Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 серпня 2019 р. Справа№200/8701/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17 код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), в якому позивач просить скасувати рішення Управління від 03 червня 2019 року про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов'язати Управління здійснити перерахунок пенсії і провести виплати пенсії по інвалідності відповідно до довідки приватного акціонерного товариства “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51, починаючи з 20.08.2018 року з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), інвалідом 2 груми. Перебуває на обліку у Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. 07.09.2012 року ПАТ “Приазов'є” видало йому довідку № 51 про заробітну плату за час перебування на роботах по ліквідації наслідків аварії, з урахуванням нормативних документів, які діяли на час на час перебування на відповідних роботах по ліквідації наслідків аварії. 20 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до вимог чинного законодавства та довідки ПАТ “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 25 вересня 1987 року по 09 січня 1988 року. Однак, рішенням Управління від 03 червня 2019 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки довідка ПАТ “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51 не може бути врахована через те, що вона надана із збільшенням тарифної ставки до 100% та премії в розмірі 60%, тоді як довідка № 84154 від 13.08.2012 року, яка видана Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України про перебування в зоні відчуження не містить інформації про збільшення тарифної ставки до 100%, а проведені донарахування заробітної плати не відображені в індивідуальних відомостях застрахованої особи у 2012 році, сплата внесків із зазначених сум відсутня.
Позивач, посилаючись на приписи Конституції України, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210, постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР, вважає рішення УПФ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, так як згідно діючого законодавства, підставою для перерахунку пенсії є довідка, видана підприємством, де працювала особа, призвана на військові збори, а підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).
Враховуючи, що станом на 12.08.2019 року відзив з боку Управління не надійшов, суд кваліфікує це, як визнання позову відповідачем.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви сторін по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 9). У відповідності до посвідчення серія НОМЕР_2 , позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. (а.с. 10). Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни та отримує пенсію по інвалідності через Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Судом встановлено, що 16 листопада 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 200/10244/18-а, яким позов ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2018 року № 6751 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2018 року № 6751 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 07.09.2012 року № 51 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 25 вересня 1987 року по 09 січня 1988 року, що видана приватним акціонерним товариством “Приазов'є”.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії і провести виплати пенсії по інвалідності відповідно до довідки приватного акціонерного товариства “Приазов'є” від 07.06.2012 року № 51, починаючи з 20.08.2018 року з урахуванням раніше сплачених сум - відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 12 лютого 2019 року.
03 червня 2019 року Управлінням на виконання вказаного рішення суду винесено рішення, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки довідка ПАТ “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51 не може бути врахована через те, що вона надана із збільшенням тарифної ставки до 100% та премії в розмірі 60%, тоді як довідка № 84154 від 13.08.2012 року, яка видана Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України про перебування в зоні відчуження не містить інформації про збільшення тарифної ставки до 100%, а проведені донарахування заробітної плати не відображені в індивідуальних відомостях застрахованої особи у 2012 році, сплата внесків із зазначених сум відсутня.
Як вбачається зі змісту рішення від 16 листопада 2018 року по справі № 200/10244/18-а судом встановлено:
20 серпня 2018 року позивач звернувся до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 6751 про перерахунок пенсії з урахуванням заробітку одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Разом із заявою позивач надав: 1) архівну довідку від 13.08.2012 року № 84154, видану Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України; 2) довідку про заробітну плату від 07.09.2012 року № 51, видану ПАТ “Приазов'є”; 3) копію розрахунку - платіжної відомості № 8 від серпня 2012 року, видану ПАТ “Приазов'є”; 4) копію наказу про перерахунок заробітної плати від 31.08.2012 року № 77; 5) довідку про реорганізацію підприємства.
31 серпня 2018 року Волноваським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 6751 про відмову позивачу в перерахунку пенсії. Рішення вмотивовано тим, що довідка ПАТ “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51 не може бути врахована через те, що вона надана із збільшенням тарифної ставки до 100% та премії в розмірі 60%, тоді як довідка № 84154 від 13.08.2012 року, яка видана Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України про перебування в зоні відчуження не містить інформації про збільшення тарифної ставки до 100%. Проведені донарахування заробітної плати не відображені в індивідуальних відомостях застрахованої особи у 2012 році, сплата внесків із зазначених сум відсутня.
03 червня 2019 року Управлінням повторно відмовлено в перерахунку пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР в залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місце знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт ( 1, 2 , 3 зони небезпеки, зони іонізуючого випромінення (30-ти кілометрова зона).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 70 Закону № 796-XII громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.
Згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).
