01 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1899/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
позивача: Петраков В. А. (ордер серії ХВ № 1532 від 22.07.2019),
відповідача-1: Гайдаренко Л. О. (довіреність № 08-21/3483/2-18 від 20.12.2018),
відповідача-2: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019
у складі колегії суддів: Білоусової Я. О. (головуючий), Пуль О. А., Тарасової І. В.
та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019
у складі судді Лаврової Л. С.
у справі за позовом Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю
до 1. Харківської міської ради,
2. Виконавчого комітету Харківської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Адміністрація Слобідського району Харківської міської ради
про стягнення матеріальної шкоди
Короткий зміст позовних вимог
1. Торговельна фірма "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Виконавчого комітету Харківської міської ради про стягнення завданої матеріальної шкоди в розмірі 3 201 168,92 грн, яка спричинена прийняттям Виконавчим комітетом Харківської міської ради незаконного рішення, що призвело до знищення нерухомого майна - будівлі (літ. "А") павільйону-магазину, розташованого за адресою: місто Харків, площа Повстання, 1 (Кінний ринок), яке було власністю позивача.
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Торговельної фірми "Спортивний одяг" товариство з обмеженою відповідальністю 3 122 912,00 грн. В позові щодо стягнення з Харківської міської ради 78 256,92 грн відмовлено. В частині вимог до Виконавчого комітету Харківської міської ради провадження у справі припинено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 вищезазначене судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2017 у справі № 922/1899/16 залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
4. Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2017 у справі № 922/1899/16. Справу № 922/1899/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
5. 26.12.2018 до місцевого господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач виклав позовні вимоги з урахуванням виправлення технічних помилок, описок та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018. Також, позивачем зменшено ціну позову у зв'язку з проведеною судовою оціночно-будівельною експертизою, якою було визначено дійсну реальну ринкову вартість знищеного нерухомого майна позивача. З урахуванням зменшених та уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з місцевого бюджету Харківської міської ради на користь ТФ "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю спричинену матеріальну шкоду в розмірі 3 122 912,00 грн, внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, а саме її виконавчим органом - Виконавчим комітетом Харківської міської ради незаконного рішення, що призвело до знищення нерухомого майна - будівлі (літ. "А") павільйону-магазину розташованого за адресою: м. Харків, площа Повстання, 1 (Кінний ринок), яке було власністю ТФ "Спортивний одяг" ТОВ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 позов задоволено. Стягнуто з Харківської міської ради на користь Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю спричинену матеріальну шкоду в розмірі 3 122 912,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Закрито провадження у справі щодо Виконавчого комітету Харківської міської ради.
7. Приймаючи судове рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог. Судом прийнято до уваги, зокрема, що постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.07.2015 у справі № 641/13662/14-а, яка набрала законної сили та постановою Верховного Суду від 26.06.2018 (пункт 37) встановлено факт належності на праві приватної власності ТФ "Спортивний одяг" ТОВ єдиного об'єкта нерухомого майна - будівлі магазину на площі Повстання, 1 (Кінний ринок) в місті Харкові, право власності на яке зареєстровано в органах БТІ відповідно до законодавства на момент його набуття у 1995 році. Також постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.07.2015 у справі № 641/13662/14-а встановлено протиправну поведінку, яка полягала у прийнятті незаконного рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 в частині, яка стосується звільнення території міста Харкова від вищезазначеного нерухомого майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 922/1899/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.
10. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:
10.1. Торгівельна фірма "Спортивний одяг" Товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до статуту та засновницького договору, зареєстрована розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області № 1190 від 29.03.1993 шляхом перетворення останньої з Державного підприємства Торгівельної фірми "Спортивний одяг".
10.2. 24.10.1995 між Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області (продавець) та ТФ "Спортивний одяг" ТОВ (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 335, посвідчений Другою Харківською державною нотаріальною конторою 31.10.1995 за № 2-13300, відповідно до умов якого покупець отримав у власність частку державної власності у майні Торговельної фірми "Спортивний одяг" - товариство з обмеженою відповідальністю, пропорційну 8,30 % статутного фонду товариства. Приватизаційним платіжним дорученням № 549/1 від 16.11.1995 товариством покупців членів трудового колективу торговельною фірмою "Спортивний одяг" ТОВ було перераховано Регіональному відділенню ДФМУ по Харківській області 12 115 000,00 карбованців за даним договором
10.3. 04.11.1995 на підставі Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів Харківської області прийнято розпорядження № 1560 від 04.11.1995 про реєстрацію вищезазначеного договору купівлі-продажу.
10.4. 12.12.1995 загальними зборами засновників вирішено укласти Засновницький договір ТФ "Спортивний одяг" ТОВ, відповідно до п. 1 якого ТФ "Спортивний одяг" ТОВ створена згідно договору купівлі-продажу № 335 частки державної власності в майні від 24.10.1995.
10.5. Відповідно до Свідоцтва про право власності від 19.12.1995, реєстраційний номер 367, Торгівельна фірма "Спортивний одяг" товариства з обмеженою відповідальністю є власником цілісного майнового комплексу, на підставі договору купівлі-продажу № 335 від 31.10.1995, посвідченого Другою Харківською державною нотаріальною конторою, за № 2-13300. На зазначеному Свідоцтві міститься відмітка про реєстрацію права власності у Харківському міському бюро технічної інвентаризації від 17.01.1996.
10.6. 26.12.2001 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради та Торгівельною фірмою "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.04.2001 № 589 надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: місто Харків, майдан Повстання, 1, загальною площею 0,0155 га, в тому числі під забудовою 0,0155 га, згідно з планом земельної ділянки, що додається. Пунктом 1.2. договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01.01.2011 для експлуатації і обслуговування павільйону-магазину.
10.7. 12.06.2013 Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 363 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", яким вирішено забезпечити звільнення територій від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів, тощо згідно додатку, згідно актів перевірки Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради. Згідно з пунктом 1.2 рішення № 363, у разі не звільнення території у добровільному порядку, зобов'язано провести звільнення територій від самовільно збудованих об'єктів та розміщеного майна згідно з додатком, шляхом їх демонтажу та переміщення на територію Комунального підприємства "Харківводоканал" за адресою: вул. Коростельська, 46.
10.8. У пункті 14 Додатку до зазначеного рішення до переліку об'єктів від яких звільняється територія міста включено нежитлову будівлю павільйону-магазину за адресою: магазин Повстання,1, в місті Харкові, яка належить позивачу.
10.9. 21.06.2013 представниками адміністрації Комінтернівського району міста Харкова та працівниками КП "Харківводоканал" на виконання зазначеного вище спірного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради було здійснено фізичне знищення павільйону-магазину позивача. Факт вжиття заходів представниками адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради по звільненню території міста від розміщених павільйонів-магазинів на майдані Повстання, 1, у місті Харкові на виконання рішення виконавчого комітету № 363 від 12.06.2013, якому адміністрація Комінтернівського району Харківської міської ради підпорядкована, підтверджується листом адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради № 486/0/167-14 від 10.04.2014.
10.10. Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.07.2015 у справі № 641/13662/14-а залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 та постановою Верховного Суду від 04.10.2018 визнано незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині, яка стосується звільнення території міста Харкова від нежитлової будівлі - павільйону-магазину за адресою: місто Харків, майдан Повстання, 1, що належить позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.02.2019 та постановою апеляційної інстанції від 13.05.2019 Харківська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1899/16 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючий), суддів - Білоуса В. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019.
13. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1899/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючий), суддів - Пєскова В. Г., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.
14. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради; датою проведення судового засідання визначено 01.08.2019.
15. 24.07.2019 до Верховного Суду від Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
16. В засідання суду касаційної інстанції 01.08.2019 з'явились представники позивача та заявника касаційної скарги, які надали пояснення у справі.
17. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноважених представників інших учасників справи.
