09 березня 2010 р. № 2-30/4234-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Л.І. Рогач -головуючого,
Н.О. Волковицької, С.В. Бакуліної,
розглянувши матеріали
касаційного поданняЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
на рішенняГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009 року
у справі№2-30/4234-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
до - Державного підприємства "Алуштинське лісове господарство";
- Фізична особа -підприємець ОСОБА_4
провизнання недійсним договору
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідача
відповідача- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
прокуратуриГромадський С.О.
Заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища про визнання недійсним укладеного відповідачами договору підряду на виконання робіт з рекреаційної діяльності від 05.04.06р. на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, вважаючи, що його зміст суперечить чинному законодавству (вимогам частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України), укладений договір не містить таких суттєвих умов, як вартість роботи та обов'язку замовника прийняти та оплатити виконану роботу.
Позовні вимоги вмотивовано також тим, що роботи з облаштування об'єкту природо-заповідного фонду для організації його відвідування не є науково обґрунтованим, не передбачені відповідними дозволами та лімітами.
Відповідачі відхилили позовні вимоги, вказавши, що виконання робіт, обумовлених договором підряду, не потребує одержання спеціального дозволу; ці роботи відсутні у переліку заборонених видів робіт відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та відповідають природоохоронному законодавству України.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009р. (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся з касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційне подання вмотивовано невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, оскільки поза увагою суду залишилася та обставина, що можливість укладення будь-якого правочину та використання території гідрологічного заказника державного значення "Хапхальський" залежить від отримання згоди на це з боку спеціально уповноваженого органу шляхом видачі дозволів та встановлення лімітів; правовий статус гідрологічного заказника державного значення "Хапхальський" виключає можливість укладення договорів з третіми особами на ведення будь-якої діяльності без дотримання процедури одержання дозволу на спеціальне використання водних ресурсів.
Прокурор вважає, що Державне підприємство "Алуштинське лісове господарство" передало за вказаним договором права, якими не володіє, оскільки у Підприємства відсутні дозволи на види діяльності, передбачені договором (обладнання поручнів, будівництво мосту, створення та облаштування поляни відпочинку та в'їзду до заказнику).
Позивач та відповідачі не подали відзив на касаційне подання, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, заповідний об'єкт "Хапхальський" відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 28.10.1974 року № 500 оголошений гідрологічним заказником загальнодержавного значення та відповідно до охоронного зобовязання № 03-011 від 06.03.2000р. переданий землекористувачу -Алуштинському державному лісгоспу.
За охоронним зобов'язанням № 03-011 від 06.03.2000р. лісове господарство забезпечує дотримання заповідного режиму, встановлення інформаційно-охоронних знаків, інформаційних щитів тощо.
Державному підприємству "Алуштинське лісове господарство" надано дозвіл № 41 від 30.04.2009р. на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та ліміт № 223824-6-2009 на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення Автономної Республіки Крим на 2009 рік; вказаними вище документами передбачено обов'язок державного лісового господарства виконувати правила природоохоронного законодавства.
Також місцевий господарський суд встановив, що 05.04.2006р. між Алуштинським державним лісгоспним підприємством (замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт з рекреаційної діяльності, предметом якого за пунктом 1.1 договору є виконання робіт з рекреаційної діяльності з організації відвідання території Алуштинського держлісгоспу у кварталі № 85 виділу №№ 1, 29, 36, 38 та облаштування рекреаційного комплексу у відповідності з додатком № 1, а також здійснення контролю та організації відвідування Гідрологічного заказнику "Хапхальський, що знаходиться у підпорядкуванні держлісгоспу, виконання вимог охоронного зобовязання на умовах, визначених цим договором.
Строк дії договору сторонами встановлено з моменту підписання його сторонами до 31.12.2011р. з обов'язковою щорічною пролонгацією.
Також сторонами було укладено 02.04.2008р. додаткову угоду № 1 до договору, а 20.09.2008р. додаткову угоду № 2 до договору.
