13.08.2019 р. Справа№ 914/1104/19
Суддя Мороз Н. В.,
розглянувшизаяву про забезпечення позову: ОСОБА_1 , м.Львів
у справі №914/1104/19
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача1: Приватного підприємства «Спорт-Рекреація», м. Львів
до відповідача2: ОСОБА_2 , м. Львів
до відповідача3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд», м.Львів
про визнання недійсним договору.
Встановив:
В провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.) перебуває справа №914/1104/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Спорт-Рекреація», ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року.
Заявою про забезпечення позову від12.08.2019позивач просить суд заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (або уповноваженим ними особам або органам), будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, будь-яким нотаріусам реєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за будь-ким право власності на квартири у будинку АДРЕСА_24 загальною площею 44,1 кв.м., АДРЕСА_15 загальною площею 72,3 кв.м., АДРЕСА_16 загальною площею 65,3 кв.м., АДРЕСА_18 загальною площею 134,9 кв.м., АДРЕСА_17 загальною площею 72,4 кв.м.. АДРЕСА_19 загальною площею 72,40 кв.м., АДРЕСА_21 загальною площею 72,3 кв.м., АДРЕСА_23 загальною площею 43,8 кв.м., а також право власності на нежитлові приміщення (комірки) у будинку АДРЕСА_1 , за №XLV-36, №XLV-38, №XLV-30, №XLV-29, №XLV-18, № XLV -17, №XXXVIII-8, №XXXVIII-13, №XXXVIII-9, №XXXVIII-10, №XXXVIII-17, №XXXVIII-35.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мазовіти А.Б. в період з 22.07.2019 по 16.08.2019 заяву про забезпечення позову від 12.08.2019 у справі №914/1104/19 передано для розгляду судді Мороз Н. В., що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019.
Подана заява мотивована тим, щозаявник (позивач) є одним з учасниківПриватного підприємства «Спорт-Рекреація» (відповідач 1) із внеском у статутний капітал у розмірі 12 500.00 грн., що пропорційно становить 25 % від суми статутного капіталу.
Одночасно учасниками Приватного підприємства «Спорт-Рекреація» є:
ОСОБА_3 із внеском у статутний капітал 5 000, 00 грн., що пропорційно становить 10 % статутного капіталу;
ОСОБА_4 із внеском у статутний капітал 5 000, 00 грн., що пропорційно становить 10 % статутного капіталу;
ОСОБА_5 із внеском у статутний капітал 27 500, 00 грн., що пропорційно становить 55 % статутного капіталу.
Приватне підприємство «Спорт-Рекреація» орендує у Львівської міської ради земельну ділянку за кадастровим номеромНОМЕР_10 загальною площею 1,2642 га та кадастровий номер НОМЕР_11 загальною площею 0,2200 га із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови згідно договору оренди землі від 10 квітня 2014 року із внесеними змінами від 28 листопада 2014 року.
20.11.2015між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» (відповідач 3) укладено договір про співпрацю 20/11-2015 року, згідно якого сторони погодили, що Приватне підприємство «Спорт-Рекреація» взамін на передачу орендованих земельних ділянок (кадастровий номер НОМЕР_6 загальною площею 1,2642 га та кадастровий номер НОМЕР_7 загальною площею 0,2200 га) під будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» житлового комплексу, отримує (майнові права, право власності) на 15 % (квартир, паркомісць, офісів, інших нежитлових приміщень) від збудованого Об'єкта.
На вказаних земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_2 здійснюється будівництво багатоквартирного житлового комплексу - житловий квартал «Старий Сихів».
16.02.2016 між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» та Фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач 2, новий кредитор) за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» укладено Договір про відступлення права вимоги (визнання недійсним якого є предметом розгляду справи №914/1102/19).
Згідно умов вказаного Договору, первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором щодо набуття майнових прав на Об'єкт - житловий комплекс орієнтовною площею 32000 - 33000 кв. м. з інженерними мережами та спорудами з адресою: АДРЕСА_2 .За Договором про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги щодо набуття майнових прав та прав власності на квартири, вбудовано-прибудовані приміщення, паркомісця, тощо в розмірі 15 (п'ятнадцять) % від збудованого Об'єкту (квартири, паркомісця, інші нежитлові приміщення). Зазначене право вимоги виникло у первісного кредитора відповідно до п.п.2.1.1 п. 2.1 Статті 2 Договору про співпрацю 20/11-2015від 20.11.2015 року, укладеного між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд».Даний договір є безоплатним і не є факторинговим.
