Справа № 2-1177
2009 року
25 травня 2009 року Солом'янський районний суд м. Киева в складі:
головуючого - судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Брусліновській Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до ОСОБА_2, 3-я особа: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, про виселення з гуртожитку та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач ВАТ «Завод «Ленінська Кузня» звернувся до суду з позовом в якому просить виселити ОСОБА_2 з гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та зобов'язати відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Солом'янського РУГУ МВС України зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач поселився у гуртожиток з порушенням встановленого законом порядку-без ордеру на вселення або спільного рішення адміністрації та профкому заводу, а з 21.12.1993 року отримав реєстрацію в гуртожитку. Позивач вважає його вселення та проживання в гуртожитку незаконним тому просить задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила їх задовільнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 фактично з 1989 року з дозволу ЖКВ заводу «Ленінська кузня», де він працював з 12.05.1989 року по 07.11.2002 року, в установленому законом порядку, на підставі ордеру ЖКВ, який не зберігся до цього часу, вселився в кімнату № 55 гуртожитку розташованому за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. В 1993 році він був прописаний на ліжко-місце в зазначеному гуртожитку, де і проживає, несе витрати по оплаті за житло.
3-я особа-відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві-в суд не направив свого представника. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящихся УРСР № 1050 від 1946 року «Про відвід земельної ділянки заводу № 302 для побудови ремісничої школи та гуртожитку при ній» ВАТ «Завод «Ленінська кузня» (на той час завод № 302), було виділено земельну ділянку для будівництва гуртожитку в районі вул. Урицького, 102, який згодом отримав поштову адресу АДРЕСА_1.
Відповідно до акту державного приймання від 29.12.1950 року будівля по АДРЕСА_1 була введена в експлуатацію як гуртожиток і була затверджена рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящихся УРСР від 29.12.1950 року № 3047.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 29-АТ від 04.05.1994 року та листа фонду державного майна України № 10-21-10173 від 11.08.2003 року з переліком нерухомого майна, переданого у власність позивачу станом на 01.02.1994 року, гуртожиток по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі позивача, входить до статутного фонду підприємства як гуртожиток і зареєстрований на праві колективної власності за ВАТ «Завод «Ленінська кузня» в реєстровій книзі № 18-3-230 за реєстровим № 974-з від 25.02.2004 року, тобто позивач є власником даного гуртожитку.
Зазначений гуртожиток згідно своєму статусу обладнаний спеціальним устаткуванням та укомплектований меблями, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання та відпочинку громадян, є штат для обслуговування гуртожитку. Плата за проживання нараховується згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1787 від 24.09.2002 року «Про встановлення гранічних розмірів плати за проживання в гуртожитках громадян».
Згідно ст. 127 ЖК України і Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року, гуртожитки призначаються і можуть використовуватися для проживання громадян у період роботи або навчання, тобто, є приміщенням для тимчасового проживання громадян.
Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету і на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як вбачається з довідки відділу кадрів ВАТ «Завод «Ленінська кузня» ОСОБА_2 був прийнятий на роботу 12.05.1989 року і звільнений 07.11.2002 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України за скороченням штатів.
Згідно п.п. 10, 14, 28 Примірного положення про гуртожитки вселення в гуртожиток громадян проводиться в установленому порядку завідуючим директором гуртожитком або працівником який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства установи організації ордера. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності і їх облік веде адміністрація підприємства, зокрема, Житлово-комунальний відділ ВАТ «Завод «Ленінська кузня».
Відповідно до п.7.3 Переліку типових документів, які створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання документів (затверджений наказом архівного управління при КМУ від 20.07.1998 року № 41 ) для журналів обліку видачі ордерів на житлову площу встановлений термін зберігання : доки не мине потреба.
Проте, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що в ВАТ «Завод «Ленінська кузня» в період 1989-1994 роки взагалі вівся облік видачі ордерів.
З довідки житлово-комунального відділу ВАТ «Завод «Ленінська кузня» від 13.02.2009 року у журналі обліку видачі ордерів на житлову площу в гуртожитку по АДРЕСА_1 до 2002 року включно відсутні будь-які записи про видачу ордерів на житлову площу в цьому гуртожитку.
Згідно довідок форми № 3 житлово-комунального відділу ВАТ «Завод «Ленінська кузня» та картки прописки форма № 16 ОСОБА_2 з 21.12.1993 року був прописаний на спірну жилу площу на ліжко-місце (житлову площу в розмірі не менше 6 кв. м на одну особу) в гуртожитку по АДРЕСА_1. Документи на підставі яких паспортна служба надала прописку відповідачу були знищені по закінченню трирічного терміну зберігання справи на реєстрацію громадян.
Дослідивши всі обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_2 фактично з 1989 року проживає, а з 1993 року прописаний в гуртожитку по АДРЕСА_1, і за весь цей час право відповідача на зайняття спірної кімнати ніхто не оспорював, позивач фактично визнавав за ними права користування спірним житлом і не ставив питання про виселення відповідача зі спірної жилої площі до звільнення ОСОБА_2 з роботи, суд приходить до висновку про те, що відповідач був поселений в гуртожиток в установленому законом порядку.
За наведених вище обставин, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що позивач заселився в гуртожиток з порушенням встановленого законом порядку, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів щодо безпідставності поселення ОСОБА_2 на спірну жилу площу, а процесуальний обов'язок довести підстави позову, у відповідності до вимог ст. 10, ст. 60 ЦПК України, належить позивачеві. Тобто саме позивач зобов'язаний довести незаконність підстав поселення відповідача у гуртожиток, безпідставність його реєстрації у гуртожитку, надання койко-місця та проживання у ньому більше 15 років.
Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, оскільки вказані свідки на час поселення ОСОБА_2 до гуртожитку, не працювали в ВАТ «Завод «Ленінська кузня», нічого про підстави і обставини поселення ОСОБА_2 в гуртожиток показати не змогли, а тому їх показання не спростовують висновків які зробив суд.
Відповідно до ст. 132 ЖК України працівників які припинили роботу не у зв'язку зі звільненням за власним бажанням, може бути виселено з гуртожитку лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Завод «Ленінська кузня» про виселення ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки суд дійшов до висновку про те, що відповідач був поселений на спірну жилу площу в установленому законом порядку, припинив роботу не у зв'язку зі звільненням за власним бажанням а в зв'язку зі скороченням штатів, а тому його не може бути виселено з гуртожитку без надання йому іншого жилого приміщення. За таких обставин позов задоволений бути не можу.
Керуючись ст.ст. 57-60,208,209,212-215 ЦПК України, ст.ст. 127,130-132 ЖК України, суд, -
В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до ОСОБА_2 3-я особа: відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУТУ МВС України в м. Києві, про виселення з гуртожитку та зняття з реєстраційного обліку відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.