вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"08" серпня 2019 р. Справа № 911/1352/19
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., розглянувши справу в судовому засіданні
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське
управління військово-будівельних робіт"
про стягнення 15 781,42 грн.
Учасники судового процесу:
від позивача: Стрюкова Д.Д, Ковалик В.В;
від відповідача: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" про стягнення 15 781,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови договору № 3 про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат від 10.02.2017 в частині відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 15 781,42 грн. основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/1352/19 від 03.06.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без руху.
07.06.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2019.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2019 було відкрито провадження по справі № 911/1352/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим призначено судове засідання на 10.07.2019; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09104, м. Біла Церква, Гайок, буд. 4.
Однак, зазначене поштове відправлення 18.07.2018 повернулось на адресу Господарського суду Київської області із поміткою працівника поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання ".
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.06.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В судове засідання 10.07.2019 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 10.07.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 01.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання судом складено та направлено на адресу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" ухвалу-повідомлення від 11.07.2019.
01.08.2019 в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення додаткових доказів по справі.
Представник відповідача в судове засідання 01.08.2019 повторно не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 01.08.2019 судом оголошено ухвалу про відкладення судового засідання на 08.08.2019, яка занесена до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання судом складено та направлено на адресу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" ухвалу-повідомлення від 05.08.2019.
Представник позивача в судове засідання 08.08.2019 не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 08.08.2019 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
10.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як балансоутримувачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт", як споживачем, був укладений договір про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат № 3 (далі - договір). На підставі зазначеного договору відповідач здійснював відшкодування позивачу спожитих ним комунальних послуг.
Як стверджує позивач, починаючи з червня 2017 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання за договором в частині здійснення відшкодування спожитих послуг, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 15 781,42 грн.
Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 781,42 грн.
В свою чергу, представник відповідача, тричі в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи те, що провадження у справі № 911/1352/19 було відкрито 12.06.2019 та те, що двохмісячний строк розгляду спору спливає 12.08.2019, у судовому засіданні 08.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
10.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - балансоутримувач, позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (далі - споживач, відповідач), був укладений договір про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат № 3 (далі - договір). Пунктами 1.1-1.2 зазначеного правочину встановлено, що цей договір визначає порядок, терміни та інші умови сплати відшкодування споживачем вартості комунальних втрат (електроенергії, води, тепла), а також експлуатаційних витрат, які виникають у зв'язку з експлуатацією приміщення за адресою: м. Київ, вул . Мельникова , буд . 81 , що належить споживачу площею 1047,8 кв.м, питома вага якого по відношенню до загальної площі будівлі (яка складає 2447,8 кв.м.) становить 42,80%.
Відповідно до цього договору балансоутримувач зобов'язується здійснювати оплату витрат за використані споживачем комунальні та експлуатаційні послуги, а споживач зобов'язується відшкодовувати понесені балансоутримувачем витрати за використані споживачем комунальні та експлуатаційні послуги.
Відповідно до п. 3.1.2 договору, що також дублюється і в п. 2.3 договору, балансоутримувач зобов'язується надавати Споживачу рахунки, акти наданих послуг та розрахунки використаних комунальних та експлуатаційних послуг не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем складено акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.07.2017 на суму 4 683,81 гр.; від 30.08.2017 на суму 4 161,22 грн.; від 26.09.2017 на суму 3 582,06 грн. та від 31.10.2017 на суму 5 564,56 грн. та виставлено рахунок на компенсацію витрат по комунальним послугам за червень 2017 року № 5 від 27.07.2017 на суму 4 683,81 грн.; за липень 2017 року № 6 від 30.08.2017 на суму 4 161,22 грн.; за серпень 2017 року № 7 від 26.09.2017 на суму 3 582,06 грн., а також за період з 01.09.2017 по 03.10.2017 № 8 від 31.10.2017 на суму 5 564,56 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.
Зазначені рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за № 0910400052510, на доказ чого Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" представлено до суду рекомендоване повідомлення про вручення.
