ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" серпня 2019 р. справа № 300/1165/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, голови ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М., третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Карпатського округу про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання протиправною бездіяльності щодо позбавлення права на щорічну основну відпустку і отримання грошової допомоги, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, голови ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М., третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Карпатського округу про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання протиправною бездіяльності голови ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М. щодо позбавлення права на щорічну основну відпустку і отримання грошової допомоги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною екологічною інспекцією у Івано-Франківській області не витримані умови щодо законності проведення процедури вивільнення працівників, не запропоновано позивачу іншу роботу та не дотримано переважне право на залишення на роботі. ОСОБА_2 вказує на те, що згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, завдання та повноваження новоствореного територіального органу Державної екологічної інспекції України відповідають завданням та повноваженням Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області, що ліквідується, таким чином функції Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області не припинені, а покладені на Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, а отже фактичної ліквідації не відбулося, мала місце реорганізація однієї організації в іншу. Тому, позивачу мали запропонувати іншу рівнозначну вакантну посаду (іншу роботу). Одночасно позивач вказала на те, що подавала заяву "Про надання невикористаної щорічної основної відпустки" від 15.04.2019, проте голова ліквідаційної комісії - перший заступник начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчук І.М. таку заяву не погодив, чим неправомірно позбавив її відпустки і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
06.06.2019 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 25.06.2019 о 10:00 год.(а.с.1-2).
07.07.2019 до участі у даній справі в якості другого відповідача залучено голову ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М., про що постановлено ухвалу.
Державна екологічна інспекції в Івано-Франківській області скористалася правом подання відзиву на позовну заяву за №02-11/847 від 21.06.2019, що надійшов на адресу суду 24.06.2019. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачу, 18.02.2019 о 11год. 10 хв. було зачитано наказ Інспекції від 18.02.2019 №12-о щодо попередження про наступне вивільнення працівників у зв'язку із ліквідацією Інспекції та попередження про наступне вивільнення. ОСОБА_2 відмовилася підписати наказ Інспекції та попередження про наступне вивільнення, про що складено Акт про відмову від підпису за №1 від 18.02.2019. У зв'язку із закінченням двомісячного терміну з моменту оголошення позивачу наказу про ліквідацію та попередження про наступне вивільнення, відсутності можливості пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у Державній екологічній інспекції Карпатського округу, наказом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківської області №41-о від 02.05.2019 ОСОБА_2 , провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківській області 03.05.2019 звільнено у зв'язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, грошову компенсацію за 63 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.107-111).
25.06.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державної екологічної інспекції Карпатського округу надійшли пояснення щодо позову у яких зазначено, що станом на 03.05.2019 - день звільнення із займаної посади, стаж роботи в органах Держекоінспекції ОСОБА_1 , становив 3 роки, тобто у позивача було відсутнє переважне право на залишення на роботі по відношенню до інших працівників. Оскільки, згідно штатного розпису на 2019 рік Державної екологічної інспекції Карпатського округу, була відсутня можливість пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби, чи іншої роботи (посади державної служби) в Інспекції на час звільнення ОСОБА_1 , то її було звільнено із займаної посади державної служби відповідно до наказу від 02.05.2019р. №41-о Державної екологічної інспекції в Івано-Франківської області, з дотриманням норм КЗпП України та Закону України «Про державну службу».
Відповідач, голова ліквідаційної комісії - перший заступник начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчук І.М. скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.07.2019. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та вказав, що 15.04.2019 позивач подавала до сектору бухгалтерського обліку та фінансів заяву про надання їй невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2017 рік тривалістю 30 календарних днів з 16.04.2019, на якій в.о. головного бухгалтера зазначила, що відпустка не може бути надана в повному обсязі у зв'язку із вивільненням з 19.04.2019. Таким чином, ОСОБА_2 було запропоновано надати частину відпустки до часу закінчення трудового договору, проте вона відмовилася. Звернув увагу на те, що позивач після погодження заяви у головного бухгалтера таку заяву забрала та до нього для проставлення резолюції та для підготовки наказу про надання відпустки вказану заяву не подавала. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою про надання грошової допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому у інспекції були відсутні підстави для надання такої допомоги, а отже право позивача на отримання грошової допомоги не було порушено. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити, а справу розглядати без його участі(а.с.186-189).
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, просила позов задоволити. Зазначила, що після відмови у погоджені головним бухгалтером заяви про надання відпустки від 15.04.2019, таку заяву забрала та голові ліквідаційної комісії - першому заступнику начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчуку І.М . не подавала. Звернула увагу суду на те, що жодних документів для підтвердження переважного права на залишення на роботі по відношенню до інших працівників у неї не вимагалося, хоча її стаж державної служби становить 12 років, а батьки - пенсіонери, є людьми з обмеженими можливостями.
Представник відповідача - Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державної екологічної інспекції Карпатського округу в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату час та місце судового засідання була повідомлена належно. В судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2019 представник відповідача - Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача заявлені вимоги заперечила з мотивів наведених у відзиві та письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи
Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові заяви по суті спору та долучені докази, проаналізувавши зміст норм права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.