У відповідності до пункту 1 Порядку № 1210 цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (п.2 Порядку № 1210).
Згідно з підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Отже, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Порядок оплати праці осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС врегульовано листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року № 03-3/1652-018-2 “Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища”. У цьому листі зазначено про розсекречення низки постанов та розпоряджень центральних органів управління про порядок оплати праці осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зокрема, Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 “Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони ЧАЕС” і Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 р. №168-5 передбачено проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС по підвищеним до 100% тарифним ставкам.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 “Про умови оплати та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища” встановлено працівникам підприємств та організацій, які виконують роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, максимальний розмір премії 60% тарифної ставки в місяць (п.4) та дозволено залучати працівників на роботи у святкові та вихідні дні з оплатою праці в 2-х кратному розмірі (п.5).
Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 доведено до відома міністерств і відомств положень зазначених постанови та зазначено про розповсюдження її дії на працівників, в т.ч. на військовослужбовців, які виконують роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а також встановлено максимальний розмір премії в розмірі 60% тарифної ставки (посадового окладу) в місяць. При цьому премія, згідно п.1 постанови Держкомітету СРСР по праці та Секретаріату ВЦРПС від 07.05.86р. №153/10-43 повинна начислятися підвищеною, виходячи із підвищених тарифних ставок.
Пунктом 6 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 (не більше 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганню навколишнього середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.
Статтею 3 Закону України “Про правонаступництво України” передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році передбачені зазначеними нормативними актами та є діючими на цей час.
Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як військовослужбовець, призваний на військові збори, його оплата праці регламентована постановою Ради Міністрів СРСР “Про оплату праці військовослужбовців учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС” від 25.05.86 р. № 1031, пунктом 16 якого передбачено розповсюдити на військовослужбовців, призваних на військові збори і які безпосередньо зайняті на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС порядок оплати праці по місцю постійної роботи, передбачений для працівників і службовців, які виконують таку роботу.
Для нарахування (перерахунку) пенсії позивачу необхідно надати до органу Пенсійного фонду довідку про заробітну плату, розраховану з врахуванням зазначених нормативних актів, що регулюють порядок оплати праці осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Така довідка видається підприємством, установою або організацією, які проводили в свій час підвищену оплату праці ліквідатору під час участі в роботах по ліквідації катастрофи в зоні відчуження, або правонаступником.
Відповідно, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №539/758/15-а, Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17.
За результатами судового розгляду встановлено, що ПАТ “Приазов'є” видано позивачу довідку від 07.09.2012 року № 51 про заробітну плату (грошове забезпечення) ОСОБА_1 одержану за роботу (службу) в зоні відчуження у період з 25 вересня 1987 року по 09 січня 1988 року.
У підтвердження нарахування такої заробітної плати позивачем надано розрахунок - платіжної відомості № 8 від серпня 2012 року, видану ПАТ “Приазов'є”, згідно якого позивачу було проведено донарахування та виплату заробітної плати за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з період з 25 вересня 1987 року по 31 грудня 1987 року. Про що також свідчить копія наказу ПАТ “Приазов'є” від 31.08.2012 року № 77 про перерахунок заробітної плати .
Також позивачем надано архівну довідку від 13.08.2012 року № 84154, видану Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України, яка підтверджує, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період період з 25 вересня 1987 року по 09 січня 1988 року, в складі військової частини № 51559.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що позивач має всі правові підстави для перерахунку розміру пенсії у зв'язку з видачею нової довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження (військові збори) в 1986-1990 роках.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що довідка № 84154 від 13.08.2012 року, яка видана Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України про перебування в зоні відчуження не містить інформації про збільшення тарифної ставки до 100%, оскільки форма та зміст її не передбачає відповідної інформації.
Щодо відсутності відомостей та сплату щомісячних страхових внесків, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).
За приписами частини 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010, № 2464-VI ( далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок
Зокрема частиною 1 статті 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).
Згідно частини 1 статті 16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.
З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства (пенсіонерів) права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на належну їй пенсію у відповідному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.06.2019 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, прийнято всупереч Конституції та законам України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже підлягає скасуванню.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
З урахуванням вимог частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17 код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 червня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2018 року № 6751 про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 07.09.2012 року № 51 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 25 вересня 1987 року по 09 січня 1988 року, що видана приватним акціонерним товариством “Приазов'є”.
Зобов'язати Волноваське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії і провести виплати пенсії по інвалідності відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства “Приазов'є” від 07.09.2012 року № 51, починаючи з 20 серпня 2018 року з урахуванням раніше сплачених сум.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 серпня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова