09.08.2019 Провадження 2/337/1231/2019
ЄУН №337/1000/19
09.08.2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
при секретарі - Шаповалової О.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Растворової Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01333, м. Київ, вул. Є Коновальця, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим;
20.03.2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариств «Дельта Банк», про захист прав споживача, та визнання кредитного договору від 19.02.2007 р. припиненим в зв'язку з достроковим стягненням заборгованості внаслідок ухвалення рішення суду від 04.12.2012 року та визнання договору іпотеки від 19.02.2007 року припиненим в зв'язку з припиненням основного зобов'язання.
Ухвалою суду від 21.03.2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено судове засідання.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений 15- денний строк з дня отримання ухвали суду на подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позов у відповідності до ст. 178 п. 8 ЦПК України було надано, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки банк має право нараховувати відсотки по кредиту до моменту його фактичного погашення. Крім того, в зв'язку з коливанням курсу долару США, станом на день виконання рішення суду, позичальник повинен був погасити суму заборгованості за курсом долару США, який діяв на момент фактичного виконання рішення суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, вважає їх законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на ті обставини,що кредитні зобов'язання позивачем не виконанні у повному обсязі.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №057-99/К-07 про надання кредиту.
В той же день, 19.02.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №057-99/Z-07.
Пунктом 2.6 Кредитного договору, сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня його надання до дня його повернення.
Згідно п. 4.2.5 Кредитного договору, сторони встановили можливість встановлення дострокового дня повернення кредиту, а саме: позичальник був зобов'язаний достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом у разі настання випадків, передбачених п. 6.2 цього договору. Зобов'язання, передбачене цим пунктом повинне бути виконане позичальником протягом 15 робочих днів з дати надіслання Банком Позичальнику відповідної письмової вимоги.
Пунктом 6.2 Кредитного договору, було передбачено право кредитора зменшити строк користування кредитом, а саме: кредитор має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або його поручителями (гарантами, іпотекодавцями, майновими поручителями) умов цього Договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому п. 4.2.5. - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим Договором, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, уразі настання будь-якого із перелічених в договорі випадків.
В 2012 р. ПАТ "Дельта-Банк" звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, впорядку п. 6.2 Кредитного договору, ст. 1049-1050 ЦК України.
04.12.2012 р. рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя було задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з позичальника всю суму заборгованості на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 326975,21 грн.,
Рішення суду набрало чинності 14.12.2012 р., сторонами не оскаржувалось.
В період з 14.12.2012 р. по день звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом, ПАТ "Дельта Банк" до суду з позовами щодо стягнення іншої суми заборгованості, в тому числі додаткової, не зверталося.
05.07.2018 р. позичальником ОСОБА_2 було виконано рішення суду від 04.12.2012 р., сума заборгованості за кредитним договором, встановлення рішенням суду, була сплачена в повному обсязі на користь Банку, шляхом сплати грошових коштів через виконавчу службу, щопідтверджуєтьсяплатіжнимдорученням №4769 від 05.07.2018 р.
27.07.2018 р. ВПВР ДВС ГУЮ у Запорізькій області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним виконанням рішення суду від 14.12.2012 р., в порядку п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 129 Конституції України закріплено засади обов'язковості рішень суду.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України зазначається, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною другою статті 25, статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене добровільне виконання рішення суду боржником.
Пунктом 7 ч. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки позивач в добровільному порядку виконав рішення суду, за яким банк стягнув з нього заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 10.01.2012 р., то зобов'язання за кредитним договором були виконані позичальником в повному обсязі, згідно ст. 598-599 ЦК України.
На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином
Частиною другою статті 25, статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене добровільне виконання рішення суду боржником.
Пунктом 7 ч. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі N444/9519/12 (провадження N 14-10цс18) дійшла висновку, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Постановою КСЦ Верховного суду від 17.10.2018 р. по справі №308/10886/15 зазначається, що особи -зокре6ма позивальник та поручитель належним чином виконали свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з позичальника та поручителя всієї суми заборгованості за цим договором, у зв'язку із чим таке зобов'язання припинилось на підставі статті 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).
Постановою КЦС Верховного суду від 20.02.2019 №758/13462/15-ц зазначається, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Проте такі вимоги банком до позивачів не заявлялись. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом
Припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки (стаття 17 Закону України "Про іпотеку").
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У відповідності до ст. 17 Закону, Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Доводи представника відповідача щодо невиконання позичальник5ом судового рішення в частині сплати суми стягненого судового збору не спростовує доводів щодо виконання узятих зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючифакт виконання ОСОБА_2 рішення суду про дострокове стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що зобов'язання за кредитним договором є припиненими в зв'язку з фактичним виконанням зобов'язання, що відповідно, свідчить про припинення зобов'язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4,. 89, 141, 229, 247, 263, 264, , 354 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 530-531, 598-599, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 4,11,22,18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 8 постанови Пленуму ВСС України від 17.10.2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 17 постанови пленуму ВСС України №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -
Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.
Визнати кредитний договір від 19.02.2007 року №057-99/К-07 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») - припиненим;
Визнати договір іпотеки від 19.02.2007 р. №057-99/Z-07 укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білою Т.С., за №380 - припиненим.
Рішенняможе бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізькогоапеляційного суду через Хортицькийрайонний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошеннярішенняапеляційноїскарги
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складений 12.08.2019 року. Копію повного тексту рішення направити сторонам
Суддя: Л.Г. Салтан