Доводи скаржника
(Харківської міської ради)
- невірні висновки суду щодо доведеності факту наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно, протиправної поведінки відповідача та розміру заподіяних збитків;
- відповідно до наданої позивачем копії Технічного паспорту, який складено станом на 23.03.1994, він визначає технічні характеристики "магазину № 39" (інвентарний № 75697). Тобто, станом на 23.03.1994 вже існував "магазин № 39" по пл. Повстання, 1 у м. Харкові. Отже, ТФ "Спортивний одяг" ТОВ не набувало у власність "магазин №39" по пл. Повстання, 1 у м. Харкові, і це підтверджується відсутністю у позивача (і взагалі) жодних правовстановлюючих документів на вказане майно. Станом на 1995 рік право власності могло бути підтверджено виключно свідоцтвом про право власності, в якому обов'язково повинно бути зазначено характеристика об'єкту нерухомості (адреса, площа, літера та ін.), що не може доводитись іншими засобами доказування.
- висновок судової оціночно-будівельної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 1921 від 12.04.2017 не є належним та допустимим доказом, оскільки цей висновок має суб'єктивну думку експерта щодо вартості об'єкта, в ньому наявна велика кількість припущень і умовностей про що зазначає сам експерт;
- позивачем змінено предмет позову після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи позивача
(Торговельної фірми "Спортивний одяг" Товариство з обмеженою відповідальністю)
18. Заперечуючи проти вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що її аргументи є надуманими та такими, що не відповідають нормам матеріального права та направлені на уникнення від відповідальності за своє протиправне рішення, яке було втілено в дію внаслідок чого позивач втратив об'єкт нерухомості, який йому належав на праві власності, що підтверджується, зокрема, судовими рішеннями, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
22. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
23. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
24. Згідно зі ст.ст. 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
25. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
26. Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
27. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
28. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
29. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
30. За загальними положеннями, передбаченими статтею Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
31. Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
32. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
33. Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.
34. Відповідно до частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
35. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.
36. Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.07.2015 у справі № 641/13662/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 та постановою Верховного Суду від 04.10.2018, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 363 від 12.06.2013 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині, яка стосується звільнення території міста Харкова від нежитлової будівлі - павільйону-магазину за адресою: м. Харків, м-н Повстання, 1.
37. Крім цього в межах адміністративної справи № 641/13662/14-а судами встановлено факт належності на праві приватної власності позивачу нежитлової будівлі - павільйону-магазину, площею 135,20 кв.м., розташованої за адресою місто Харків, м-н Повстання, 1 з посиланням на Свідоцтво про право власності №367 від 19.12.1995 та реєстрацію в установленому законом порядку приватної власності на нерухоме майно, про що є відповідні відомості в чинному на той час реєстрі права власності на нерухоме майно Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.01.1996, реєстровий номер 973.
38. Приписами статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
39. Отже встановлені фактичні обставини в межах адміністративної справи № 641/13662/14-а (незаконність включення майна до переліку об'єктів, які могли бути знесені та факт належності цього майна на праві приватної власності позивачу) мають преюдиційний характер та спростовують доводи скаржника про зворотне.
40. З огляду на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини наявності усіх елементів, наявність яких є необхідною умовою для відшкодування шкоди та виходячи з того, що відповідачами належних доказів на спростування обґрунтованості визначеного розміру шкоди завданої позивачу не було надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про існування підстав для задоволення позову.
41. Доводи скаржника щодо зміни позивачем предмета позову після направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не приймаються до уваги, оскільки як обґрунтовано зазначено апеляційною інстанцією, позивачем було викладено позовні вимоги з урахуванням виправлення технічних помилок, описок та з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018, тобто, позивач лише уточнив свої позовні вимоги, що по суті не змінюють ані підставу позову, ані його предмет.
А.3. Щодо суті касаційної скарги
42. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.
43. Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
44. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
46. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
47. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
48. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).
51. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківської міської ради та необхідність залишення постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі № 922/1899/16 без змін.
В. Судові витрати
52. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі № 922/1899/16 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді Л. Й. Катеринчук
В. Г. Пєсков