Судом першої інстанції прийнято до уваги перелік обов'язків сторін з урахуванням змін згідно додаткових угод до договору, за пунктами 2.3.1.- 2.3.14 якого підрядник зобов'язаний, зокрема, виконувати умови охоронних зобов'язань, облаштувати тропи (поручні, лави, посипка трави), встановити щити, урни для сміття, улаштувати поляни відпочинку, перехід через річку та інші.
Також пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди) визначено розмір оплати та порядок розрахунків за договором, згідно якого держлісгосп після здачі йому приватним підприємцем грошових коштів, що є оплатою за відвідання ПЗФ та рекреаційних ділянок, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника або вносить до каси 30% від зданої виручки.
За доводами позовної заяви та касаційного подання виконання робіт, перерахованих у пунктах 2.3.1.- 2.3.14 договору (облаштування території, встановлення поручнів, лав, урн для сміття тощо), є господарською діяльністю з спеціальним використанням природних ресурсів, що потребує як окремого одержання Державним підприємством "Алуштинське лісове господарство" відповідних лімітів та дозволів для здійснення таких робіт, так і одержання Приватним підприємцем ОСОБА_4 дозволу на спеціальне використання природних ресурсів для виконання таких робіт за договором підряду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що обов'язки підрядника відповідно до пункту 2.3 договору не суперечать видам допустимих за частиною 2 статті 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"; аналіз умов договору підряду спростовує доводи позовної заяви про здійснення приватним підприємцем на території заказника забороненої господарської діяльності; виконувані підрядником для замовника роботи спрямовані на збереження та відтворення природного комплексу, відтак приватний підприємець, виконуючи спірний договір, не здійснює використання природних ресурсів, а виконувані ним роботи не потребують ліцензування.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є відповідність вимогам чинного законодавства спірного договору.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість такого визнання та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України та статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету позову.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має спрямовуватись на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" гідрологічні заказники загальнодержавного значення належать до природно-заповідного фонду України, на території яких обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів; в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам та організаціям надаються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату, для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 10.02.1992 року).
Відповідне спеціальне використання природних ресурсів (одержання їх у володіння користування чи в оренду для здійснення певної господарської діяльності) здійснюється відповідно до затверджених лімітів, порядок установлення яких визначено вказаною вище постановою Кабінету Міністрів України.
Прокурором не оспорюється, що Державному підприємству "Алуштинське лісове господарство" надано належні дозвільні документи на використання природних ресурсів у межах території об'єкта природно-заповідного фонду Гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Хапхальський" для використання в еколого-освітньо-виховних цілях.
Дослідивши умови спірного договору, природу правовідносин, що склалися між сторонами на його виконання, місцевий господарський суд встановив правову природу даного договору як договору підряду, предметом якого є виконання замовлених лісовим господарством робіт (облаштування території, встановлення поручнів, лав, урн для сміття, облаштування троп (поручні, посипка трави), встановлення щитів, урни для сміття, улаштування поляни відпочинку, переходу через річку); доводами касаційного подання ці висновки не спростовуються та не заперечуються.
Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що облаштування території здійснюється лісовим господарством в межах його охоронного зобов'язання та наданих дозвільних документів на спеціальне використання природних ресурсів, а не є окремим, іншим видом господарської діяльності лісового господарства на території заказника, в процесі якої здійснюється інше використання природних ресурсів, ніж дозволене.
Відтак доводи касаційного подання про необхідність одержання лісовим господарством додаткових дозвільних документів для встановлення урн, лав, інформаційних щитів тощо видаються непереконливими.
Також судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що замовлення лісовим господарством у іншої особи виконання робіт, що не стосуються основної діяльності замовника, не суперечить чинному законодавству; виконання приватним підприємцем робіт, передбачених договором підряду на замовлення лісового господарства, не є наданням природних ресурсів у володіння, використання, чи оренду, як передумови для одержання відповідних дозвільних документів для спеціального використання природних ресурсів; доводи прокурора про відсутність у договорі підряду його істотних умов не може бути прийнято як підстави недійсності договору відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд, в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, статус спірного об'єкта, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову.
Прийняте рішення відповідає вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Наведені прокурором доводи про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судового акта з мотивів, наведених у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009 року у справі № 2-30/4234-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач
Судді: Н. Волковицька
С. Бакуліна