12 серпня 2019 року м. Житомир
справа № 240/3252/19
категорія 113040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.03.2019 №ЖИ 55/ЖТ0465/91/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 125190грн.
В обґрунтування позову зазначає, що управлінням Держпраці в Житомирській області винесено постанову, якою накладено штраф на позивача, у зв"язку з порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Проте позивач вважає оспорювану постанову протиправною, оскільки між стороною та позивачем укладено цивільно-правові договори на виконання робіт (надання послуг) з проведення замірів ортопедичного взуття для осіб з інвалідністю, надання населенню інформації щодо протезування на нижні кінцівки та забезпечення інвалідними візками, крім того за договорами було передбачено, що ОСОБА_2 не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку і сама організовує процес надання послуг (виконання робіт), а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
03 травня 2019 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№10351/19), в якому просив у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування правової позиції зазначає, що за результатами інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою діяльність з надання перукарських послуг самостійно, без використанім найманої праці. В той же час, ФОП ОСОБА_1 згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку здійснює господарську діяльність з надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання та на протязі травня - грудня 2018 року використовувала працю фізичної особи ОСОБА_2 на підставі цивільно-правових договорів, на один і той самий вид робіт, виконання яких носить тривалий (постійний) характер та не містить одноразового характеру, відносяться до господарської діяльності підприємця, мають ознаки трудових відносин в частині виконання певних трудових функцій на постійному робочому місці. З огляду на зазначене, підстави накладення штрафу є правомірними, адже договори укладені між позивачем та ОСОБА_2 мають ознаки трудового договору, а не цивільно-правової угоди.
Також зауважує, що працівник без офіційного оформлення на роботу позбавляє себе гарантованого державою розміру заробітної плати; виплати своєчасно та не нижче мінімальної заробітної плат, офіційної відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо; виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; допомоги у разі настання нещасного випадку під час виробничого процесу; соціального страхування.
Відповідно до довідки від 03.05.2019 розгляд справи відкладено на 28.05.2019, у зв"язку з надходженням від представника позивача заяви про відкладення розгляду справи.
Згідно з довідкою від 28.05.2019 розгляд справи відкладено на 25.06.2019, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 25.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2019.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 18.07.2019 в судовому засіданні оголошена перерва до 25.07.2019, зобов"язано представника позивача надати суду додаткові пояснення та докази по справі.
Позивач та його представник у визначений день та час, 25.07.2019, до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.
25 липня 2019 року до суду прибув представник відповідача, проте перед початком судового засідання через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (вх.№17520/19).
Зважаючи на неявку позивача, представника позивача та подане представником відповідача клопотання, керуючись приписами ч.9 ст.205та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Складання повного судового рішення відкладалося, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 29.07.2019 по 02.08.2019 та з 06.08.2019 по 08.08.2019.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) зареєстрована, як фізична особа-підприємець 30.01.2017, основний вид діяльності за код КВЕД 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси, серед інших видів діяльності - код КВЕД 88.99 надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання. Місце проживання: АДРЕСА_1 .
Начальником управління Держпраці у Житомирській області Сечіним С . за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів, видано наказ №308 від 11.02.2019 "Про проведення заходу державного контролю у ФОП ОСОБА_1 ", згідно з яким наказано провести в період з 12.02.2019 по 13.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин (а.с.92-93).
На підставі вказаного наказу начальником управління Держпраці у Житомирській області Сечіним С . видано направлення на проведення заходу державного контролю (а.с.94).
З 12.02.2019 по 13.02.2019 службовою особою управління Держпраці у Житомирській області інспектором праці Сивком В.В. проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ0465/91/АВ від 13.02.2019 (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с. 50-54).
В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході його проведення встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника - ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Дане порушення було вчинено на протязі травня - грудня 2018 року відносно 1 працівника.
На підставі акту інспекційного відвідування відповідачем 13.02.2019 винесено припис №ЖТ0465/91АВ/П, відповідно до якого приписано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до 18.02.2019, усунути, зокрема, порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. У строк до 18.02.2019 письмово інформувати про виконання вимог припису управління Держпраці у Житомирській області (а.с.56-57).
