Рішення від 05.08.2019 по справі 910/1558/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019Справа № 910/1558/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава"

до Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 610 338,09 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Окатий М.Г., довіреність № 32 від 17.07.2019;

від третьої особи: Цуканова С.Г., довіреність № 27-9313/19 від 30.05.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Мава» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 610 338,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про компенсацію витрат на утримання будівлі ТРЦ «Мармелад» від 01.07.2015, укладеним між ПП «ВКФ «Мава» та ПАТ «Фідобанк», в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

04.03.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2019.

21.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 08.04.2019 представники сторін з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 залучено Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 06.05.2019.

17.04.2019 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.04.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема відповіді на відзив.

03.05.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 06.05.2019 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та про відкладення підготовчого судового засідання до 20.05.2019.

У судове засідання 20.05.2019 представники учасників справи з'явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 27.05.2019

23.05.2019 представником третьої особи подано письмові пояснення.

У судове засідання 27.05.2019 представники учасників справи з'явились.

За результатами судового засідання 27.05.2019 судом оголошено перерву до 31.05.2019.

30.05.2019 представником позивача подано клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення до участі у справі третьої особи.

У судове засідання 31.05.2019 представники учасників справи з'явились, представник позивача подане клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення до участі у справі третьої особи підтримав, представники відповідача та третьої особи вирішення клопотання залишили на розсуд суду, при цьому, представник третьої особи, у випадку задоволення поданого клопотання позивача, з огляду на приписи ч. 4 ст. 48 ГПК України, просив розгляд справи розпочати спочатку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 замінено первісного відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Фідобанк», залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

З огляду на заяву представника ПАТ «Фідобанк» в порядку ч. 4 ст. 48 ГПК України, судом встановлено сторонами строки для подання відзиву на позовну заяву та пояснень, в зв'язку з чим, оголошено перерву до 18.06.2019.

07.06.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

12.06.2019 представником третьої особи подано письмові пояснення.

14.06.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

У судове засідання 18.06.2019 представники позивача та третьої особи з'явились, представник відповідача не з'явився.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 22.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 22.07.2019 представники сторін з'явились.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.07.2019, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Частиною 6 статті 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Учасники справи у підготовчому засіданні 22.07.2019 надали письмову згоду на розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 22.07.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 22.07.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 05.08.2019.

У судове засідання 05.08.2019 представники відповідача та третьої особи з'явились, представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи протоколом судового засідання від 22.07.2019 та розпискою від 22.07.2019, відповідно до якої, представник позивача присутній у судовому засіданні 22.07.2019 повідомлений, про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 05.08.2019 о 12:20 год.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Третя особа надала усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2018 року між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Мава» (далі - сторона 1, позивач) Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - сторона 2, відповідач) укладено Договір про компенсування витрат на утримання будівлі ТРЦ « Мармелад » (далі - Договір оренди - 1), за умовами якого, сторони керуючись ст. 322 Цивільного кодексу України прийшли до згоди щодо часткової компенсації стороною 2 стороні 1 плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ «Мармелад», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Борщагівська, 154 (далі - послуги), загальною площею 57 722,10 м.кв., де частина приміщень, площею 1 713,90 м.кв. є власністю сторони 2.

Відповідно до п. 1.2 Договору розмір часткової компенсації розраховується стороною1 виходячи з загальної площі приміщень, що є власністю сторони 2 пропорційно до загального розміру будівлі, в якій знаходяться ці площі та станом на 01.07.2015 складає 13 000 грн. з ПДВ на місяць, зокрема:

- компенсація за послуги по водовідведенню, каналізацію та лівньовку;

- компенсація за спожиту електроенергію;

- компенсація за обслуговування газового обладнання;

- компенсація за обслуговування ліфтів;

- компенсація за обслуговування котельні;

- компенсація орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля;

- компенсація за охорону ТРЦ.

В разі зміни тарифів та цін на комунальні послуги та/чи інші послуги по утриманню будівлі та в разі зміни розміру площі приміщень, що є власністю сторони2 згідно п. 1.1 цього Договору, розмір компенсації також відповідно буде змінено, про що сторони зобов'язуються укласти відповідну додаткову угоду до цього Договору.

В разі оплати компенсації за неповний місяць, розмір оплати розраховується відповідно до кількості календарних днів, протягом яких фактично надавались послуги.

Згідно з п. 1.3 Договору сторона 1 зобов'язується надавати стороні 2 рахунок для здійснення компенсації щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, а сторона 2 здійснює оплату компенсації в строк не пізніше 15 числа місяця, в якому отримала рахунок від сторони 1.

Факти здійснення компенсації та відсутність у сторін взаємних претензій підтверджується підписаним двостороннім актом, який складається стороною 1 та підписується сторонами в строк до 25 числа місяця в якому було здійснено оплату компенсації (п. 1.4 Договору).

У відповідності до п. 1.5 Договору підписанням цього Договору сторона 1 підтверджує відсутність претензій до сторони 2 протягом строку дії цього Договору в частині компенсації стороною 2 стороні 1 інших комунальних послуг чи витрат за утримання будівлі ТРЦ « Мармелад », що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Борщагівська, 154, крім тих послуг та витрат, що передбачені в цьому Договорі та витрат щодо теплопостачання в опалювальний період, про що сторони зобов'язуються підписати відповідну угоду в строк до 01.10.2015.

01 березня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти пункти 1.1 та 1.2 Договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.03.2016) сторони цього Договору керуючись ст. 322 Цивільного кодексу України прийшли до згоди щодо часткової компенсації стороною 2 стороні 1 плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ «Мармелад», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154 (далі - послуги), загальною площею 57 722,10 м.кв., де частина приміщень, площею 3 548,10 м.кв. є власністю сторони 2, з яких 913,10 м.кв. передано в оренду з 19.12.2015.

Згідно з п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.03.2016) розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі та розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля розраховується стороною 1 виходячи із загальної площі приміщень, що є власністю сторони 2 пропорційно до загального розміру будівлі, в якій знаходяться ці площі.

Розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі починаючи з 01 січня 2016 року складає 12 380,68 грн. з ПДВ на місяць. Часткова компенсація сплачується стороною 2 за послуги по утриманню будівлі, зокрема:

- компенсація за послуги по водовідведенню, каналізацію та лівньовку - 685,13 грн.;

- компенсація за спожиту електроенергію - 3 666,71 грн.;

- компенсація за обслуговування газового обладнання - 158,11 грн.;

- компенсація за обслуговування ліфтів - 627,06 грн.;

- компенсація за обслуговування котельні - 129,12 грн.;

- компенсація за охорону ТРЦ - 7 114,55 грн.

Розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля починаючи з 01.01.2016 складає 14 937,50 грн. без ПДВ.

В разі зміни тарифів та цін на комунальні послуги та/чи інші послуги по утриманню будівлі та в разі зміни розміру площі приміщень, що є власністю сторони 2 згідно п. 1.1 цього Договору, розмір компенсації також відповідно буде змінено, про що сторони зобов'язуються укласти відповідну додаткову угоду до цього Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 01.03.2016 узгоджено, що оскільки розмір орендної плати за землю для сторони 1 змінено з 01.01.2016 сторона 2 зобов'язується компенсувати стороні 1 - 2 412,60 грн. без ПДВ, в рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку за січень 2016 року в строк 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цієї Додаткової угоди.

Як зазначає позивач, починаючи з 16.01.2017 платежі за Договором зменшились та згодом припинились взагалі, внаслідок чого, за відповідачем обліковується заборгованість по компенсації за послуги по утриманню будівлі та компенсації орендної плати за земельну ділянку за період з 16.01.2017 по 05.02.2019 у розмірі 533 722,74 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідно до рішення Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 «Про початок ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку у ПАТ «Фідобанк» відкликано банківську ліцензію, а отже здійснення будь-яких банківських операцій (в тому числі переказ грошових коштів) неможливе.

Також, відповідач зазначає, що позивачем неналежно виконувались умови Договору, про що співробітниками відповідача складено відповідні акти, а саме:

- Акт про аварію, вихід з ладу ліфтового обладнання від 02.11.2016;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017;

- Акти про засвідчення відсутності системи опалення від 01.11.2016, 01.12.2016, 04.01.2017, 01.03.2017, 03.04.2017;

- Акти про залиття, аварію, що трапились на системі відведення дощових стоків від 07.11.2016 та від 11.03.2017;

- Акти про залиття, аварію, що трапились на системі холодного водопостачання від 07.11.2016, 15.12.2016, 19.01.2017;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування газового обладнання, обслуговування котельні та за охорону ТРЦ від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017.

Крім того, відповідач зазначає, що доказів надання відповідачу позивачем рахунків для здійснення компенсації за Договором за період з 16.07.2017 по 05.02.2019 позивачем до суду не надано, а відтак, у позивача відсутні докази, які підтверджують факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами укладено Договір, відповідно до якого, сторони керуючись ст. 322 Цивільного кодексу України прийшли до згоди щодо часткової компенсації стороною 2 стороні 1 плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ «Мармелад», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, загальною площею 57 722,10 м.кв., де частина приміщень, площею 3 548,10 м.кв. є власністю сторони 2, з яких 913,10 м.кв. передано в оренду з 19.12.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 01.03.2016) розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі та розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля розраховується стороною 1 виходячи із загальної площі приміщень, що є власністю сторони 2 пропорційно до загального розміру будівлі, в якій знаходяться ці площі.

Розмір часткової компенсації за послуги по утриманню будівлі починаючи з 01 січня 2016 року складає 12 380,68 грн. з ПДВ на місяць. Часткова компенсація сплачується стороною 2 за послуги по утриманню будівлі, зокрема:

- компенсація за послуги по водовідведенню, каналізацію та лівньовку - 685,13 грн.;

- компенсація за спожиту електроенергію - 3 666,71 грн.;

- компенсація за обслуговування газового обладнання - 158,11 грн.;

- компенсація за обслуговування ліфтів - 627,06 грн.;

- компенсація за обслуговування котельні - 129,12 грн.;

- компенсація за охорону ТРЦ - 7 114,55 грн.

Розмір часткової компенсації орендної плати за земельну ділянку, на якій знаходиться будівля починаючи з 01.01.2016 складає 14 937,50 грн. без ПДВ.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи Актів надання послуг, позивачем у період з листопада 2016 року по грудень 2018 року нараховано відповідачу компенсації вартості плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ у розмірі 12 380,68 грн. за листопад, грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року, виходячи із площі приміщень, належних відповідачу у розмірі 2 635 кв.м., у розмірі 8 618,08 грн. за січень-грудень 2018 року, виходячи із площі приміщень відповідача у розмірі 1 834,2 кв.м.

Також, у відповідності до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу в період з лютого 2017 року по грудень 2018 року компенсації орендної плати за земельну ділянку у розмірі 14 937,50 грн. за лютий - грудень 2017 року, та у розмірі 7 721,98 грн. за січень - грудень 2018 року у відповідності до займаної площі у розмірі 1 834,2 кв.м.

Відтак, загальна вартість нарахованих відповідачу за Договором компенсацій вартості плати за послуги по утриманню будівлі ТРЦ за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року та компенсації орендної плати за земельну ділянку з лютого 2017 року по грудень 2018 року становить 533 722,74 грн.

За умовами п. 1.4 Договору, факти здійснення компенсації та відсутність у сторін взаємних претензій підтверджується підписаним двостороннім актом, який складається стороною 1 та підписується сторонами в строк до 25 числа місяця в якому було здійснено оплату компенсації.

В підтвердження заявленої заборгованості, позивачем долучено до матеріалів справи Акти надання послуг за період з листопада 2016 року по грудень 2018 року, які підписані лише з боку позивача.

Проте, суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

У даному випадку, наявність або відсутність підписаного між сторонами Акту надання послуг жодним чином не зумовлює та не зупиняє для відповідача обов'язок з компенсації витрат по утриманню майна, частини з якого, власником є відповідач.

Відтак, визначальним у даному випадку є саме належність приміщень, які знаходяться у ТРЦ відповідачу на праві власності, які відповідач, в силу ч. 3 ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України зобов'язаний утримувати.

