Іменем України
05 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/365/19
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.
за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.
розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/365/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ»
вул. Малиновського, 55-А, м. Чернігів, 14020
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів»
вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030
про стягнення 899576 грн 54 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» подано позов до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення 899576 грн 56 коп. заборгованості, а саме: 870313,21 грн заборгованості по сплаті за спожиту електричну енергію у лютому-березні 2019 року, 2029,89 грн 3% річних, 24358,74 грн пені, 2874,70 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018 №310516ВЦ.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №927/365/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2019.
У підготовче засідання 29.05.2019 прибув уповноважений представник позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400043830580.
29.05.2019 відповідно до ст.183 Господарського процесуального кодексу України не виходячи до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2019, про що представник позивача повідомлений під розписку.
Ухвала від 29.05.2019 у справі №927/365/19 про виклик у підготовче засідання повноважних представників позивача та відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням направлена судом на адреси сторін.
У підготовче засідання 18.06.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули. Причини не направлення у судове засідання уповноважених представників позивач та відповідач не повідомили.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400044245304, 1400044245312, відповідно.
18.06.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо порядку укладання договорів про постачання електричної енергії та щодо формування ціни на електричну енергію з додатком. До вказаного пояснення позивачем надано докази його направлення відповідачу.
Пояснення позивача від 18.06.2019 з додатком долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 05.08.2019 та відкладено підготовче засідання на 30.07.2019.
В підготовче засідання 30.07.2019 прибув уповноважений представник позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400044472629, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив.
29.07.2019 від відповідача надійшло клопотання від 25.07.2018 (мовою документа), в якому відповідач просить провести підготовче засідання по справі №927/365/19, призначене на 30.07.2019 об 09:00 за позовом ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення 899576,56 грн, без участі представника відповідача. Представник позивача не заперечував проти вказаного клопотання відповідача.
Відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, позицію представника позивача щодо клопотання відповідача, а також повторну неявку відповідача у підготовче засідання, суд не виходячи до нарадчої кімнати задовольнив клопотання відповідача про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.
Одночасно до суду від відповідача 29.07.2019 надійшло клопотання від 25.07.2018 (мовою документа) про долучення документів до матеріалів справи, перелік яких наведений у додатку, без доказів їх направлення позивачу.
Представник позивача адвокат Бузина Н.В. залишила вирішення клопотання відповідача на розсуд суду, оскільки надані відповідачем документи, на її думку, не є доказами по справі, а підтверджують повноваження керівника відповідача.
Клопотання відповідача від 25.07.2018 (мовою документа) про долучення документів до матеріалів справи судом долучено до матеріалів справи.
30.07.2019 позивачем через відділ документального забезпечення (канцелярія) подано заяву про зміну підстав позову від 30.07.2019 №3 за підписом адвоката Н.В.Бузина з доказами направлення її копії відповідачу, в якій повідомляє, що підставами для звернення до суду із зазначеним позовом (як зазначено у позовній заяві) є невиконання умов договору відповідачем в частині оплати за спожиту електричну енергію на підставі рахунку-фактури від 28.02.2019 №310516ВЦ/26938/1 та рахунку-фактури від 31.03.2019 №310516ВЦ/43656/1, які були надані відповідачу разом з актами про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2019 №310516ВЦ/26938/1 та від 31.03.2019 №310516ВЦ/43656/1. В поданій заяві ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» заявляє про зміну підстав позову та зазначає, що відповідачем не було проведено оплату за фактично відпущену електричну енергію в термін не пізніше 5 робочих днів після отримання рахунків, надісланих ПрАТ «ЧЕЗАРА» з супровідним листом від 16.05.2019 №02/860 та отриманих відповідачем 16.05.2019, що підтверджується відміткою на супровідному листі. Позивач стверджує, що розділом «Спосіб оплати» комерційної пропозиції №4 «КЛІЕНТ» передбачено оплату електричної енергії плановими платежами за графіком з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Сума недоплати, визначена після завершення розрахункового періоду, підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.
Проаналізувавши зміст поданих ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» позовної заяви та за заяви про зміну підстав позову, враховуючи що зазначена заява не змінює первісно заявлені підстави позовних вимог, а фактично їх доповнює новими обставинами при збереженні первісних обставин, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив прийняти її до розгляду, оскільки подана заява є заявою про доповнення обставин позовних вимог, а не про зміну підстав позову, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №927/365/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 05.08.2019.
В судове засідання 05.08.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400045113363, 1400045113371, відповідно.
05.08.2019 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ». Крім того, в поданому клопотанні позивач підтримує позов та просить його задовольнити.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, а участь у судовому засіданні за таких обставин є процесуальним правом сторони, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
Враховуючи, що неявка в судове засідання повноважних представників позивача та відповідача, не є перешкодою для розгляду справи за відсутності таких учасників справи з огляду на належне повідомлення їх про час, дату та місце розгляду справи, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
У судовому засіданні підписана вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.ч.1, 3 ст.641, ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правил).
У п.2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Відповідно до п.3.1.1 розділу III «Постачання електричної енергії на роздрібному ринку» Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнята постанова від 14.06.2018 №429 про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» ліцензії з постачання електричної енергії споживачу.