ОСОБА_2 відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №114-о від 27.07.2015 прийнято на посаду провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області в порядку переведення з Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області(а.с.169).
Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 08.02.2019 № 61 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області" (а.с.112).
Згідно листа №01.1-15/295 від 14.02.2019 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, повідомила Голову профспілкового комітету первинної профспілкової організації, що відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державної нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», постанови КМУ від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження порядку здійснення заходів, пов'язаних із утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади». Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 22.11.2018 №249 та на підставі наказу Держекоінспекції України від 08.02.2019 №61 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області», ліквідується Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області як юридична особа публічного права з наступним вивільненням працівників Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (а.с.114).
18.02.2019 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області видано наказ №12-о щодо попередження про наступне вивільнення працівників у зв'язку із ліквідацією Інспекції за пункту1 частини 1 ст.87 Закону України "Про державну службу". Пункту 1 статті 40 КЗпП України, з яким ознайомлено працівників та попереджено про наступне вивільнення згідно із списком, що є додатком 1 до наказу (а.с.64-66).
ОСОБА_2 відмовилася підписати наказ Інспекції та попередження про наступне вивільнення, про що складено Акт про відмову від підпису від 18.02.2019 №1 (а.с.92).
11.04.2019 позивач звернулась з проханням до начальника новоствореного органу Державної екологічної інспекції Карпатського округу Гасимова Р.С. надати перелік рівноцінних до займаної нею вакантних посад (а.с.12).
Листом від 12.04.2019 №121 позивача повідомлено про відсутність в Державній екологічній інспекції Карпатського округу рівнозначних посад по відношенню до її займаної посади (а.с.13).
15.04.2019 ОСОБА_2 . подала заяву про надання їй невикористаної частини щорічної основної відпустки за 2017 рік тривалістю 30 календарних днів з 16.04.2019, яку частково погоджено в.о. головного бухгалтера із зазначенням, що відпустка не може бути надана в повному обсязі у зв'язку із вивільненням з 19.04.2019 (а.с.14).
Наказом голови ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області від 02.05.2019 року №41-о ОСОБА_2 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківській області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області, 03.05.2019 у зв'язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, грошову компенсацію за 63 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби (а.с.136-137).
Позивач, не погоджуючись із своїм звільненням, вважаючи його неправомірним, здійсненим в порушення вимог Закону України "Про державну службу" і КЗпП України, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на службу в органах державної влади.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначається Законом України "Про державну службу" за №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі по тексту також - Закон №889-VІІІ).
Частинами першою та другою статті 1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
За приписами частини першої статті 3 Закону України № 889-VIIІ, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Положеннями частини третьої статті 5 Закону України № 889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
Пункт 4 статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення.
Пункт 1 частини першої статті 87 цього ж Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Частиною третьою цієї ж статті визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП.
Статтею 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації".
Згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Суд звертає увагу, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників".
Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.2.2018 №102 про "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" в структурі Державної екологічної інспекції України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об'єднуються і утворюються міжтериторіальні.
В додатку №2 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку №1 - які створюються.
Відповідно до вищевказаної постанови КМУ підлягають ліквідації Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області та Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області з утворенням міжтериторіальної структури - Державної екологічної інспекції Карпатського округу.
Державною екологічною інспекцією України прийнято наказ від 08.02.2019 № 61 "Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 "Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища" наказом Державної екологічної інспекції України від 08.02.2019 № 61 встановлено ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, утворено ліквідаційну комісію Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та призначено головою ліквідаційної комісії першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області Яківничука І.М.
Згідно положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.
Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).
Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 816/979/17, від 20 червня 2018 року по справі №П/811/3349/15.
Проаналізувавши вищенаведені правові положення, суд дійшов переконання, що у випадку ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, обов'язок щодо працевлаштування (пропозиції про працевлаштування згідно статті 49-2 КЗпП) працівників ліквідованої установи (організації) поширюється не лише на цю установу (організацію), а й на відповідну новостворену установу (організацію), оскільки, як зазначено Верховним Судом України, роботодавцем у такому випадку є держава, а не окрема установа, що діє від імені держави.
Варто також відмітити, що законодавством передбачена можливість роботодавця виконання наведених вимог.
Так, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті).
Таким чином, обов'язок роботодавця щодо працевлаштування працівника державної установи, що ліквідується із утворенням нової установи, що буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, може бути виконаний шляхом пропозиції працівникові роботи в утвореній установі та, у випадку згоди, переведення працівника.
Аналіз усіх наведених правових положень та фактичних обставин справи дозволяє суду дійти висновку про те, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області з одночасним створенням Державну екологічну інспекцію Карпатського округу як структурного підрозділу Державної екологічної інспекції України. Функції та повноваження вказаних територіальних органів, які ліквідуються, покладено на новоутворені територіальні органи як структурні підрозділи апарату Державної екологічної інспекції України.
Суд звертає увагу, що власник або уповноважений ним орган вважаються такими, що належно виконали вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України стосовно працевлаштування працівника, якщо запропонували йому наявну на підприємстві роботу, тобто, вакантну посаду або роботу за відповідною професією, спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1723цс17 та підтримані Верховним Судом у постанові від 10.10.2018 у справі №816/979/17.