На думку заявника, Договір про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року, укладений між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» укладено без наявності у керівника підприємства відповідача 1 повноважень на укладення такого;всупереч інтересам та меті діяльності підприємства, оскільки за ОСОБА_2 закріплюються безоплатно майнові права на квартири та нежитлові приміщення в розрахунку збудованих 15 % від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, при цьому підприємство не отримало та не отримує жодних коштів чи майнових прав;порушує права ОСОБА_1 , як учасника Приватного підприємства «Спорт-Рекреація», зокрема на участь в управлінні підприємством та отримання прибутку; суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на ухилення від оподаткування доходів Приватним підприємством «Спорт-Рекреація», оскільки набуття квартир (нежитлових приміщень) у власність ОСОБА_2 не впливає на фінансовий результат Приватного підприємства «Спорт-Рекреація».
Як зазначено позивачем у заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 здійснив часткову реєстрацію за собою права власності на підставі Договору про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року.На підставі Додатку до Акта розподілу майнових прав до Договору про співпрацю від 07 грудня 2017 року та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» вих. № 275 від 20.12.2018 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на 796,20 кв.м. (житлових та нежитлових приміщень) у будинку АДРЕСА_3 .
Також на підставі Додатку № 3 до Акту розподілу майнових прав до Договору про співпрацю від 30 липня 2018 року та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» вих. № 214 від 31.07.2018 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на 733,70 кв.м. (житлових та нежитлових приміщень) у будинку АДРЕСА_4 .
Усіінші квартири, які закріплені за ОСОБА_2 та передбачені Додатком до Акта розподілу майнових прав до Договору про співпрацю від 07 грудня 2017 року та Додатком № 3 до Акту розподілу майнових прав до Договору про співпрацю від 30 липня 2018 року були перереєстровані за іншими особами.
На підтвердження вищезазначеного заявником до заяви про забезпечення позову додано відповідні інформаційні довідки з державних реєстрів.
Як зазначено позивачем у заяві про забезпечення позову,на даний час за ОСОБА_2 на праві власності залишається зареєстрованим на підставі Договору про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року нежитлове приміщення загальною площею 115.7 кв. м. щознаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1624031446101, номер запису про право власності: 27528136 та нежитлове приміщення загальною площею 115.6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна; 1459181046101, номер запису про право власності: 24344141.
Як передбачено додатком №2 до акту розподілу майнових прав до договору про співпрацю від 29.07.2019, відповідно до умов договору про співпрацю №20/11-205 від 20.11.2015 та договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, за ОСОБА_2 закріплюються наступні приміщення та їх фактичні площі згідно інвентаризаційної справи №18/107 у будинку АДРЕСА_12 (розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 08.07.2019 №506 багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_10 поштову адресу 281 «а»): квартира за АДРЕСА_13 загальною площею 44,1 кв.м., квартира АДРЕСА_14 загальною площею 72,2 кв.м ., квартира АДРЕСА_15 загальною площею 72,3 кв.м ., квартира АДРЕСА_16 загальною площею 65,3 кв.м., квартира АДРЕСА_18 загальною площею 134,9 кв.м., квартира АДРЕСА_17 загальною площею 72,4 кв.м., квартира АДРЕСА_19 загальною площею 72,40 кв.м., квартира АДРЕСА_20 загальною площею 64,7 кв.м., квартира АДРЕСА_21 загальною площею 72,3 кв.м., квартира АДРЕСА_22 загальною площею 43,9 кв.м ., квартира АДРЕСА_23 загальною площею 43,8 кв.м., а також нежитлові приміщення (комірки) за №XLV-36, №XLV-38, №XLV-30, №XLV-29, №XLV-18, №XLV-17, №XXXVIII-8, №XXXVIII-13, №XXXVIII-9, №XXXVIII-10, №XXXVIII-17, №XXXVIII-35.
На думку заявника, необхідність вжиття заходів забезпечення позову полягає у тому, що подальша можливість ОСОБА_2 розпоряджатися зазначеними нежитловими приміщеннями набутими ним згідно Договору про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року, укладеного між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» та ОСОБА_2 за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд», а також подальша можливість ОСОБА_2 реєструвати за собою право власності на квартири, нежитлові приміщення (комірки) згідно Договору про відступлення права вимоги від 16 лютого 2016 року, укладеного між Приватним підприємством «Спорт-Рекреація» та ОСОБА_2 за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екскомбуд» (зокрема Додатку № 2 до Акту розподілу майнових прав до Договору про співпрацю від 29 липня 2019 року) - утруднить та зумовить неможливість виконання у майбутньому рішення суду в разі задоволення позову, оскільки фактично реєстрація та подальше розпорядження квартирами та нежитловими приміщеннями може призвести до їх реалізації, перепродажу добросовісному набувачу, а отже не буде змоги захистити права та законні інтересизаявника ( ОСОБА_1 ), а також інтереси Приватного підприємства «Спорт-Рекреація» при застосуванні наслідків реституції в разі визнання недійсним Договору про відступленняправа вимоги б/н від 16 лютого 2016 року.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 16.02.2016, укладеного між ПП «Спорт-Рекреація» (первісним кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) за згодою ТзОВ «Екскомбуд».
