10 березня 2010 р. № 40/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С.,
суддів:Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданняЗаступника прокурора м.Києва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року
у справі№40/54 господарського суду міста Києва
за позовомКиївської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до1) ТОВ "Кий-Луга-Сервіс"
2) ТОВ "Рів'єра Гранд Плаза"
третя особаКомунальне підприємство "Плесо"
прозвільнення земельної ділянки,
за участю представників сторін від:
позивача:не з'явились
відповідачів:1) Подоляк А.М. -за довіреністю від 20.01.2010р.
2) не з'явились
третьої особи:не з'явились
прокуратури:Савицька О.В. -прокурор відд. ГП України (посв. №231 від 20.07.2005р.)
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р. (судді Тищенко О.В. -головуючий, Смірнова Л.Г., Алданова С.О.), в задоволенні позову про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,055га за адресою: Набережне шосе, пасажирський причал в районі шостих та сьомих східців у Печерському районі м.Києва на воді відмовлено.
Заступник прокурора м.Києва в касаційному поданні просить скасувати рішення та постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповдіача-1, третьої особи та прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором оренди №А-1 від 01.02.2008 відповідач-2 як Орендодавець передав відповідачу-1 як орендарю судно -призначення та тип плавучий ресторан центр відпочинку на воді.
У свою чергу відповідач-1 за договором суборенди № СА-1 від 01.02.2009 передав у користування суборендареві ТОВ “АКВА ГРУП” судно “Варенична” призначення та тип -плавучий ресторан.
Судно розміщене в районі пасажирського причалу, шостих та сьомих східців Київського річкового вокзалу на підставі договору оренди №2960 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.03.2006 року, укладеного між відповідачем-1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.
За цим договором відповідач-1 наймає державне нерухоме майно - частину вертикальної підпірної стінки, розміщене в районі шостих та сьомих східців Київського річкового вокзалу. Згідно Розділу 1 договору оренди, вказане нерухоме майно передається в оренду з метою швартування несамохідного ресторанного та готельного комплексу.
На підставі Рішення Київської міської ради “Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві” від 22.01.2009р. №38/1093, Комунальному підприємству “Плесо” доручено виконувати функції оператора щодо розміщення на водних об'єктах стоянок плавзасобів.
Згідно з Договором від 17.02.2009 №19 про розміщення плавзасобів та виконання робіт з утримання та ремонту об'єкта благоустрою, укладеного між ТОВ “АКВА ГРУП” та третьою особою, КП “Плесо”, як виконавець, надає послуги з розміщення, яке включає в себе постановку плавзасобу за допомогою швартових пристроїв, очистка дна під плавзасобом, обстеження дна під плавзасобом, обстеження підводної частини плавзасобу (п.2.1, 2.3 договору). Відповідно до п.1.2 договору плавзасіб -несамохідне стояночне судно засновника (плав ресторан), розташоване за адресою: м. Київ, Набережне шосе, пасажирський причал, в районі шостих та сьомих східців вище за течією від станції метро “Дніпро”.
Прокурор просить зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,055га за адресою: Набережне шосе, пасажирський причал в районі шостих та сьомих східців у Печерському районі м.Києва на воді. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № 826/06 від 10.07.2008р., яким зафіксовано, що на час перевірки на земельній ділянці земель водного фонду загальною площею 0,055га за адресою: Набережне шосе, пасажирський причал в районі шостих та сьомих східців, у Печерському районі м. Києва розміщується та експлуатується несамохідне стоянкове судно “Варенична”. Документи, що посвідчують право власності або право користування на вказану земельну ділянку водного фонду, передбачені ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України, відсутні. Прокурор доводив, що відповідач-1 не отримав документи, що посвідчують право на земельну ділянку, не має меж земельної ділянки, винесених в натурі, схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень у її користуванні, акта приймання-передачі об'єкта оренди; проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурор не надав доказів щодо фактичного та самовільного використання земельної ділянки водного фонду відповідачами; оскільки судно є плавучим засобом, на думку судів, воно жодним чином не займає земельну ділянку водного фонду.
Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (що кореспондується зі ст.58 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Відповідно до п.2 ст.79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Згідно з ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст.125 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розглянувши спір, суди зазначені вимоги законів в їх сукупності не врахували та усупереч вимогам ст.43 ГПК України, не встановили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, чи отримували відповідачі у встановленому порядку документи, що посвідчують право на земельну ділянку (наявність відповідного рішення про надання земельної ділянки у користування, укладення договору оренди, здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою).
Посилаючись на договір оренди №2960 від 30.03.2006р., згідно якого відповідач-1 наймає державне нерухоме майно - частину вертикальної підпірної стінки, розміщене в районі шостих та сьомих східців Київського річкового вокзалу, суд апеляційної інстанції не врахував, що судові рішення у справі №3/93-30/281, на підставі яких укладено даний договір, постановою Верховного Суду України від 13.10.2009р. скасовано.
При цьому судами не вирішено питання щодо можливого порушення прав та законних інтересів Київського річкового вокзалу, враховуючи те, що спірна земельна ділянка водного фонду, про звільнення якої заявлено позов у даній справі, знаходиться в районі пасажирського причалу (шостих та сьомих східців) Київського річкового вокзалу.
Крім того, суди, встановивши, що відповідач-1 за договором суборенди № СА-1 від 01.02.2009 передав у користування суборендареві ТОВ “АКВА ГРУП” судно “Варенична”, не дослідив, чи не стосується даний спір прав і обов'язків ТОВ “АКВА ГРУП”.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 року та рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року у справі №40/54 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький