Справа № 346/2075/19
Провадження № 1-кс/346/1397/19
12 серпня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 за матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.15 ч.3, 152 ч.1, ст.122 ч.1, 186 ч.3 КК України ,-
В провадженні Коломийського міськрайонного суду у судді ОСОБА_5 слухається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.15 ч.3, 152 ч.1, ст.122 ч.1, 186 ч.3 КК України. 8 серпня 2019 року адвокат обвинуваченого по справі - адвокат ОСОБА_7 звернувся з заявою про відвід судді ОСОБА_5 . В обгрунтування своєї позиції вказує на те,що суддя ОСОБА_5 є упереджений по справі в зв'язку з тим,що в підготовчому судовому засіданні ,яке відбулось ще 18 червня 2019 року, провів підготовче засідання у відсутність потерпілої. Крім цього, не заслухав обвинуваченого з приводу застосування тортур до останнього під час досудового слідства, хоча і зобов'язаний був згідно ст.206 ч.6 КПК України розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення. Крім цього, обвинувачений мав намір зробити заяву про відвід судді, однак головуючий по справі такої можливості обвинуваченому не надав, а клопотання про продовження терміну тримання під вартою поступило до суду не в терміни ,передбачені чинним КПК України. Крім цього, в ухвалі про застосування запобіжного заходу , суддя не вказав,що дана ухвала може бути оскаржена. Вважає,що дії судді ОСОБА_5 в підготовчому засіданні були незаконними, порушення істотними та свідчать про його упередженість.
В судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з'явився,був належним чином повідомлений про день,час та місце слухання справи був належним чином повідомлений шляхом телефонограми від 9.08.2019 року,жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду від адвоката не поступало.
Прокурор в судовому засіданні подану заяву про відвід судді ОСОБА_5 заперечив, просить її відхилити, вказав,що заява є безпідставна. Вважає що суддя ОСОБА_5 під час процесу діяв у відповідності до діючого кримінально-процесуального законодавства.
Розглянувши матеріали справи та заяву про відвід судді ОСОБА_5 , заслухавши думку прокурора, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 п.4 ст.75 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді.
Як вбачається з заяви про відвід судді ОСОБА_5 , адвокат обвинуваченого вказує на те, що головуючий по справі не дотримується чинного законодавства та прав обвинуваченого, відповідно його слід відвести від справи, оскільки він йому не довіряє.
Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.15 ч.3, 152 ч.1, ст.122 ч.1, 186 ч.3 КК України,а саме журналів судового засідання , судове засідання 18 червня 2019 року було проведено з суворим дотриманням вимог чинного КПК України, після оголошення клопотання про застосування запобіжного заходу, суддя обговорив дане питання з усіма учасниками процесу, вийшов в нарадчу кімнату,після чого оголосив ухвалу про продовження запобіжного заходу обвинуваченому.
Щодо застосування до обвинуваченого такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, то суд зазначає,що в кожному окремому випадку суддя, який розглядає певну кримінальну справу, діючи у відповідності до закону, розглядає всі можливі ризики, а також «за» і «проти» застосування того чи іншого запобіжного заходу.
Підстави для арешту та приводу передбачені нормами КК України та КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод людини, а саме ст.5 (право на свободу та особисту недоторканість), а також рішеннями Європейського суду по правам людини. Основна мета вказаної ст.5 Конвенції заключається в тому, щоб виключити необгрунтоване тримання під вартою особи (рішення ЄСПЛ по справі «Маккей проти Великобританії»). ЄСПЛ звертає увагу , що вимога законності тримання під вартою чи привід до суду, не може бути задоволена тільки шляхом дотримання національного законодавства,а національне законодавство повинно відповідати Конвенції, включаючи загальні принципи, які в ній відображені (справа «Плесо проти Угорщини»). В рішенні по справі «Джессіус проти Литви» ЄСПЛ роз'яснив , що в розумінні ст.5 Конвенції особа може бути взята під варту на підставі підпункта «с» пункта 1 цієї статті тільки в рамках кримінального судочинства з метою, щоб дана особа предстала перед компетентним органом за наявності обгрунтованої підозри. Суть терміну «обгрунтована підозра» полягає в існуванні фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Яку саме підозру слід вважати обгрунтованою залежить від обставин справи.
Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини ,а саме §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Fox, Campbell and Hartley v. UK», «Dumont-Maliverg v. France»), підтверджують, що застосування такого заходу,як тримання під вартою, виправдовується тим, що була наявна обґрунтована підозра в тому, що підозрюваний скоїв злочин, в якому його обвинувачують. А отже, взяття під варту в даному випадку не порушує вимог §1 ст.5 конвенції.
Таким чином, доставка до компетентного правоохоронного органу особи, щодо якої існує підозра у вчиненні кримінального правопорушення, якщо особа ухиляється або може ухилитись від покладених на неї обов'язків , передбачених законом, є належним засобом.
