10 березня 2010 р. № 1/2-Т
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКривди Д.С.,
суддів:Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд"
на постановувід 15.12.09 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі№1/2-Т
господарського судуЖитомирської області
за позовомЖитомирської міської ради
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд"
2. Житомирської товарної аграрно-промислової біржі
третя особаЛіквідаційна комісія обласного лікувально-оздоровчого реабілітаційного центру "Полісся"
провизнання третейської угоди недійсною
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідачів:1. -Мельниченко Т.М., дов.
від третьої особи:у засідання не прибули
Житомирська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд" та Житомирської товарної аграрно-промислової біржі про визнання недійсною укладеної між відповідачами третейської угоди від 03.07.07.
Згодом позивач уточнив свої вимоги щодо скасування рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 23.07.07 за позовом ТОВ "Укрелітбуд" до Житомирської товарної агропромислової біржі про визнання біржових угод №6 та №7 від 23.04.07 дійсними та визнання права власності, але ці уточнення не прийняті господарським судом.
Ухвалою від 16.04.09 господарський суд Житомирської області залучив до участі в справі в якості третьої особи Ліквідаційну комісію обласного лікувально-оздоровчого реабілітаційного центру "Полісся".
Рішенням від 16.06.09 господарський суд Житомирської області (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.) у позові відмовив з огляду на відповідність оспорюваної третейської угоди вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди". Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювана угода не впливає та не порушує права позивача.
Постановою від 15.12.09 Житомирський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Веденяпіна О.А. -головуючого, Іоннікової І.А., Черпака Ю.К.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив.
Постанова мотивована невідповідністю оспорюваної угоди вимогам ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди", оскільки Житомирська товарна аграрно-промислова біржа не є стороною відповідних біржових угод та власником проданого майна.
Ухвалою від 10.02.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укрелітбуд", в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи позивач не заперечував чинність відповідних біржових угод, а також безпідставністю прийняття судом апеляційної інстанції доводів позивача про відчуження за цими угодами рухомого майна, оскільки право на нього зареєстровано КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до договорів купівлі-продажу майна (Біржова угода №6 і Біржова угода №7) від 23.04.07 третя особа, яка діяла на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14.07.06, продала ТОВ "Укрелітбуд" гараж металевий та арочний склад (ангар), що знаходяться за адресою: м. Житомир, пров. Оздоровчий, 7.
Між відповідачами 03.07.07 укладено третейську угоду про те, що у зв'язку з тим, що спір "Про визнання біржових угод №6 та №7 від 23.04.07 законними та визнання права власності на майно за ТОВ "Укрелітбуд" як переможця аукціону, проведеного Житомирською товарною агропромисловою біржею" не врегульований між сторонами в досудовому порядку, сторони дійшли згоди про передачу цього спору на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип".
Рішенням від 23.07.07 Постійно діючий третейський суд при Юридичній корпорації "Принцип" визнав дійсними договори купівлі-продажу (біржова угода №6 і біржова угода №7) від 23.04.07, укладені між Ліквідаційною комісією обласного лікувально-оздоровчого реабілітаційного центру "Полісся" та ТОВ "Укрелітбуд"; визнав за ТОВ "Укрелітбуд" право власності на будівлю гаражу металевого літ. "И" площею 18,2 м2 та споруду арочного складу (ангар) літ. "З", які знаходяться по пров. Оздоровчому, 7 у м. Житомирі; а також зобов'язав КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської міської ради зареєструвати за ТОВ "Укрелітбуд" право власності на вищевказані будівлі (з урахуванням змін, внесених ухвалою від 03.10.07).
Житомирська міська рада звернулась до господарського суду з позовом у даній справи про визнання недійсною вказаної третейської угоди через відсутність правових підстав для її укладання з боку Біржі, яка не є стороною вказаних біржових угод та власником відповідного майна.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання третейської угоди недійсною через її відповідність всім вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди".
Згідно з вказаною нормою, яка визначає види і форму третейської угоди, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; ця угода укладається у письмовій формі та вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
У силу ч. 6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" в разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Однак вказаною нормою визначені лише випадки недійсності третейської угоди з підстав недодержання її форми, але не закріплений вичерпний перелік підстав недійсності такої угоди. Тобто невідповідність змісту третейської угоди певним вимогам Закону України "Про третейські суди", тобто її незаконність, також може бути підставою для визнання її недійсною, що судом першої інстанції не враховано.
Натомість, суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо невідповідності оспорюваної третейської угоди вимогам цього закону, оскільки ст. 2 визначає третейську угоду як угоду про передачу спору на вирішення третейським судом, а ст. 5 передбачає передання спору на розгляд третейського суду за наявності третейської угоди між сторонами цього спору, у той час як Біржа не є стороною спірних біржових угод та власником проданого майна, а виступала лише організатором проведення аукціонних торгів, з якою не виникав та не міг виникнути спір з правовідносин, пов'язаних з продажем та законністю біржових угод.
Зважаючи на те, що Конституційний Суд України в п. 3.1 рішення №1-рп/2008 від 10.01.08 зазначив про те, що спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, а Біржа не є стороною визначеного в оспорюваній третейській угоді спору про визнання законними біржових угод та визнання права власності на придбане майно, оскільки не є учасником правовідносин купівлі-продажу, а виступала лише організатором торгів, судова колегія погоджується з вищевказаним висновком суду апеляційної інстанції. При цьому судова колегія враховує положення п.п. 12 відповідних біржових угод, що передбачають вирішення саме господарським судом Житомирської області спорів щодо виконання цих контрактів, тобто в тому числі щодо передання права власності на відповідне майно.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції переглянув справу в межах позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач заявою №р-5-19/633 від 16.04.09 уточнив свої вимоги, заявивши також вимоги про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 23.07.07 за позовом ТОВ "Укрелітбуд" до Житомирської товарної агропромислової біржі про визнання біржових угод №6 та №7 від 23.04.07 дійсними та визнання права власності.
В мотивувальній частині ухвали від 16.04.09 господарський суд Житомирської області зазначив про неприйняття до розгляду цієї заяви позивача як такої, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, яка не допускає одночасну зміну і предмета, і підстав позову. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача; але не врахував, що підставами додаткових позовних вимог у вказаній заяві позивачем визначено саме обставини щодо неправомірності розгляду спору про законність біржових угод та визнання права власності між ТОВ "Укрелітбуд" та Біржею без участі Ліквідаційної комісії обласного лікувально-оздоровчого реабілітаційного центру "Полісся", як сторони цих угод, чи Житомирської міської ради, як уповноваженого органу власника майна, на чому власне й засновані вимоги про визнання недійсною третейської угоди, з якими позивач звернувся до господарського суду.
З огляду на викладене суд першої інстанції неправомірно залишив без розгляду вказані позовні вимоги, заявлені позивачем на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України. За таких обставин суду апеляційної інстанції слід було скористатись повноваженнями, визначеними в ч. 4 ст. 106 ГПК України, яка передбачає передання справи на розгляд місцевого господарського суду одночасно зі скасуванням відповідних ухвал, зокрема про залишення позову без розгляду тощо. Однак залишення частини позовних вимог у справі без розгляду здійснено судом першої інстанції без зазначення про це в резолютивній частині відповідної ухвали, яка могла б бути оскаржена сторонами.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції щодо направлення справи на розгляд суду першої інстанції в частині позовних вимог, що безпідставно не були ним розглянуті. При цьому суду слід з'ясувати обставини щодо відсутності розгляду цих позовних вимог у іншій господарській справі між тими ж сторонами тощо.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. У задоволенні касаційної скарги відмовити.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.09 у справі №1/2-Т змінити, виклавши частину 2 пункту 2 резолютивної частини постанови наступним чином: "Прийняти нове рішення про часткове задоволення позову" та доповнивши частину 3 пункту 2 резолютивної частини постанови реченням наступного змісту: "В частині позовних вимог, заявлених позивачем у заяві №р-5-19/633 від 16.04.09 та не розглянутих господарським судом Житомирської області, справу передати на розгляд суду першої інстанції".
3. В решті постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.09 у справі №1/2-Т залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький