27 січня 2010 р. № 37/445
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Н. Дунаєвської,
І. Воліка (доповідача),
Н. Капацин,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного підприємства "Енергоринок"
на постановувід 13.10.2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 37/445
за позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
доДержавного підприємства "Енергоринок"
простягнення 105 132 524,47 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаСлівінський М.О. (дов. від 21.08.2008 № 178/10);
відповідачаШубін В.М. (дов. від 21.12.2009 № 01/15-194Д);
Шевчук А.В. (дов. від 21.12.2009 № 01/15-190Д);
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.01.2010, у зв'язку з знаходженням судді Мележик Н.І. на лікарняному, розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий -Дунаєвська Н.Г., судді: Волік І.М. (доповідач), Капацин Н.В.
У листопаді 2008 року позивач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі -ДП НАЕК "Енергоатом") звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (надалі -ДП "Енергоринок") про стягнення 105 132 524, 47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умов укладеного між сторонами договору № 698/05-НАЕК/640/01 від 18.05.2001, відповідач не в повному обсязі оплатив придбану у січні та вересні 2006 року електричну енергію, заборгувавши 105 132 524, 47 грн.
Під час розгляду справи, позивач заявою про уточнення позовних вимог № 6241/10 від 14.05.2009 зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 100 421 227,90 грн., посилаючись на часткову оплату відповідачем придбаної електричної енергії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 37/445 (суддя Паламар П.І.) у позові ДП НАЕК "Енергоатом" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 (колегія суддів: головуючий -Отрюх Б.В., судді -Авдєєв П.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2009 у справі № 37/445 скасовано. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції.
"Провадження у справі № 37/445 в частині стягнення 4 711 296, 67 грн. основного боргу припинено.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнуто з ДП "Енергоринок" на користь ДП НАЕК "Енергоатом" 100 421 227, 90 грн. основного боргу, 25 500, 00 грн. державного мита за подання позову, 112, 71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 750, 00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги".
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач - ДП "Енергоринок" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2009 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.05.2001 між ДП НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок" укладений договір № 698/05-НАЭК/640/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору сторони визнають свої зобов'язання за Договором між членами Оптового ринку електроенергетики (надалі - ДЧОРЕ) України.
Виходячи з того, що між сторонами виникли відносини за договором купівлі-продажу електричної енергії, тому спірні правовідносини регулюються ст. 92 Конституції України, главою 54 Цивільного кодексу УРСР, Законом України "Про електроенергетику".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 15, 151 Закону України "Про електроенергетику", дійшов висновку, що позивачем в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 100 421 227, 80 грн., виходив з того, що згідно з умовами договору № 698/05-НАЭК/640/01 від 18.05.2001 позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору відповідач зобов'язався оплачувати електроенергію грошовими коштами. Кошти за отриману електроенергію відповідач перераховує на п'ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок позивача. Остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію відповідач здійснює не пізніше 15-го числі місяця, наступного за місяцем поставки електроенергії ( п. 4.2. Договору).
Актом звірки розрахунків № 05/72-2255 складеного між сторонами станом на 16.04.2009 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу у січні та вересні 2006 року електричної енергії за договором, яку відповідач оплатив частково, а отже заборгованості по оплаті електричної енергії станом на 01.04.2009 становить 100 421 227,90 грн.
Таким чином, з урахуванням умов договору, вимог ст. ст. 13, 526, 525 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 100 421 227, 80 грн.
Крім цього, оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у сумі 105 132 524, 47 грн., а під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату боргу на суму 4 711 296, 67 грн., тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині вимог відповідно до пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України слід припинити.
Про те, колегія суддів Вищого господарського суд України не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки вони не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені без застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносин з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимога виконання зобов'язання щодо сплати коштів за продану оптовим ринком електроенергію.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.
Так, Закон України "Про електроенергетику" визначає, зокрема, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який згідно ч. 2 зазначеної норми, створюється на підставі договору. Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі - ДЧОРЕ) укладено 15.11.1996.
В силу частин 3 та 4 ст. 15 Закон України "Про електроенергетику" у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною Договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
Порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії визначається положеннями ст. 151 Закону України "Про електроенергетику".
Зазначена норма встановлює, що розрахунки за закуплену на оптовому ринку електричну енергію та спожиту електричну енергію здійснюються лише через поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до внесення змін Законом від 10.01.2002 № 2921-III - розподільчі рахунки), які відкриваються в уповноваженому банку.