Так, Конституційний Суд рішенням №4?р/2019 від 13.06.2019 р. визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Цим же рішенням КСУ зобов'язав Верховну Раду України привести нормативне регулювання у відповідність до прийнятого рішення. Станом на сьогодні, відповідні зміни до КПК України вищим законодавчим органом держави- Верховною Радою України- не внесено. Відповідно не зазначення в ухвалі суду про неможливість її оскарження відповідає чинному законодавству.
Щодо застосування ст.206 ч.6 КПК України, то суд зазначає наступне. Дана стаття передбачає захист прав підозрюваного (обвинуваченого) на стадії досудового слідства і зазначає, що: « Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву». Тобто законодавець чітко визначив такі повноваження в п.6 ст.206 КПК України,на яку посилається адвокат, саме для слідчого судді. Якщо обвинувачений хоче заявити про це вже в судовому засіданні, як це відбувалось в нашому випадку,то він має право звернутись з відповідною заявою (скаргою) до прокурора на дії слідчих. Як вбачається з матеріалів справи, копії чи оригіналу такої заяви в справі відсутні.
Сам факт,що обвинувачений мав намір заявити відвід судді ОСОБА_5 є вже реалізований його захисником шляхом подачі останнім заяви про відвід,яка і розглядається суддею, відповідно порушень прав обвинуваченого чи будь-якої упередженості в діях судді в даному випадку суд не вбачає.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2019 року було проведено підготовче судове засідання , яке було відкладено в зв'язку з неявкою потерпілої, однак в цьому засіданні було продовжено термін тримання під вартою щодо обвинуваченого, що не суперечить ні матеріалам справи, ні чинному КПК України.
Поряд з цим, суд зазначає наступне. Як вказує адвокат в своїй скарзі, підготовче судове засідання відбулось 18 червня 2019 року, а сама скарга про відвід подана тільки 8 серпня 2019 року. 16 серпня 2019 року припиняється термін запобіжного заходу щодо обвинуваченого. Відповідно в даному випадку суд вбачає зловживання адвокатом своїми правами,оскільки подання скарги про відвід в термін, коли закінчується запобіжний захід щодо обвинуваченого, який обвинувачується в тяжких злочинах, є зловживанням своїми правами. Адже адвокату не може бути не відомо про те,що в Коломийському міськрайонному суді внаслідок судової реформи на сьогодні працює тільки 5 суддів замість 10, а реально,зважаючи на сезон відпусток - тільки 3 судді.
Так,ЄСПЛ розглянув справу «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії» (заява № 16812/17). У березні 2017 року Верховний суд Грузії констатував, що колишній власник популярного телевізійного каналу Rustavi 2 був змушений раніше відмовитися від своїх прав на канал, а нові власники не були добросовісними набувачами.
Після такого рішення телеканал та чинні тоді власники звернулися до ЄСПЛ, стверджуючи, що судді, які розглядали спір про право власності, не були незалежними та неупередженими. Відповідно до правила 39 регламенту, Євросуд вжив тимчасовий захід, повідомивши уряд Грузії, що виконання остаточного рішення національного суду повинне бути призупинене, а органи влади мали б утримуватися від втручання в редакційну політику компанії-заявника.
Проаналізувавши обставини справи, ЄСПЛ виявив, що всі, окрім одного твердження про упередженість, були або необґрунтованими, або непереконливими. Участь гендиректора Rustavi 2 в дисциплінарному провадженні проти голови верховного суду, який зрештою був звільнений з посади судді, створило певні сумніви стосовно неупередженості. Втім, сам верховний суд докладно оцінив будь-які побоювання і переконливо розсіяв їх у ретельно обґрунтованому рішенні.
Суд також врахував, що власники Rustavi-2 систематично подавали необґрунтовані звинувачення до багатьох різних суддів на всіх трьох рівнях юрисдикції, ймовірно намагаючись паралізувати здійснення правосуддя. А генеральний директор телеканалу робив безпричинні і злі напади в засобах масової інформації на суддів, які брали участь у розгляді питання про право власності на телеканал та на судову систему Грузії в цілому.
Зрештою Євросуд дійшов висновку про відсутність порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції у всіх інстанціях розгляду справи. Суд одностайно відхилив як неприйнятні також решту скарг, в тому числі стосовно того, що судове провадження було державною кампанією для примусу мовчати опозиційне медіа.
Таким чином ЄСПЛ дійшов до висновку про те,що заявник зловживав своїми правами щодо суддів,які розглядали вищевказану справу згідно чинного законодавства, неупереджено.
У відповідності до ст.6 ч.1 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь який спосіб забороняється.
За таких обставин , суд приходить до висновку, що заявлений судді ОСОБА_5 відвід є необґрунтованим і безпідставним, суддя діє у суворій відповідності до чинного процесуального законодавства України. Вищенаведені дані дають суду підстави, керуючись ст.ст.75,76 КПК України відмовити у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.75,80,81 КПК України, -
ухвалив:
В задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_5 , поданою адвокатом ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ст.15 ч.3, 152 ч.1, ст.122 ч.1, 186 ч.3 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1