м. Вінниця
12 серпня 2019 р. Справа № 120/2289/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 № 0240/3626/18 з 07.10.2017 року протиправною та такою, що порушує його права;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів з 07.10.2017 року розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 № 0240/3626/18 здійснив перерахунок розміру його пенсії з 07.10.2017 року.
Посилаючись на порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з метою нарахування та виплати компенсації.
Однак, відповідач неправомірно відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу, що стало приводом для звернення до суду.
Ухвалою від 18.07.2019 року відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до положень ст. 263 КАС України. Крім того відповідачеві встановлено 15 - денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено прохання відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи безпідставність адміністративного позову відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 12.03.2019 року у справі № 0240/3626/18 Головним управлінням 16.05.2019 року проведено розрахунок розміру пенсії стягувача (позивача), який станом на 07.10.2017 (01.11.2017) склав 10 740 грн. та донараховано кошти в сумі 45 141,23 грн. за період з 07.10.2018 по травень 2019 року.
Сума доплати з 11.04.2019 (з дати набрання рішення законної сили) по 31.05.2019 року у сумі 2471,42 грн. виплачено основною відомістю в червні місяці, разом з новим розміром пенсії. Заборгованість за рішенням суду за період з 07.10.2017 по 11.04.2019 року в сумі 42 669,81 грн. підлягає виплаті та виплачується в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Згідно ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідач зазначив, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Оскільки пенсія в новому розмірі за кожен місяць не була нарахована, а обрахована на виконання рішення суду одноразово та виплачена в тому ж місяці, ця сума не є недоотриманою пенсією.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими оскільки позивач просить «зобов'язати Головне управління здійснити розрахунок, нарахування та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії нарахованої на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі № 0240/3626/18-а за період з 07.10.2017» в той час коли судове рішення виконано Головним управлінням в повному обсязі в добровільному порядку, а виплата нарахованих сум здійснюється без порушення строків, у спосіб передбачений Кабінетом Міністрів України Порядком № 649.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України та був звільнений у запас та виключений зі списку особового складу з 06.07.2017 року.
07 жовтня 2017 року позивачу призначено пенсію за вислугу років розмір якої визначений без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримано під час проходження військової служби, з якої утримано та сплачено єдиний соціальний внесок. Вказану бездіяльність позивач оскаржив до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі № 0240/3626/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2018 року № 232 із включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди (а.с.7-10).
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок розміру пенсії позивачу з 07.10.2017 року.
На переконання позивача під час перерахунку пенсії відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 07.10.2017 року.
З метою усунення цієї бездіяльності, позивач звернувся до відповідача. Однак відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із безпідставністю вимог.
Незгода позивача із такою відмовою зумовила його звернення до суду із адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Стаття 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії;
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За правилами ст. 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, положення зазначених статей Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Відповідно до ст. 4 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Відтак, Закон від 19.10.2000 № 2050-ІІІ пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Пункти 1, 2 цього Порядку № 159 відтворюють положення Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно п. 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, ст.55 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII та Порядком № 159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17 (провадження К/9901/2999/17), від 20.02.2018 по справі № 336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, заборгованість відповідача за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 0240/3626/18-а за період з 07.10.2017 по 11.04.2019 в сумі 42 669,81 грн. підлягає виплаті позивачеві в порядку та строки передбачені постановою КМУ від 22.08.2018 № 649, "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, та станом на день звернення до суду з цим позовом не здійснена.
Тому, виплата доплати перерахованої пенсії позивачу за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 0240/3626/18-а за період з 07.10.2017 по 11.04.2019 в сумі 42 669,81 грн. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області хоча і не проведена у повному розмірі, однак діяльність органів Пенсійного фонду України при виплаті такої доплати не можна вважати протиправною, оскільки така здійснюється у відповідності із нормами постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649. У свою чергу, відсутність протиправного характеру бездіяльності відповідача (тобто відсутність факту порушення встановлених Порядком 649 строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) виключає підстави для нарахувати і виплатити компенсації втрати частини доходів відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Таким чином, із урахуванням висновків Верховного Суду у справах № 522/5664/17, № 336/4675/17 та № 162/787/16-а, встановлених обставин у цій адміністративній справі, суд дійшов висновку, про відсутність умов для виплати суми компенсації (не встановлено факту порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та відсутній факт виплати нарахованих доходів із порушенням строків). Відтак позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нараховувати та виплачувати позивачеві суми компенсації втрати частини доходу з 07.10.2017 задоволенню не підлягають.
Судом не встановлено факту понесення сторонами у справі судових витрат.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Богоніс Михайло Богданович