Для здійснення розрахунків, відповідно до вказаного Закону, а також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 № 1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України", якою затверджено Порядок і терміни відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за електричну енергію, суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та їх відокремленим підрозділам та оптовому постачальнику електричної енергії для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію уповноважений банк відкриває розподільчі рахунки (поточні рахунки із спеціальним режимом використання).
При цьому, відповідно до ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" енергогенеруючим компаніям (однією з яких є позивач), а також іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії (яким є відповідач), кошти за продану електричну енергію спрямовуються з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії уповноваженим банком відповідно до алгоритму (порядку розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України). Кошти на зазначеному рахунку накопичуються за рахунок надходжень, які здійснюються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників.
Договір № 698/05-НАЭК/640/01 від 18.05.2001 укладений між ДП "Енергоринок" та ДП НАЕК "Енергоатом" є підставою для виникнення відповідних прав та обов'язків у його сторін.
Згідно ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (чинній на момент виникнення правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу ст. ст. 161 - 162 Цивільного кодексу УРСР та ст. ст. 525 - 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з пунктом 3.2 ДЧОРЕ ДП "Енергоринок" (Відповідач) зобов'язане здійснювати розрахунок та перерахування платежів виробникам електричної енергії.
Відповідно до пункту 1 Постанови НКРЕ від 30.12.2005 № 1278 "Про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії" ДП "Енергоринок" щоденно із суми коштів, що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, за виключенням коштів, які надходять як оплата ПДВ, коштів що надійшли відповідно до постанов НКРЕ від 29.10.2003 № 1086, від 27.01.2006 № 123, від 31.08.2006 № 1155, здійснює перерахування коштів відповідно до даної постанови.
Таким чином, ДП "Енергоринок" є розпорядником коштів оптового ринку електричної енергії, порядок проведення ним розрахунків за закуплену та продану електроенергію визначається алгоритмом, затвердженим НКРЕ України. ДП "Енергоринок" є відповідальною особою у межах покладених на нього повноважень, у тому числі щодо забезпечення оплати закупленої електричної енергії, оскільки невідплатність поставленої на оптовий ринок електроенергії не передбачено нормами права та порушує законодавчі положення про власність. ДП "Енергоринок" є відповідальним щодо дотримання покупцями електроенергії з оптового ринку зобов'язань з її оплати. Виходячи з покладених на нього повноважень, ДП "Енергоринок" є відповідальним за затвердження НКРЕ України алгоритму розподілу коштів з точки зору забезпечення оплатності поставленої на оптовий ринок електроенергії та рівності усіх учасників оптового ринку.
Наявність заборгованості з оплати проданої позивачем на оптовий ринок електроенергії, не заперечує відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Тобто, відсутність вини щодо заборгованості з оплати позивачу електроенергії, повинен довести відповідач. А тому посилання відповідача на те, що позивач не довів неналежного виконання ДП "Енергоринок" покладених на нього зобов'язань, не є обставиною, що підтверджує його заперечення проти позову.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушенням останнім прав позивача на одержання коштів за продану у січні та вересні 2006 року електричну енергію.
Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вказана норма закону підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи.
В даному випадку обов'язок доказування не може бути покладено на позивача, оскільки він не володіє даними щодо обсягів фактично виробленої, переданої та спожитої електроенергії, а також даних щодо надходження коштів від енергопостачальників на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та їх використання оптовим постачальником електричної енергії - Державним підприємством "Енергоринок".
Тобто, позивач позбавлений фактичної можливості надання доказів, вказаних судом першої інстанції.
В силу ст. 151 Закону України "Про електроенергетику" оптовий постачальник електричної енергії зобов'язаний забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 № 3-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку.
При цьому зазначеним рішенням встановлено, що "у разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати внутрішні структури..., а в разі необхідності будь-який суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку".
Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте суд першої інстанції вимоги вказаної статті не врахував, необхідні документи і матеріали не витребував. Однак, питання про дотримання встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку має важливе значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи порушення судом першої інстанції ст. ст. 47, 38, 43 ГПК України, які не виправлено у подальшому судом апеляційної інстанції, відсутні підстави вважати, що суди дійшли правильного висновку щодо прав та обов'язків сторін.
Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.
Враховуючи викладене, прийняті у цій справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 у справі № 37/445 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : І. Волік
Н. Капацин