У ході судового розгляду, судом встановлено та неспростовано представником відповідачів, що з моменту попередження про наступне вивільнення і по дату звільнення не пропонувались ОСОБА_2 будь-які вакантні посади чи інша робота у новоствореній Державній екологічній інспекції Карпатського округу, а також не надано доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів позивача.
Крім того, відповідач у наказі про звільнення № 41-о від 02.05.2019 не визначає підставою для звільнення скорочення штатних одиниць чи відсутність вакансій. Відповідно до позиції Верховного Суду України по справі № 752/15056/15-ц від 15.11.2017, зміни в організації виробництва і праці, повинні бути дійсними (реальними) підтвердженими змінами.
Також, суд зазначає, що відповідно до даних офіційного веб-порталу Державної екологічної інспекції Карпатського округу, в останньому наявні вакантні вакансії про що свідчить повідомлення про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби від 17.07.2019(а.с.238).
За таких обставин, суд приходить до переконання, що відносно позивача у спірних правовідносинах не була дотримана процедура належного, тобто з дотриманням ч.2 ст. 40, ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, внаслідок непропонування ОСОБА_1 вакантних посад в інших підрозділах чи іншої роботи в апараті у новоствореній Державній екологічній інспекції Карпатсьокого округу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 02.05.2019 №41-о "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківської області - державного інспектора з охорони навколишнього природною середовища Івано-Франківської області.
Згідно статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави бо незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.
Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді і в установі, з якої його було звільнено.
У зв'язку із вищенаведеним, ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області з 04.05.2019.
Відповідно до статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу".
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Аналогічну позицію було висловлено у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року по справі № 635/2084/16-ц.
Згідно довідок Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 21.06.2019 №20, №21 середньомісячний заробіток за два місяці, які передували звільненню ОСОБА_2 склав 6537,70 грн., а середньоденна заробітна плата - 326,88 грн. (а.с.138-139).
Суд встановив, що період вимушеного прогулу становить з 04.05.2019 по 07.08.2019 - 65 робочий день (травень - 20 робочих днів; червень - 18 робочих днів, липень - 23 робочих дні, серпень - 4 робочих дні).
В зв'язку із вищенаведеним, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 за період з 04.05.2019 по 07.08.2019 (виходячи з розрахунку 65 х 326,88 грн.) становить 21247,20 грн.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Голови ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М. щодо позбавлення права позивача на щорічну основну відпустку і отримання грошової допомоги, суд зазначає наступне.
Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (далі-Закон № 504/96-ВР).
Згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Частиною 10 ст.10 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 року передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до графіку надання щорічних основних та додаткових відпусток працівникам Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на 2019 рік, який затверджений наказом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 18.12.2018р. №565, - надання відпустки ОСОБА_2 було передбачено на липень, вересень (а.с.133-135).
Перелік осіб, яким щорічні відпустки за бажанням працівника надаються в зручний для нього час, встановлений у статті 10 Закону №504/96-ВР.
Так, зокрема, щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: 1) особам віком до вісімнадцяти років; 2) інвалідам; 3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; 4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; 6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців; 7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; 10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Як встановлено матеріалами справи, позивач не підпадає під категорію осіб, вказаних у вищезазначеному переліку. Отже, надання їй відпусток поза графіком, затвердженим на відповідний період, є правом першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М., а не його обов'язком.
Одночасно суд зазначає, ОСОБА_1 , після відмови у погоджені головним бухгалтером заяви про надання відпустки від 15.04.2019, таку заяву забрала та голові ліквідаційної комісії - першому заступнику начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчуку І.М. не подавала, що унеможливило останнім належний розгляд заяви про надання відпустки позивачу. Також, суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 із заявами про надання грошової допомоги чи матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до відповідачів не зверталась, таким чином, відповідач був позбавлений можливості вирішення питання щодо надання чи відмови у данні такої допомоги, що свідчить про відсутність порушення прав позивача в цій частині.
Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивачки щодо визнання протиправною бездіяльності Голови ліквідаційної комісії - першого заступника начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчука І.М. щодо незаконного позбалення ОСОБА_2 права на щорічну основну відпустку і права на отримання грошової допомоги, є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково задовольнити.
Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 02.05.2019 №41-о "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області.
Поновити ОСОБА_2 з 4 травня 2019 року на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Івано-Франківської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області.
Стягнути з Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21 247 (двадцять одна тисяча двісті сорок сім) гривень 20 копійок, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць в розмірі 6 537 (шість тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 70 копійок допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідачі: Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37952307, вул. А. Сахарова, 23 а, м. Івано-Франківськ, 76000);
голова ліквідаційної комісії - перший заступник начальника Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області Яківчук І.М. (код ЄДРПОУ 37952307, вул. А. Сахарова, 23 а, м. Івано-Франківськ, 76000);
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція Карпатського округу (код ЄДРПОУ 42702233, вул. А. Сахарова, 23 а, м. Івано-Франківськ, 76000).
Суддя Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 12 серпня 2019 р.