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (або уповноваженим ними особам або органам), будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, будь-яким нотаріусам реєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за будь-ким право власності на квартири у будинку АДРЕСА_24 загальною площею 44,1 кв.м., АДРЕСА_15 загальною площею 72,3 кв.м., АДРЕСА_16 загальною площею 65,3 кв.м., АДРЕСА_18 загальною площею 134,9 кв.м., АДРЕСА_17 загальною площею 72,4 кв.м.. АДРЕСА_19 загальною площею 72,40 кв.м., АДРЕСА_21 загальною площею 72,3 кв.м., АДРЕСА_23 загальною площею 43,8 кв.м., а також право власності на нежитлові приміщення (комірки) у будинку АДРЕСА_1 , за №XLV-36, №XLV-38, №XLV-30, №XLV-29, №XLV-18, №XLV-17, №XXXVIII-8, №XXXVIII-13, №XXXVIII-9, №XXXVIII-10, №XXXVIII-17, №XXXVIII-35.
Як передбачено ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
На переконання суду, заборона органам та особам, які здійснюють державну реєстрацію, реєструвати у Державному право власності на нерухоме майно може бути предметом самостійного позовного провадження у судах адміністративної юрисдикції у випадках оскарження дій таких реєстраторів як уповноваженого державою органу та у випадку цивільного (господарського) спору про право власності на майно, похідним від якого є державна реєстрація прав у реєстрі.
За відсутності предмета спору про право власності на нерухоме майно чи спору про законність дій державного реєстратора (осіб, яким делеговано повноваження щодо державної реєстрації) такі заходи забезпечення є неадекватними щодо обраного позивачем предмету спору та, в порушення ч.4 ст.137 ГПК України, неспівмірними щодо заявлених немайнових вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Така ж правова позиція стосовно неспівмірності заборони здійснювати державну реєстрацію при вирішенні спорів, не пов'язаних безпосередньо з правом власності, наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.03.2019 у справі №922/1528/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.09.2018 у справі №908/1941/17.
Подаючи заяву про забезпечення позову, заявник просить суд заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (або уповноваженим ними особам або органам), будь-яким суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, будь-яким нотаріусам реєструвати право власності на квартири, майнові права на які належать особам, які не залучені до участі в справі.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи №914/1104/19, майнові права на квартири були відчужені ОСОБА_2 третім особам за договорами купівлі-продажу майнових прав, на підставі яких відповідні особи здійснили оплату майнових прав на об'єкти.
Правомірність відповідних договорів купівлі-продажу майнових прав не є предметом позову у даній справі, а також не досліджувалась судами в межах розгляду інших справ.
Забезпечення позову саме зазначеним способом напряму пов'язане з правами незалучених до справи осіб. Вжиття таких заходів забезпечення позову має бути співставлене з правами таких осіб на мирне володіння майном у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод крізь призму доктрини «легітимного сподівання».
Доктрина легітимного сподівання у даній ситуації, з врахуванням змісту статті 204 Цивільного кодексу України, вимагає констатації того факту, що особи, які набули майнових прав за договорами купівлі-продажу майнових прав та здійснили повну оплату за такими договорами, мають легітимне очікування щодо подальшої реєстрації за ними відповідного права власності.
Суд, вживаючи заходів забезпечення позову повинен забезпечити виконання гарантій щодо невтручання у мирне володіння особами майном з врахуванням положень статті 204 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, судом у справі не може бути вжито будь-яких заходів забезпечення позову, які б обмежували легітимні приватні сподівання фізичних осіб, включаючи заборону реєстраційних дій щодо майна, оскільки такі особи не є учасниками справи, при цьому правомірність укладених з ними правочинів не є предметом спору у справі.
Такий підхід ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статті 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання при обранні заходу забезпечення позову належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб, суспільства, до яких у даному випадку, безумовно, належать фізичні особи, які набули майнових прав за договорами, укладеними між ними та ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачемне аргументовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не доведено обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, що є підставою для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 12.08.2019 у справі №914/1104/19.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Мороз Н.В.