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, Приватним акціонерним товариством «Чернігівський завод радіоприладів» (споживач, відповідач) шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України укладено з ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (постачальник, позивач) договір про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2018 № 310516ВЦ (далі - договір). Копія вказаної заяви-приєднання додана позивачем до матеріалів справи (а.с.45), в якій, зокрема, зазначені адреса об'єкту та ЕІС-код точок комерційного обліку за об'єктом споживання, вказано про приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії споживачу та про обрання споживачем комерційної пропозиції №4 «Клієнт», що є невід'ємною частиною договору - додатком №2 договору.
Пунктом 2.1 договору закріплено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 6.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками обох сторін комерційну пропозицію № 4 «КЛІЄНТ» для споживачів, які не відносяться до сегменту ринку, обов'язки постачання якому покладені на постачальника універсальної послуги (надалі - комерційна пропозиція № 4 «КЛІЄНТ»), що є додатком № 2 до договору про постачання електричної енергії .
Відповідно до умов додатку №2 «Спосіб оплати» комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється плановими платежами за наступним графіком:
- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
- до 5 числа розрахункового місяця - 35% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
- до 15 числа розрахункового місяця - 30% вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Сума переплати споживача, за вибором споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається постачальником на розрахунковий рахунок споживача. Сума недоплати, визначена після завершення розрахункового періоду, підлягає безумовній оплаті споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.
При цьому, в графі «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» додатку №2 комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» сторонами погоджено, що оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії в лютому 2019 та березні 2019 позивач подав підписані сторонами акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №310516ВЦ/26938/1 від 28.02.2019 в об'ємі 358851 кВт.год на суму 748385,20 грн та №310516ВЦ/43656/1 від 31.03.2019 в об'ємі 265329 кВт.год на суму 550902,60 грн. За таких обставин відповідач спожив електричної енергії за лютий-березень 2019 року у сумі 1 299 287,80грн.
Позивач у позовній заяві вказав, що відповідачу було виставлено рахунки на оплату за спожиту активну електричну енергію: №310516ВЦ/26938/1 від 28.02.2019 на суму 748385,20 грн, в якому визначена сума до сплати - 319410,61 грн (з урахуванням попередніх платежів, кредиту 428974,59грн), термін оплати до 07.03.2019 включно, № 310516ВЦ/43656/1 від 31.03.2019 на суму 550902,60 грн, термін оплати до 07.04.2019 включно, а всього до сплати 870313,21 грн.
Доказів пред'явлення та отримання відповідачем вказаних рахунків, 28.02.2019 та 31.03.2019 відповідно, позивачем суду не надано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем 16.05.2019 вручено відповідачу лист №02/860 від 16.05.2019 з доданими до нього рахунками за використану електроенергію від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019, що підтверджується відміткою відповідача про їх отримання вх№414. Отже, відповідач відповідно до умов додатку №2 «Спосіб оплати» комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» зобов'язався оплатити рахунки від 28.02.2019 та від 31.03.2019 на загальну суму 870313,21грн не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунків, тобто не пізніше 23.05.2019 року.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
В порушення умов договору відповідач вартість спожитої активної електроенергії не сплатив.
Станом на день розгляду справи відповідачем доказів про оплату боргу за вартість спожитої активної електроенергії в розмірі 870313,21 грн суду не надано, чим порушені права позивача на своєчасне отримання плати за поставлену електроенергію, за захистом якого він і звернувся до суду.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 870313,21грн заборгованості по сплаті за електричну енергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повній сумі.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 24358,74 грн пені за прострочення оплати за активну електроенергію за період з 08.03.2019 по 24.04.2019.
Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до умов комерційної пропозиції № 4 «КЛІЄНТ» за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Крім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 2029,89 грн 3% річних за період з 08.03.2019 до 24.04.2019 та 2874,70 грн інфляційних втрат за березень 2019 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено вручення відповідачу 16.05.2019 рахунків на оплату вартості спожитої активної електричної енергії за лютий-березень 2019 року.
За таких обставин, суд доходить висновку, що пред'явлення позивачем до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних нарахованих до 23.05.2019, тобто до виникнення у відповідача прострочки виконання зобов'язання по оплаті рахунків №310516ВЦ/26938/1 від 28.02.2019 та № 310516ВЦ/43656/1 від 31.03.2019 за спожиту електричну енергію, є безпідставним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 870313,21 грн боргу за активну електроенергію є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню. У стягненні 2029 грн 89 коп. 3% річних, 24358 грн 74 коп. пені та 2874 грн 70 коп. інфляційних втрат суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, судовий збір в сумі 13054 грн 70 коп. покладається на відповідача, а судовий збір в сумі 438 грн 95 коп. - на позивача в зв'язку з частковою відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» до Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення 899576 грн 54 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» (вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030, ідентифікаційний код 14307392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (вул. Малиновського, 55-А, м. Чернігів, 14020, ідентифікаційний код 41823846) 870313 грн 21 коп. боргу по сплаті за електричну енергію, 13054 грн 70 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» в стягненні з Приватного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» 2029 грн 89 коп. 3% річних, 24358 грн 74 коп. пені та 2874 грн 70 коп. інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 13.08.2019.
Суддя Н.Ю.Книш