Проте, будь-яких доказів самостійного отримання позивачем таких послуг матеріали справи також не містять.

Водночас, відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем неналежно виконувались умови Договору, про що співробітниками відповідача складено відповідні акти, а саме:

- Акт про аварію, вихід з ладу ліфтового обладнання від 02.11.2016;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування ліфтів від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017;

- Акти про засвідчення відсутності системи опалення від 01.11.2016, 01.12.2016, 04.01.2017, 01.03.2017, 03.04.2017;

- Акти про залиття, аварію, що трапились на системі відведення дощових стоків від 07.11.2016 та від 11.03.2017;

- Акти про залиття, аварію, що трапились на системі холодного водопостачання від 07.11.2016, 15.12.2016, 19.01.2017;

- Акти про засвідчення відсутності послуг з обслуговування газового обладнання, обслуговування котельні та за охорону ТРЦ від 30.11.2016, 30.12.2016, 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 28.04.2017.

Однак, як вбачається з наданих Актів, останні складенні в односторонньому порядку, будь-яких доказів повідомлення позивача для участі остатнього у складенні відповідних актів матеріали справи не містять, як і не містять доказів їх направлення за результатами їх складення.

Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень відповідача адресованих позивачу про порушення умов Договору та надання послуг неналежної якості та у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливості позивача вжити відповідних заходів реагування, з яких би можливо було встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов Договору.

Поряд з цим, суд зазначає, що відсутність або наявність систем опалення у приміщеннях відповідача не входить в предмет доказування, оскільки компенсування послуг з опалення, позивачем не заявлено.

Також, суд зазначає, що наявність у відповідача власної охорони не нівелює обов'язок з оплати охорони ТРЦ.

При цьому, доводи відповідача щодо завдання позивачем відповідачу збитків внаслідок залиття приміщення, також не входять в предмет доказування, та можуть бути предметом розгляду окремого спору за позовом відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1.3 Договору сторона 1 зобов'язується надавати стороні 2 рахунок для здійснення компенсації щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, а сторона 2 здійснює оплату компенсації в строк не пізніше 15 числа місяця, в якому отримала рахунок від сторони 1.

Таким чином, на позивачу, за умовами п. 1.3 Договору покладено обов'язок надавати відповідачу рахунок для здійснення компенсації щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

В матеріалах справи наявні рахунки, виставлені відповідачу у спірний період, однак, доказів їх отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, відповідач має здійснювати оплату отриманих послуг у строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг.

Як вбачається з умов Договору, розміри щомісячних платежів як за часткову компенсацію послуг по утриманню приміщення, так і за часткову компенсацію орендної плати за земельну ділянку, узгоджені сторонами у Договорі.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за Договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за Договором, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату за Договором за утримання частини майна, належної відповідачу у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 533 722,74 грн.

Разом з тим, на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» (далі - ПУАТ «ФІДОБАНК») з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

Так, процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження, а також здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» (далі - ПУАТ «ФІДОБАНК») з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Коваленку Олександру Володимировичу з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

Надалі, на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 02 липня 2018 року № 1836 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» строком на два роки з 20 липня 2018 року до 19 липня 2020 року включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

З дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

При цьому, частиною другою 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать:

1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;

2) витрати, пов'язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;

3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;

4) витрати на проведення аудиту;

5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;

6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку.

За наведених обставин, посилання відповідача на неможливість виконання взятих на себе зобов'язань з огляду на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перебування відповідача у ліквідаційній процедурі, судом відхиляються, оскільки предметом спору є витрати, пов'язані з утримання майна банку.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 17 294 грн. та інфляційні втрати в розмірі 59 321,55 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 17 294 грн. та інфляційні втрати в розмірі 58 030,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (01601, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 10; ідентифікаційний код: 14351016) на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мава" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 30023933) заборгованість у розмірі 533 722 (п'ятсот тридцять три тисячі сімсот двадцять дві) грн. 74 коп., 3 % річних в розмірі 17 294 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 58 030 (п'ятдесят вісім тисяч тридцять) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 135 (дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.08.2019.

Суддя О.А. Грєхова