Розділом 2 договору сторони визначили порядок оплати сум відшкодування витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг. Зокрема, оплата втрат за спожиті комунальні послуги, а саме воду, тепло та експлуатаційні послуги здійснюється споживачем у вигляді відшкодування втрат балансоутримувачу на підставі виставленого рахунку, акту наданих послуг та розрахунку використаної води, тепла, експлуатаційних витрат, що формується балансоутримувачем пропорційно до питомої ваги вказаної в п 1.1. від загальних витрат балансоутримувача. Електроенергія компенсується на підставі показників проміжного лічильника (а саме: 3-й поверх №0074279, показники 137233,3, 4-й поверх №0027280 показники - 51150,0 станом на дату підписання цього і Договору) встановленого в приміщенні балансоутримувача. Компенсація втрат на експлуатаційні та комунальні послуги, що пов'язані з утриманням приміщення, здійснюється на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.
Споживач перераховує на рахунок балансоутримувача, щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем, грошові кошти в рахунок відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг на підставі отриманих від балансоутримувача рахунку, акту наданих послуг та розрахунку використаних комунальних послуг (електроенергії води, тепла) та експлуатаційних послуг. Споживач сплачує борг Державного підприємства «Укрконверс», який виник за минулий період, у розмірі 64 506,78 грн. протягом дії цього Договору, але не пізніше 4-х календарних місяців з дати і початку дії цього договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено часткову оплату на відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат у сумі 2 210,23 грн. (платіжні доручення № 731 від 09.11.2017 на суму 210,23 грн. та № 667 від 29.09.2017 на суму 2 000,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи).
Умовами п 4.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 03.10.2017. При цьому, з огляду на положення ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони домовилися, що цей договір застосовується до взаємовідносин сторін, починаючи з 01.01.2017 року.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних витрат № 3 від 10.02.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та зазначалось раніше, відповідачем спожито комунальні та експлуатаційні послуги за період з 01.06.2017 по 03.10.2017 на загальну суму 17 991,65 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.07.2017 на суму 4 683,81 грн, від 30.08.2017 на суму 4 161,22 грн, від 26.09.2017 на суму 3 582,06 грн. та від 31.10.2017 на суму 5 564,56 грн. та виставленими рахунками на компенсацію витрат по комунальним послугам за червень 2017 року № 5 від 27.07.2017 на суму 4 683,81 грн.; за липень 2017 року № 6 від 30.08.2017 на суму 4 161,22 грн.; за серпень 2017 року № 7 від 26.09.2017 на суму 3 582,06 грн., а також за період з 01.09.2017 по 03.10.2017 № 8 від 31.10.2017 на суму 5 564,56 грн.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору оформлено та направлено рахунки та акти здачі-прийняття робіт(наданих послуг), докази чого наявні у матеріалах справи.
Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд встановив, що акти здачі прийняття робіт (надання послуг) від 27.07.2017 на суму 4 683,81 грн, від 30.08.2017 на суму 4 161,22 грн, від 26.09.2017 на суму 3 582,06 грн. та від 31.10.2017 на суму 5 564,56 грн. є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 2.2 договору, споживач перераховує на рахунок балансоутримувача, щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем, грошові кошти в рахунок відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг на підставі отриманих від балансоутримувача рахунку, акту наданих послуг та розрахунку використаних комунальних послуг (електроенергії води, тепла) та експлуатаційних послуг.
Враховуючи день вручення відповідачу всіх актів та рахунків, а саме: 20.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також строк оплати (не пізніше 25 числа наступного за звітним місяцем), господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Судом встановлено, що відповідачем, свої зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі та строки не виконано, грошових коштів у сумі 15 781,42 грн. (17 991,65 грн. - 2 210,23 грн.) не сплачено. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 15 781,42 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (місцезнаходження: 09104, м.Біла Церква, Гайок, буд. 4; код ЄДРПОУ 07554701) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"( місцезнаходження: 04014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020) 15 781,42 грн. основного боргу та 1 921,00 грн. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2019.
Суддя Л.В. Сокуренко