09 березня 2010 р. № 20/38
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Л.І. Рогач,
суддів :Н.О. Волковицької, С.В. Бакуліної
розглянувши матеріали
касаційної скаргиМальборського хімічного підприємства "Органіка" у формі акціонерного товариства
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 11.11.2009р.
у справі№ 20/38 Господарського суду Львівської області
за позовомБібрської міської ради
доМальборського хімічного підприємства "Органіка" у формі акціонерного товариства
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДочірнє підприємство "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка"
пророзірвання договору оренди земельної ділянки
за участю представників:
позивачаКраєвський О.Й., гол., Чабан Т.Є., заст.
відповідача
третьої особиРудик В.М., дов. від 10.12.09р.
Дзендзюра С.М., дов. від 04.12.09р.
10.03.2009р. Бібрська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2001р., укладеного з Мальборським хімічним підприємством "Органіка" у формі акціонерного товариства, посилаючись на статтю 212 Цивільного кодексу України, статті 93, 96, 124, 125 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги було вмотивовано невідповідністю спірного договору вимогам закону, а саме статтям 8, 9, 19, 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.), за відсутності проекту відведення орендованої земельної ділянки, неналежних повноважень особи, що підписала договір від Бібрської міської ради, неузгодженістю цільового використання земельної ділянки, незаконною передачею цієї земельної ділянки в суборенду іншій юридичній особі.
06.04.2009р. Бібрська міська рада подала заяву про уточнення позовних вимог (а.с.28), відповідно до якої просила господарський суд розірвати договір оренди земельної ділянки відповідно до статей 611, 651, 783 Цивільного кодексу України з підстав істотного систематичного порушення та невиконання умов договору.
Відповідач відхилив позов, зазначивши, що позивачем не доведено використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням та створення загрози її пошкодження поведінкою відповідача; додатково відповідач заявив про застосування позовної давності у даному спорі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.07.2009р. (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено повністю; розірвано договір оренди земельної ділянки від 29.11.2001р., укладений між Бібрською міською радою Перемишлянського району Львівської області та Мальборським Хімічним підприємством "Органіка" у формі акціонерного товариства; стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2009р. (судді: Дубник О.П. - головуючий, Процик Т.С, Скрипчук О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скаргу вмотивовано порушенням господарськими судами статті 32 Закону України "Про оренду землі", статей 651, 783, 796 Цивільного кодексу України, статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., а саме: позов про розірвання договору подано особою, що не є його стороною; судами не враховано, що третя особа Дочірнє підприємство "Полісінтез" Акціонерного товариства "Органіка" правомірно користувалась земельною ділянкою відповідно до статті 796 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції від 12.07.2000р.), а не в порядку суборенди; висновок судів про порушення вимог природоохоронного законодавства третьою особою не ґрунтується на належних та допустимих доказах; суди неправомірно не врахували закінчення строків позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивач усно в судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій розглянуто позов про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав істотного систематичного порушення та невиконання його умов відповідачем.
Місцевим господарським судом встановлено, що 29.11.2001р. Бібрською міською радою та Мальборським Хімічним підприємством укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Бібрська міська рада на підставі рішень виконкому від 21.06.2001р. № 82 та від 02.11.2001р. № 138 надає, а підприємство приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 2,77га, що розташоване за адресою: м. Бібрка, вул. Галицька, 170 Перемишлянського району Львівської області з метою використання для виробничих потреб.
За пунктом 7.3 договору орендар має право передавати ділянку в суборенду за письмової згоди орендодавця.
Також місцевий господарський суд встановив, що на даний час земельною ділянкою користується не відповідач, а Дочірнє підприємство "Полісінтез" відповідно до договору майнового найму від 18.06.2001р. з відповідачем, оскільки передача будівель є неможливою без передачі земельної ділянки.
Місцевим господарським судом зроблено висновок про незаконність виявленої ним передачі відповідачем земельної ділянки у фактичне користування третій особі з огляду на відсутність погодження такої передачі з орендодавцем всупереч пункту 7.3 договору оренди.
