07 серпня 2019 рокум. Ужгород№ 260/833/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Трускавецька Д.І .
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 07.08.2019 року позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.10.2014 року по 12.12.2018 року було залишено без розгляду та продовжено розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії з 13.12.2018 року по день звернення до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та члени його сім'ї мають право відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на забезпечення пільг на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 100% за встановленими нормами. Однак, позивачу було зменшено норми споживання комунальних пільг, у зв'язку зі змінами в законодавстві, про що позивача не було попереджено. Позивач наголошував, що оскільки законодавством України йому було безтерміново встановлено пільги у розмірі 100% від загальної норми споживання з оплати за користування комунальними послугами, відтак у відповідача були відсутні правові підстави обмежувати норму пільги, у зв'язку з внесенням змін до чинного законодавства. Позивач зазначав, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено можливість встановлювати обмеження зазначених пільг Кабінетом Міністрів України, а тому дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують його права, відтак просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов, наголосивши на тому, що на виконання Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову, згідно якої встановлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, відтак позовна вимога щодо надання пільг без врахування соціальних нормативів є протиправною та не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач був звільнений із органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України та з 01.05.2010 року йому була призначена пенсія за вислугу років, згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ".
Позивач, згідно посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.11.2016 року є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 19).
Як вказує позивач в позовній заяві, він до 2014 року користувався пільгами на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 100% від загальної норми споживання, однак, з 01.01.2014 року позивачеві були зменшені норми споживання комунальних пільг.
Позивач, з метою повернення йому комунальних пільг у розмірі 100% від загальної норми споживання, звернувся до відповідача з відповідним листом.
Згідно листа від 20.03.2019 року №Р-00183/34.05.02-05 відповідач, розглянувши лист позивача щодо норм, в межах яких надаються пільги з оплати житлово-комунальних послуг інвалідам війни, повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування", згідно якої затверджено соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами для надання пільг у відповідних розмірах - позивачеві було визначено знижку плати за користування комунальними послугами, а саме: нараховано пільгову норму на загальну площу квартири -35,6 кв.м з урахуванням тарифу - 1,5349 грн. за 1 кв.м., що становить 35,6*1,5349*100% = 54,64 грн., нараховано пільгу за спожитий газ в січні 2019 року: 126,694 куб. м.*8,54892*100%=1083,10 грн., в лютому 2019 року: 135,6572*8,54892*100%=1159,72 грн. (а.с. 23-24).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду констатує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4, п. 5, п. 6 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:
- 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
- 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім'ю);
- 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
При цьому, згідно зі статтею 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.
Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України були доповнені пунктом 26 згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Зокрема, пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 і 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення пільг встановлених ст. 13 Закону № 3551-XII.
З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" Кабінет Міністрів України було прийнято постанову від 06.08.2014 року №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі - Постанова №409).
Згідно п. 2 Постанови №409 установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком для:
1) оплати житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; витрат на управління багатоквартирним будинком - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;
2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Відповідно до п. 3 Постанови №409 установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком: у разі використання природного газу для індивідуального опалення - 4 куб. метра природного газу на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період; у разі використання електричної енергії для індивідуального опалення - 30 кВт·г на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період. Для громадян, які використовують природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення, опалювальний період для надання пільг та субсидій установлюється з 16 жовтня до 15 квітня включно; для користування послугами з централізованого постачання холодної води - 2 куб. метра на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 3,6 куб. метри на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води.
Суд констатує, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" та положення Постанови №409 - є чинними.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Згідно Рішення Конституційний Суд України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи вище викладене, нормативно-правові акти, видані Кабінетом Міністрів України в межах наданих повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивачеві було правомірно визначено соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами для надання пільг, у відповідності до вимог Постанови №409.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (пл. Ш. Петефі, буд. 24, 26, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 03192997) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 13.12.2018 року по день звернення до суду - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 12.08.2019 року.