Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1337/19
Провадження № 3/273/953/19
09 серпня 2019 року суддя Баранівського районного суду Новицький Є. А. , розглянувши матеріали, які надійшли від Ємільчинського відділення поліції Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,-
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БР №036805 від 13.06.2019 відносно громадянина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Як вбачаєтьсяіз протоколусерії БР №036805 від 13.06.2019 ОСОБА_1 13.06.2019 о 01.15 год по вул.. Гетьмана Сагайдачного, 116 в м. Новоград-Волинському Житомирської області керував автомобілем ВАЗ 2101 з номерними знаками НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а сааме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судові повістки направлялися за адресою вказаною у протоколі та у особистих письмових поясненнях ОСОБА_1 з урахуванням відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління державної міграційної служби в Житомирській області.
Із зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак незважаючи на викладене, у судові засідання не зявлявся, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
Статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобовязаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які повязані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вказані обставини свідчать про ухилення правопорушника від отримання поштової кореспонденції з метою уникнення належної адміністративної відповідальності.
Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання ОСОБА_1 , про що його було повідомлено про розгляд відносно нього даної справи та доставлено за адресою, яку він сказав при складанні протоколу та написанні особистих пояснень, повідомлення про необхідність з'явитися на пошту для отримання судової повістки, яку він не забрав з пошти, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимогист.268КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленихст.277КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбаченихст.38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписамст. 245 КУпАП.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що відповідає приписам ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП настає у випадку вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП особою яка двічі протягом року піддавалася адміністративногому стягненню за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння.
Згідно постанов Баранівського районного суду Житомирської області від 27.11.2018 року було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортни засобом на один рік.
Крім того вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан спяніння, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.
Відповідно до ст.23КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що санкція статті не передбачає альтернативних видів покарання, суд приходить до висновку про необхідність накладення стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23,33,34,130 ч. 2,283,284 КУпАП України,-
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень, у прибуток держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300: БР (серія протоколу); №036805 (номер протоколу), р/р: 31111149006001, код: 37976485, МФО: 899998, банк отримувача: ГУК у Житомирській області)
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. (Реквізити для сплати судового збору: ККДБ 22030101, рахунок 31211206006037, назва рахунку- судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва отримувача: УК у Баран.р-н/Баранівський р-н/22030101), код отримувача: 37573026, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП).
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом десяти днів з часу її винесення.
Суддя: Є.А. Новицький