05 березня 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову №ЖИ55/ЖТ0465/91/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 125190 грн за порушення ч.1 та ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 працівник ОСОБА_2 з 10 травня 2018 року фактично була допущена до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням підприємця та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Дане порушення було вчинено на протязі травня - грудня 2018 року відносно 1 працівника (а.с.55).
Судом встановлено, що 10.05.2018 між ФОП ОСОБА_1 ("Замовник") та ОСОБА_2 ("Виконавець") укладено цивільно-правовий договір №1 (далі - Договір №1 від 10.05.2018) (а.с.58).
Відповідно до п.1.1 Договору №1 від 10.05.2018 «Виконавець» зобов"язується надати «Замовнику» послуги (виконати роботу): заміри ортопедичного взуття для осіб з інвалідністю (11 осіб); надати населенню інформацію щодо протезування на нижні кінцівки (8 осіб), забезпечення інвалідними в"язками осіб з інвалідністю (24 осіб) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а «Замовник» зобов"язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).
Пунктом 1.2 Договору №1 від 10.05.2018 передбачено, що «Виконавець» не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (робіт).
Згідно з п.1.3 Договору №1 від 10.05.2018 факт надання відповідних послуг (робіт) з боку «Виконавця» буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).
Пунктом 2.1 Договору №1 від 10.05.2018 визначено обов"язки «Виконавця» по цивільно-правовому договору: надати послуги, виконати роботу пов"язану з наданням соціальних послуг представництва інтересів (заміри ортопедичного взуття для осіб з інвалідністю; надання населенню інформації щодо протезування на нижні кінцівки та забезпечення інвалідними в"язками осіб з інвалідністю).
Пунктом 4.1 Договору №1 від 10.05.2018 визначено, що вартість послуг (робіт) та об"єм наданих послуг або виконаних робіт по цивільно-правовому договору здійснюється за мінусом відповідних утримань згідно Акту виконаних робіт.
Згідно з п.6.1 Договору №1 від 10.05.2018 даний договір діє з 10 травня 2018 року до 30.06.2018.
Окрім того між ФОП ОСОБА_1 ("Замовник") та ОСОБА_2 ("Виконавець") було укладено договори №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018 з аналогічними умовами (а.с. 63, 70).
Відповідно до актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору від 08.06.2018, 06.07.2018, 07.08.2018, 07.09.2018, 10.10.2018, 09.11.2018, 07.12.2018, 09.01.2019 ОСОБА_2 («Виконавець») були надані послуги (робота) передбачені договорами №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018. «Виконавцем» були надані, а «Замовником» прийняті такі роботи: заміри ортопедичного взуття для осіб з інвалідністю; надання населенню інформації щодо протезування на нижні кінцівки та забезпечення інвалідними в"язками осіб з інвалідністю (а.с. 59,61, 64, 66, 68, 71, 73, 76).
Оплата по зазначеним актам прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018 та №3 від 10.10.2018 здійснювалась у готівковій формі відповідно до видаткових касових ордерів 08.06.2018, 06.07.2018, 07.08.2018, 07.09.2018, 10.10.2018, 09.11.2018, 07.12.2018. 09.01.2019 у розмірі 3059 грн по кожному (а.с.60, 62, 65, 67, 69, 72, 74, 75).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96) відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пп.6 п.4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачає, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Житомирської області.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26 квітня 2017 року №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Порядок №295).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Пунктом 8 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно з п.16 Порядку №295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Відповідно до п.19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.20 Порядку).
Пунктом 21 Порядку №295 передбачено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до приписів п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю зафіксовані в акті перевірки.
Проте щодо твердження представника позивача, що лист Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіального органу Пенсійного фонду України, не може бути правовою підставою для здійснення позапланового заходу, оскільки не узгоджується з положеннями чинного законодавства, адже відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26 квітня 2017 року №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, суд критично ставить до зазначеного, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду
Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України №295 на час вчинення спірних дій не була визнана неконституційною, нечинною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Положеннямич.3 статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
При цьому приписами ч. 1ст. 327 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Разом з тим, у разі виконання робіт чи надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про виконання робіт чи надання послуг, тобто, цивільно-правового договору, трудові відносини не виникають.
Цивільно-правовим договором є договір, який регулюється нормами цивільного законодавства.
Договором, відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Законодавство не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення їх правовідносин. Окремо слід зазначити, що чинне законодавство окремо не встановлює критеріїв та ознак за яких розмежовуються трудові і цивільно-правові правовідносини.
Відповідно до ч. 2ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторонами в договорах визначено предмет договору, вартість послуг, строки їх надання, порядок надання та приймання, порядок розрахунків, передання та приймання результатів послуг, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які є істотними умовами договору.
Приписами ст.901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Предметом Договорів №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018 є надання послуг, які не віднесені законодавством до того виду послуг щодо виконання яких заборонено укладати цивільно-правовий договір, адже характер та умови надання цих послуг не передбачають необхідності організовувати трудовий процес для виконавця.
Суд зазначає, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Суд зазначає, що із змісту Договорів №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018 слідує, що за сформованим "Замовником" завданням "Виконавець" зобов'язується виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договорами, а "Замовник" зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи. В зазначених договорах не міститься ні правових норм, ні умов договору, які б свідчили, що "Виконавець" підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку "Замовника". У вказаних договорах конкретно встановлено, що «Виконавець» не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (робіт).
Окрім того, суд зауважує, що як свідчать матеріали справи, позивач, як фізична особа-підприємець здійснює свою основну підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , однак ОСОБА_2 фактичне надання послуг та (робіт) здійснювала в орендованому офісному приміщенні на другому поверсі в будівлі поліклінічного корпусу в м. Житомир, вул.Червоного Хреста, 3, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, яке орендовано позивачем відповідно до умов договору оренди нерухомого майна №1724 від 16.04.2018, що сторонами не заперечується (а.с.127-129).
Викладене свідчить, що внутрішній трудовий розпорядок підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , яка знаходиться у м.Коростені, не поширюється на особу, з якою укладено цивільно-правові договори.
Щодо забезпечення «Замовником» «Виконавця» приміщенням, необхідним для виконання робіт (надання послуг), суд зазначає, що нормами чинного цивільного законодавства не передбачено, обов"язку виконання умов договору про надання послуг виключно на території чи за рахунок матеріально-технічного обладнання, засобів, тощо, які належать на праві власності «Виконавцю». Сторони цивільно-правового договору вправі передбачити у такому договорі всі необхідні умови для врегулювання належного виконання цивільно-правового договору.
Додатково, на підтвердження факту віднесення правовідносин, що склалися між позивачем та громадянкою ОСОБА_2 , яка виконувала роботи за цивільно-правовими договорами №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018, позивачем надано суду копію звіту про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за період з травня по грудень 2018 року, в якому міститься інформація по особі, яка надає послуги за договором цивільно-правовою характеру (а.с.147-180).
Суд зауважує, що загалом, наявність звітів і доказів їх отримання фіскальним органом спростовує твердження відповідача про недотримання позивачем процедури повідомлення органів Державної фіскальної служби про укладені договори.
Окрім того, варто зауважити, що відповідачем не надано доказів подання ОСОБА_2 заяв про прийняття на роботу до позивача, з огляду на що наказ (розпорядження) про прийняття на роботу не видавався.
Щодо доводів представника відповідача про систематичний характер укладених між позивачем та ОСОБА_2 договорів та надання послуг, суд ставиться до них критично, оскільки, ОСОБА_2 не була прийнята на роботу за конкретною кваліфікацією та посадою, вона не керувалась внутрішніми положеннями господарської діяльності позивача тощо, штатний розпис у підприємницькій діяльності відсутній.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у правовідносинах між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам, що не суперечить та не заборонено чинними нормами права.
Судом встановлено, що в цивільно-правовому договорі зазначено, які саме послуги повинен надати "Виконавець" "Замовнику" без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку товариства.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов до висновку, що за своїм змістом укладені з фізичною особою договори є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у вказаному договорі ознак трудового договору є необґрунтованими.
Суду не надано доказів про визнання договорів від №1 від 10.05.2018, №2 від 10.07.2018, №3 від 10.10.2018 недійсними, удаваними чи неукладеними та існування законодавчо визначеної заборони позивачу укладати зазначений договір.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1251,9 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка, буд.18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ55/ЖТ0465/91/АВ/П/ТД-ФС від 05.03.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1251 (одна тисяча двісті п"ятдесят одна) грн 90 (дев"яносто) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено у повному обсязі 12 серпня 2019 року.
Суддя А.В. Горовенко