Справа № 2-А-3
2009 року
«23» червня 2009 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючого - судді Бельмега М.В.,
з участю секретаря - Борисової О.М.
представника позивача: ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
представників відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Косів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконними рішень міської ради та зобов'язання вчинити Дію,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до ОСОБА_5 міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконними рішень сесії ОСОБА_5 міської ради від 24 листопада 2006 року № 104.8-7, від 28 грудня 2006 року № 7.32-8 та від 25 травня 2007 року №11.80-13, якими відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 1, 459 га по вул. Дружби для обслуговування будівель та зобов'язати ОСОБА_5 міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 1, 459 га по вул. Дружби для обслуговування будівель, ведення особистого селянського господарства та зеленого туризму.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_2, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1, підтримав, суду пояснив, що оспорюванні рішення ОСОБА_5 міської ради порушують право позивача на користування земельною ділянкою площею 1, 459 га., що знаходиться по вулиці Дружби в місті Косів Івано-Франківської області, якою він добросовісно користується з 2002 року, для обслуговування приміщень, що належать йому на праві приватної власності.
Представники відповідача, ОСОБА_5 міської ради: ОСОБА_3, ОСОБА_4, вимоги адміністративного позову не визнали з підстав пропуску строку позовної давності з правом звернення до суду та безпідставності позовних вимог щодо визнання недійсними оспорюваних рішень ОСОБА_5 міської ради з мотивів їх відповідності діючому законодавству, що регламентує земельні правовідносини. Вважають вимоги адміністративного позову безпідставними та аткими, що не підлягають задоволенню.
Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає вимоги адміністративного позову підставними і такими, що підлягають до задоволення за наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що в 1979 році за клопотанням ОСОБА_5 міжрайбази облспоживспілки (а.с.9-13) було виділено земельну ділянку під будівництво товарного складу площею 3,0 гектари за рахунок земель колгоспу імені ОСОБА_6 Косівського району.
Згідно Договору купівлі - продажу № 1 від 05 травня 1996 року фірма "Спортек" придбала у ОСОБА_5 міжрайонної торгової бази Івано-Франківської ОСС складські приміщення загальною площею 1430 м.кв. За умовами п.І.І. зазначеного Договору разом із
нерухомими майном до покупця переходить право користування на земельну ділянку площею 1, 8 га для обслуговування тарного складу, що знаходиться за адресою вул. Дружби в місті Косів ( а.с.16), що не суперечило вимогам Земельного Кодексу України N 561-ХІІ від 18.12.1990 року (чинному на час виникнення правовідносин), а саме ст. 30 ЗК України, якою передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 20 липня 2001 року "Про надання земельної ділянки фірмі "Спортек" по вулиці Дружби", надано земельну ділянку площею 1, 4590 м.кв. в оренду на п'ять років з правом викупу.
Позивач ОСОБА_1 набув на підставі Договору дарування від 20.11.2002 року (а.с.28) права приватної власності на складські приміщення, що розташовані по вулиці Дружби в м.Косів Івано-Франківської області площею 409, 9 м.кв. Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в Коломийському МБТІ, а тому відповідає вимогам закону.
Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 24 січня 2003 року № 3.19-10 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вулиці Дружби площею 1, 459 га, яка використовується для обслуговування складських приміщень, які належать йому на праві приватної власності. На виконання вказаного рішення позивачем зібрано всі документи необхідні для затвердження проекту відводу земельної ділянки.
Відповідно до відношення Івано-Франківського обласного управління земельних ресурсів за № 1949 від 22.12.2004 р. направлено проект на доопрацювання, про що позивач повідомив ОСОБА_5 міську раду, як зацікавлену особу, що стверджується заявою останнього від 16.04.2007 р.
Рішення ОСОБА_5 міської ради від 24 січня 2003 року № 3.19-10 у встановленому порядку не скасовувалося та не змінювалося, а тому є чинним і обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 120 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-Ш, встановлено, що при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на яких розташована будівля чи споруда. Згідно п.6 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до п.8 Постанови ПВС України № 7 від 16.04.2004 встановлено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Суд приходить до висновку, що рішення сесії ОСОБА_5 міської ради № 7.32-8 від 28 грудня 2006 року про відмову надати позивачу ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 1, 459 га для обслуговування будівель, що перебувають у його приватній власності та надавши йому земельну ділянку тільки площею 0, 2852 га по периметру будівель, порушила (обмежила) його право власності на вказані будівлі, а саме не врахувала необхідний розмір земельної ділянки для доступу до будівель та їх обслуговування. А також порушено право позивача розпоряджається своїм майном на власний розсуд, оскільки дані приміщення уже не можуть використовуватися як тарний склад, а для можливості здійснення господарської діяльності необхідна наявна земельна ділянка площею 1, 459 га., якою правомірно користувалися попередні власники.
Представник відповідача, ОСОБА_5 міської ради адміністративний позов не визнав із підстав того, що позивач не сплачував земельний податок та не надав доказів про те, що ОСОБА_5 міжрайбаза облспоживспілки належним чином користувалася земельною ділянкою, яка їй була виділена для будівництва та обслуговування тарного складу по вулиці Дружби. Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме: квитанціями про сплату земельного податку (а.с. 29-33), актом вибору земельної ділянки під розміщення тарного складу Косівськоїміжрайбази (а.с. 13-14), висновком правління колгоспу імені ОСОБА_6 Косівського району від 23.02.1979 року про відведення земельної ділянки в кількості 3 /три/ га. під будівництво тарного складу( а.с. 12), висновком Косівського районного управління сільського господарства від 26.02.1979 р. (а.с. 11), висновком Івано-Франківської інспекції по охороні природи від 27.02.1979 р. (а.с. 10 ), висновком Івано-Франківської державної інспекції міністерства водного господарства УРСР від 27.02.1979 р. (а.с. 9) та заключениям по відводу земельної ділянки під будівництво за № 22 від 23.02.1979 р. із змісту якого вбачається, що земельна ділянка була передана (в натурі) на місцевості ОСОБА_5 міжрайбазі для будівництва тарного складу.
У відповідності до вимог п.7 Постанови ПВС України № 7 від 16.04.2004 року вбачається, що за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування... Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції, суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
В судовому засіданні встановлено, що позивач при оскаржуванні рішень ОСОБА_5 міської ради від 24 листопада 2006 року № 104.8-7, від 28 грудня 2006 року № 7.32-8 та від 25 травня 2007 року №11.80-13 пропустив річний строк звернення до адміністративного суду, визначений ч.2 ст. 99 КАС України, оскільки звернувся до суду 07.05.2008 року. На пропущенні строку наполягає представник відповідача.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається із пояснень представника позивача, адвоката ОСОБА_2, пропущення строку обґрунтовується тим, що позивач неодноразово з моменту набуття права власності на нерухоме майно (тарний склад), до подачі адміністративного позову до суду, звертався до відповідача з листами про вирішення питання щодо оформлення належним чином земельної ділянки по вулиці Дружби площею 1, 459 га, а позивач у різний спосіб уникав надання йому відповіді з приводу його звернень.
Так відповідно до чинного законодавства України державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Рішення відповідача є публічними, друкуються та оголошуються в засобах масової інформації, є відкритими для ознайомлення. Таким чином у матеріалах справи відсутні документи, які б стверджували про те, що відповідач ОСОБА_5 міська рада своєчасно повідомила позивача про прийняті рішення, що стосуються оформлення документів на право користування земельною ділянкою. Згідно ст. 46 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія міської ради проводиться гласно. Відповідачем не надано доказів, що вони запрошували позивача, як зацікавлену особу на сесію міської ради, коли приймалися рішення щодо права користування земельною ділянкою.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 протягом тривалого часу хворів тяжким захворюванням, що підтверджується долучемини до матеріалів справи довідками. А також як вбачається із оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2-65 за 2008 рік ОСОБА_1 14.09.2007 року звертався до Косівського районного суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, однак провадження в даній справі ухвалою суду від 01.02.2008 року закрито, рекомендовано звернутись для захисту прав в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що дана причина пропуску строку може бути визнана поважною для поновлення позивачу строку звернення до суду. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представники відповідача у судовому засіданні належних доказів на обґрунтування доводів щодо правомірності відмови в позові ОСОБА_1 не навели, а тому враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. А тому на підставі наведеного, ст.ст. 116-120, 152 ЗК України, п. п.7, 8 Постанови ПВС України № 7 від 16.04.2004 " Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Позов задоволити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати незаконними рішення сесії ОСОБА_5 міської ради від 24 листопада 2006 року № 104.8-7, від 28 грудня 2006 року № 7.32-8 та від 25 травня 2007 року №11.80-13, яки відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 1, 459 га по вул. Дружби для обслуговування будівель.
Зобов'язати ОСОБА_5 міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 1, 459 га по вул. Дружби для обслуговування будівель, ведення особистого селянського господарства та зеленого туризму.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.