. цього договору, а Заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

9. У п. 2.2. договору сторони погодили, що максимальний розмір вимог забезпечених заставою складає 25 214 811 грн. У п. 3.1. договору передбачено, що предметом застави за цим договором є рухоме майно (збагачувальне обладнання), перелічене у додатку № 1 до цього Договору. Установлена цим договором застава не поширюється на продукцію, плоди та доходи, що виробляються, добуваються або одержуються від використання предмета застави.

10. Предмет застави, передбачений у п. 3.1. договору, належить Заставодавцеві на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу обладнання № 10, укладеним 14.06.2006 між Заставодавцем та ДП «Систем Консултінг Україна», балансовою довідкою вих. № 3/1270 від 26.11.2007 про наявність основних засобів ЗАТ «Львівсистеменерго» станом на 01.10.2007.

11. 05.08.2008 між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ЗАТ «Альфа-Банк» укладено додаткову угоду до договору застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08, відповідно до якої змінено Заставодавця, Закрите акціонерне товариство «Львівсистеменерго», правонаступником - ВАТ «Львівська вугільна компанія».

12. У зв'язку з невиконанням ВАТ «Львівська вугільна компанія» зобов'язань за кредитним договором від 16.01.2008 № 07-МВ/08 рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2009, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011, у справі № 31/282 стягнуто з ВАТ «Львівська вугільна компанія» на користь ЗАТ «Альфа-Банк» заборгованість по кредиту в сумі 14 000 000 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 382 161, 20 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 277 770, 50 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 7 012, 42 грн, державне мито в сумі 25 500 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

13. На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2009 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 у справі № 31/282, Господарським судом Львівської області видано наказ.

14. Постановою ВПВР ДВС України від 22.07.2011 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.07.2011 у справі № 31/282.

15. Відповідно до платіжних доручень від 04.02.2013 № 019188, від 29.05.2014 № 30, від 19.11.2014 № 5303, від 05.08.2014 № 3240, від 09.12.2014 № 5827, від 26.03.2015 № 1840 ВАТ «Львівська вугільна компанія» частково погашено заборгованість в розмірі 3 531 727, 11 грн. Відтак, ВАТ «Львівська вугільна компанія» не погашено борг в сумі 11 160 835, 01 грн.

Подання заяви до суду

16. З огляду на наявність заборгованості ПАТ «Львівська вугільна компанія» в сумі 11 160 835, 01 грн перед ПАТ «Альфа-Банк», останнє подало до Господарського суду Львівської області заяву про визнання ПАТ «Львівська вугільна компанія» банкрутом.

Розгляд справи судами

17. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», визнано вимоги кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 11 160 835, 01 грн, з яких 11 160 835, 01 грн - безспірні вимоги, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шутку Я.С., здійснено інші процесуальні дії.

18. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 залишено без змін ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі № 914/2441/15.

19. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у цій справі касаційну скаргу Уповноваженої особи акціонерів боржника Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажно-транспортне управління» задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 914/2441/15 скасовано. Справу № 914/2441/15 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду. До прийняття в установленому порядку рішення за результатами підготовчого засідання виконання обов'язків розпорядника майна та виконання обов'язків керівника ПАТ «Львівська вугільна компанія» покладено на арбітражного керуючого Постоленка В.О.

20. Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на розгляд місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання, зазначив, що ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не вчинено належних дій із встановлення обставин щодо факту забезпечення заставою грошових вимог ПАТ «Альфа-Банк»; не перевірено, чи укладалися між банком та боржником договори застави, якими забезпечені грошові вимоги заявника; не встановлено, чи вживалися необхідні заходи щодо примусового стягнення відповідного майна в порядку виконавчого провадження, не дивлячись на те, що матеріали справи містять докази укладення між боржником (правопопередником) та банком договорів застави в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.

21. За результатами підготовчого засідання ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 відкрито провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора ПАТ «Альфа-Банк» до боржника в розмірі 11 160 835, 01 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено засідання суду; у задоволенні заяв арбітражних керуючих Гули Я.О. та Мельника Ю.А. про участь у даній справі відмовлено.

22. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 залишено без змін.

23. Ця постанова мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ «Альфа Банк» не є забезпеченими майном боржника - ПАТ «Львівська вугільна компанія», оскільки зобов'язання за договором застави майнових прав від 02.06.2008 № 421/08 є припиненими; вимоги ініціюючого кредитора, ПАТ «Альфа-Банк», не можна вважати забезпеченими і згідно договору застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08, оскільки неможливо ототожнити майно, яке передавалося до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія», із переданим у заставу майном за договором застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

1) договори забезпечення містять опис предмету забезпечення у загальній формі без індивідуалізації;

2) не містять всіх інвентарних номерів предметів, що передавалися у заставу;

3) неможливо дійти висновку про те, що майно ЗАТ «Львівсистеменерго», яке передавалося у заставу банку згідно договору застави від 20.02.2008 № 10/08, передано боржнику - ПАТ «Львівська вугільна компанія» в момент його створення.

Окрім того, за висновком суду апеляційної інстанції, на будь-яке майно ПАТ «Львівська вугільна компанія» не може бути звернуто стягнення в силу дії мораторію, визначеного Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

24. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції та ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіком» (далі - ТОВ «Новіком») звернулося з касаційною скаргою (вх. № 4327/2019), у якій просить скасувати прийняті судові рішення та відмовити у порушенні провадження у справі. Посилання зроблені на порушення вимог абзацу 8 частини першої статті 14 Закону про банкрутство, оскільки вимоги ініціюючого кредитора забезпечені заставою. При цьому скаржником зауважується на існуванні виконавчих проваджень на користь ПАТ «Альфа-Банк», у межах яких накладено арешт на нерухоме майно боржника. Додатково скаржник наполягає на порушенні статті 16 Закону про банкрутство, оскільки в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні відомості щодо призначення розпорядника майна та пов'язаних з цим питань, здійснення оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство тощо.

25. Крім того, Уповноважена особа акціонерів боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іфорас» (далі - ТОВ «Іфорас») також звернулася з касаційною скаргою (вх. № 5676/2019) на ті ж судові рішення з проханням їх скасувати, відмовити у порушенні провадження у справі та закрити провадження у справі. Скаржник зазначав про порушення судами вимог абзацу 8 частини першої статті 14 Закону про банкрутство та частин першої, другої статті 16 Закону про банкрутство у частині неперевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та статті 204 ЦК України стосовно презумпції правомірності правочину.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

26. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

28. Суд апеляційної інстанції, зазначаючи про правильність рішення суду першої інстанції щодо відкриття провадження у цій справі, дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора не є забезпеченими, а тому не має підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

29. Колегія суддів погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

30. Слід відзначити, що Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передав справу на стадію підготовчого засідання, а не на стадію прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Це зумовлює безпідставність тверджень скаржників про порушення судами вимог абзацу 8 частини першої статті 14 Закону про банкрутство, оскільки судом касаційної інстанції дано вказівку місцевому господарському суду перевірити правильність відкриття провадження у справі, а не дії суду стосовно прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

31. Водночас, скаржниками оспорюється висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ініціюючого кредитора не є такими, що повністю забезпечені майном боржника.

32. Із цього приводу судова колегія зазначає, що згідно з частиною першою статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

33. Частинами другою та третьою статті 16 Закону про банкрутство встановлено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

34. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

35. У частині шостій статті 16 Закону про банкрутство передбачено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство. Частиною сьомою цієї статті унормовано, що суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

36. Згідно з частиною першою статті 572 ЦК України, яка узгоджується з положеннями частини другої статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

37. І ЦК України (стаття 576), і Закон України «Про заставу» (стаття 4) передбачають, що предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

38. При цьому, однією з істотних умов договору застави є опис предмета застави. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) - стаття 584 ЦК України та стаття 12 Закону України «Про заставу».

39. Колегія суддів виходить з того, що опис предмета застави у загальній формі може бути включений до тексту договору застави лише тоді, коли предметом застави є речі, визначені родовими ознаками. Натомість предметом договору застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08 у цьому випадку є майно, що визначене індивідуальними ознаками, а відтак подання опису у загальній формі свідчить про недотримання сторонами вимог закону і є підставою для визнання його неукладеним.

40. Апеляційним судом встановлено, що 25.09.2008 в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області надано лист № 11-07-05286 «Щодо переліку рухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія» (т. 45 г, а.с.137-171), в якому зазначено наступне.

41. Відповідно до спільного рішення засновників про створення Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ДП «ЦЗФ «Червоноградська» від 05.05.2008 ВАТ «Львівська вугільна компанія» є правонаступником усіх прав та обов'язків орендаря - ЗАТ «Львівсистеменерго», які виникли у останнього під час оренди ЦМК ДП «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», в тому числі всіх прав та обов'язків реорганізованого через приєднання до орендаря державного підприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська».

42. Для забезпечення діяльності ВАТ «Львівська вугільна компанія» відповідно до акту оцінки майна ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська», що зданий в оренду, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 23.04.2008 № 168, та згідно з планом приватизації майна ЦМК ДП «ЦЗФ «Червоноградська», що зданий в оренду, затвердженим наказом регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 25.04.2008 № 178, створений статутний фонд ВАТ «Львівська вугільна компанія» у розмірі 305 610 000 грн.

43. Викладене вище підтверджується положеннями статуту ПАТ «Львівська вугільна компанія» у новій редакції у зв'язку з проведенням державної реєстрації змін до установчих документів ВАТ «Львівська вугільна компанія» на підставі приведення діяльності товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (т. 2, а.с.78-110).

44. Додатком до листа РВ ФДМУ від 25.09.2008 № 11-07-05286 визначено перелік рухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія».

45. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши вказаний перелік, а також перелік майна, що передано у заставу ЗАТ «Альфа-Банк»» згідно договору застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08, дійшов обґрунтованого висновку, що заставне майно неможливо співставити з майном, яке передано до статутного фонду товариства, оскільки, незважаючи на незначні збіги в інвентарних номерах, залишкова вартість об'єкту та їхні описи (найменування) є різними. Відтак, майно, передане боржнику - ПАТ «Львівська вугільна компанія» в момент його створення, не можна співставити з майном ЗАТ «Львівсистеменерго», яке передавалося у заставу банку згідно договору застави від 20.02.2008 № 10/08.

46. Також колегія суддів бере до уваги те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором застави майнових прав від 02.06.2008 № 421/08 в силу положень частини першої статті 598 ЦК України та частини першої статті 28 Закону України «Про заставу» зобов'язання є припиненими у зв'язку з відсутністю заборгованості ДП «Львіввугілля» перед боржником, а саме - закінчення терміну дії права, яке складає предмет застави, що і було предметом забезпечення. Вказане підтверджується довідками боржника від 10.07.2015 та 23.07.2015, які долучені до матеріалів справи.

47. Враховуючи встановлені обставини справи, вимоги ініціюючого кредитора ПАТ «Альфа-Банк» не є забезпеченими, оскільки неможливо ототожнити майно, яке передавалося до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія», із переданим у заставу майном за договором застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08.

48. Водночас, колегія суддів вважає безпідставним мотивування суду апеляційної інстанції про незабезпеченість вимог ініціюючого кредитора, так як на будь-яке майно ПАТ «Львівська вугільна компанія» не може бути звернуто стягнення в силу дії мораторію, визначеного Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Із цього приводу судова колегія зазначає, що наявність мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не може впливати на статус спірного майна як такого, що забезпечене заставою, оскільки згаданим Законом дія мораторію вводиться тимчасово - до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

49. Колегія суддів відхиляє доводи скаржників про наявність обтяжень нерухомого і рухомого майна боржника, оскільки судами встановлено відсутність реєстрації обтяжень майна ПАТ «Львівська вугільна компанія» на користь ПАТ «Альфа-Банк».

50. Також безпідставними є доводи касаційних скарг щодо порушенні статті 16 Закону про банкрутство, оскільки в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні відомості щодо призначення розпорядника майна та пов'язаних з цим питань, здійснення оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство тощо.

Так, згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Станом на момент винесення постанови Вищим господарським судом України (18.10.2016) провадження у справі № 914/2441/15 перебувало на стадії розпорядження майном, господарським судом визначено дату підсумкового засідання, на якому мало вирішуватись питання про перехід до наступної судової процедури банкрутства.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 про порушення провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», Вищий господарський суд України постановою від 18.10.2016 жодним чином не вирішив питання про скасування усіх судових актів, котрі були винесені судом після 25.08.2015 в межах провадження у справі № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».

Відтак, усі судові рішення та процесуальні дії, вчинені господарським судом у справі № 914/2441/15 після порушення провадження у справі про банкрутство, зберігають свою чинність, у тому числі затверджений ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 реєстр вимог кредиторів ПАТ «Львівська вугільна компанія», призначений арбітражний керуючий, а також інші процесуальні дії, про які вказано скаржниками.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 4327/2019) і Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» (вх. № 5676/2019) та про залишення без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та ухвали Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15.

В. Висновки про правильне застосування норм права

52. Враховуючи встановлені обставини справи, вимоги ініціюючого кредитора ПАТ «Альфа-Банк» не є забезпеченими, оскільки неможливо ототожнити майно, яке передавалося до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія», із переданим у заставу майном за договором застави рухомого майна від 20.02.2008 № 10/08.

Г. Судові витрати

53. Понесені ТОВ «Новіком» та Уповноваженою особою акціонерів боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - ТОВ «Іфорас» у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком» (вх. № 4327/2019) та Уповноваженої особи акціонерів боржника ПАТ «Львівська вугільна компанія» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфорас» (вх. № 5676/2019) залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.05.2018 у справі № 914/2441/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді О.О. Банасько

Л.Й. Катеринчук