Також на підставі висновку комплексної судової державної експертизи по справі № 16/120А, актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 15.05.2007р. № 60 та від 25.03.2008р. № 56/27 суд встановив, що виробнича діяльність третьої особи проводилась з порушенням вимог екологічної безпеки, законодавства про охорону навколишнього середовища; на території підприємства - третьої особи незаконно зберігаються відходи виробництва.
Відтак, задовольняючи позов, суд виходив з порушенням відповідачем пункту 7.3 договору та порушення підприємством - третьою особою вимог природоохоронного законодавства, використання третьою особою земельної ділянки без будь-яких правових підстав.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками першої інстанції, зазначивши, що відповідач не дотримав виконання покладених на нього обов'язків, що є підставою для розірвання договору.
Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України "Про оренду землі"; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Таким чином, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.
Підстави та умови розірвання договору оренди земельної ділянки передбачено статтями 31 та 32 Закону України "Про оренду землі", зокрема, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншим законами України.
За частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, при вирішенні спору про дострокове розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін суду належить чітко визначити підстави розірвання договору відповідно до підстав, наведених у позовній заяві, та з'ясувати їх відповідність підставам, наведеним у законодавстві; встановити протиправність поведінки відповідача, що має містити ознаки її невідповідності або положенням договору, або приписам чинного законодавства.
Також, виходячи з принципу рівності сторін у судовому процесі, судам належить надати правову оцінку доводам кожної зі сторін, в тому числі відповідача; відхилення доводів та доказів кожної зі сторін повинно бути вмотивованим.
За статтею 4 Закону України "Про власність" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, в тому числі передавати його за плату чи безоплатно у володіння чи користування іншим особам.
Судами попередніх інстанцій не наведено жодної норми права чи умови договору оренди земельної ділянки, що підтверджували б правові висновки щодо незаконності укладення та продовження виконання відповідачем договору майнового найму від 18.06.2001р. належних відповідачу будівель та споруд з третьою особою в силу подальшого укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій розміщені ці будівлі та споруди; вказуючи про зайняття спірної земельної ділянки третьою особою без належних правових підстав, суди не дослідили зміст правовідносин з найму будівлі чи споруди, що є правовідносинами між наймачем та наймодавцем; не встановили, чи змінює оренда нерухомості зміст земельних правовідносин за договором оренди земельної ділянки, та чи потребує оренда нерухомості узгодження з власником земельної ділянки; не надали правової оцінки та не відхилили вмотивовано відповідні доводи відповідача.
Судова колегія також погоджується з доводами касаційної скарги про допущені місцевим господарським судом процесуальні порушення при прийнятті висновку комплексної судової державної експертизи по справі № 16/120А як доказу у справі № 20/38; акти перевірки природоохоронного законодавства не стосуються діяльності відповідача на даній земельній ділянці, а складені щодо третьої особи; відтак висновки судів про порушення саме відповідачем природоохоронного законодавства є передчасними.
Також слід зауважити, що відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог; такої форми, як уточнення позовних вимог процесуальним законодавством не передбачено, відтак судам належить з'ясовувати правову природу вчиненої процесуальної дії залежно від її змісту.
Оскільки визнання договору недійсним пов'язано з його недоліками на момент укладення, а розірвання договору -з порушеннями під час виконання, підстави, з яких подаються вказані позови, не можуть бути тотожними.
Таким чином, подавши заяву про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав істотного систематичного невиконання відповідачем умов договору замість первісної заяви про недійсність цього договору, як такого, що не відповідає законодавству, позивач одночасно змінив і предмет і підстави поданого позову, що не передбачено Господарським процесуальним кодексом України і фактично є зверненням з новим, іншим позовом у межах попередньої справи.
Суди на допущене порушення уваги не звернули, не надавши жодної правової оцінки первісним вимогам позивача, в тому числі доводам про відсутність прийнятого у встановленому законодавством порядку рішення органу місцевого самоврядування про надання спірної земельної ділянки в оренду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували спірні правовідносини, , внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.
Як наслідок, прийняті господарськими судами рішення та постанова не відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Мальборського хімічного підприємства "Органіка" у формі акціонерного товариства задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2009р. у справі № 20/38 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Головуючий Л. Рогач
Судді: Н. Волковицька
С. Бакуліна