ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.08.2019Справа № 910/7183/19
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"
(вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, Черкаська область, 18014)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
(03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)
про стягнення 122 112 грн. 56 коп.
Без повідомлення учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство "Азот" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 122 112 грн. 56 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем термінів доставки вантажів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штрафні санкції в сумі стягнення 122 112 грн. 56 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7183/19, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач частково заперечує проти позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 122 112 грн. 56 коп. та зазначає, що у розрахунках позивачем по деяким накладним необґрунтовано завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем до позову включені накладні № 45919123 на суму 309 грн. 96 коп. та № 44859403 на суму 559 грн. 32 коп., які вже були включені до інших позовних заяв. За контр розрахунком відповідача, розмір штрафних санкцій становить 121 243 грн. 30 коп.
Також 25.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
08.07.2019 від позивача надійшли заперечення на відзив та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця", як перевізником та Публічним акціонерним товариством "АЗОТ", як замовником укладено договір № 10151/ОД-2018 про надання послуг (далі - договір) предметом якого є перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.
Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.
У листопаді 2018 ПАТ "Укрзалізниця" до станції призначення Черкаси здійснювалась доставка порожніх вагонів для навантаження, одержувачем яких був позивач за наступними залізничними накладними: №№ 34383299 від 22.11.2018, 34419788 від 25.11.2018, 41885815 від 25.11.2018, 41926452 від 26.11.2018, 42797779 від 25.09.2018, 35938414 від 15.11.2018, 36067544 від 24.11.2018, 41962945 від 27.11.2018, 41963489 від 27.11.2018, 43017318 від 23.11.2018, 45970761 від 10.11.2018, 45970779 від 10.11.2018, 45970787 від 10.11.2018, 46198024 від 17.11.2018, 46198032 від 17.11.2018, 46198040 від 17.11.2018, 46337689 від 20.11.2018, 46499562 від 24.11.2018, 52982097 від 23.11.2018, 34394783 від 23.11.2018, 34416016 від 25.11.2018, 34431924 від 26.11.2018, 36064863 від 24.11.2018, 36064871 від 24.11.2018, 41965021 від 27.11.2018, 43005138 від 22.11.2018, 43022060 від 23.11.2018, 43022094 від 23.11.2018, 43022144 від 23.11.2018, 43022292 від 23.11.2018, 43028943 від 24.11.2018, 43029511 від 24.11.2018, 43030303 від 24.11.2018, 43030311 від 24.11.2018, 43035997 від 25.11.2018, 43046580 від 26.11.2018, 43046713 від 26.11.2018 ; 44956787 від 17.11.2018, 44978997 від 19.11.2018, 44999043 від 21.11.2018, 44999904 від 21.11.2018, 46275285 від 17.11.2018, 52991643 від 23.11.2018, 34321927 від 17.11.2018, 34321935 від 17.11.2018, 34321943 від 17.11.2018, 34323386 від 17.11.2018, 34323394 від 17.11.2018, 34323410 від 17.11.2018, 34327320 від 17.11.2018, 34327379 від 17.11.2018, 34327429 від 17.11.2018, 34384396 від 22.11.2018, 34427443 від 26.11.2018, 34427468 від 26.11.2018, 34429019 від 26.11.2018, 34447581 від 27.11.2018, 36058493 від 23.11.2018, 41996349 від 28.11.2018, 41999392 від 28.11.2018, 42020768 від 29.11.2018, 42036079 від 29.11.2018, 43005719 від 22.11.2018, 43014042 від 23.11.2018, 43017292 від 23.11.2018, 43017300 від 23.11.2018, 43017326 від 23.11.2018, 43046796 від 26.11.2018, 43046804 від 26.11.2018, 43048370 від 26.11.2018, 43058445 від 27.11.2018, 43077718 від 29.11.2018, 44998557 від 21.11.2018, 45919123 від 08.11.2018, 52860491 від 15.11.2018, 34301135 від 15.11.2018, 43030758 від 24.11.2018, 44859403 від 08.11.2018, 46395042 від 21.11.2018, 46424461 від 22.11.2018, 46470126 від 23.11.2018, 46470175 від 23.11.2018, 46470217 від 23.11.2018, 46491130 від 24.11.2018, 46491163 від 24.11.2018, 46491254 від 24.11.2018, 46491379 від 24.11.2018, 46491460 від 24.11.2018, 46495156 від 24.11.2018, 46495172 від 24.11.2018, 46526679 від 25.11.2018, 46526711 від 25.11.2018, 46526729 від 25.11.2018, 46530630 від 25.11.2018, 46558607 від 26.11.2018, 46558839 від 26.11.2018, 36094035 від 26.11.2018, 36094043 від 26.11.2018, 42003251 від 28.11.2018, 46368049 від 20.11.2018, 46421210 від 22.11.2018, 46432589 від 22.11.2018, 46432639 від 22.11.2018, 46589461 від 27.11.2018, 46610176 від 28.11.2018, 46610192 від 28.11.2018, 46639738 від 29.11.2018, 53073052 від 28.11.2018, 53073078 від 28.11.2018, 34416230 від 25.11.2018, 34428813 від 26.11.2018, 34444653 від 27.11.2018, 34444737 від 27.11.2018, 34444802 від 27.11.2018, 34449702 від 28.11.2018, 34450460 від 28.11.2018, 34464941 від 29.11.2018, 34475871 від 30.11.2018, 34478479 від 30.11.2018, , 34486332 від 01.12.2018, 34487686 від 01.12.2018, 34487694 від 01.12.2018, 34487736 від 01.12.2018, 34487769 від 01.12.2018, 34489708 від 01.12.2018, 36097244 від 26.11.2018, 46454716 від 23.11.2018, 41855370 від 24.11.2018, 41886391 від 25.11.2018, 42076059 від 30.11.2018, 42097337 від 01.12.2018, 43057702 від 27.11.2018, 43057736 від 27.11.2018, 44956779 від 17.11.2018, 44956803 від 17.11.2018, 46448692 від 23.11.2018, 46448734 від 23.11.2018, 46473666 від 23.11.2018, 52937281 від 20.11.2018, 52958501 від 21.11.2018, 52958519 від 21.11.2018, 52958527 від 26.11.2018, 41953902 від 27.11.2018, 46449039 від 23.11.2018, 46618658 від 28.11.2018, 42024398 від 29.11.2018, 42024448 від 29.11.2018, 42051474 від 30.11.2018, 42051490 від 30.11.2018, 46109427 від 14.11.2018, 46329447 від 19.11.2018, 46329488 від 19.11.2018, 46365821 від 20.11.2018, 46390605 від 21.11.2018, 46397006 від 21.11.2018, 46397071 від 21.11.2018, 46397295 від 21.11.2018, 46449021 від 23.11.2018, 46470837 від 23.11.2018, 46470878 від 23.11.2018, 46470951 від 23.11.2018, 46474540 від 23.11.2018, 46474771 від 23.11.2018, 46474839 від 23.11.2018, 46503983 від 24.11.2018, 46504031 від 24.11.2018, 46504056 від 24.11.2018, 46551875 від 26.11.2018, 46551891 від 26.11.2018, 46551925 від 26.11.2018, 46587887 від 27.11.2018, 46588844 від 27.11.2018, 46643060 від 29.11.2018, 46643094 від 29.11.2018, 46643144 від 29.11.2018, 46643177 від 29.11.2018, 46647483 від 29.11.2018, 46647632 від 29.11.2018, 46667226 від 30.11.2018, 46672994 від 30.11.2018, 46673042 від 26.11.2018, 34561571 від 08.12.2018, 53132908 від 02.12.2018, 53154266 від 03.12.2018, 34569665 від 09.12.2018, 34577684 від 10.12.2018.
Позивач зазначає, що вказані вантажі доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних.
Позивач, посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, на підставі статті 116 Статуту залізниць України нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 122 112 грн. 56 коп.
11.02.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу № 501-06/55 від 29.01.2019, в якій вимагав сплатити штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 122 112 грн. 56 коп.
У відповідь на вказані претензії відповідач повідомив, що претензії-вимоги направлені до регіональної філії "Одеська залізниця" для розгляду та надання відповіді.
Оскільки на момент звернення з позовом до суду відповідач відповіді на претензії не надав, претензії не задовольнив, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 122 112 грн. 56 коп. штрафних санкцій.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1 вказаних Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Судом встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи залізничних накладних, вантаж доставлено з порушенням встановленого терміну, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Вказане підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, а також не заперечується відповідачем.
За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, здійсненим по кожній залізничній накладній окремо, розмір штрафних санкцій за прострочення доставки вантажу становить 122 112 грн. 56 коп.
Відповідач частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав власний контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого штрафна санкції за порушення строків доставки вантажу становлять 121 243 грн. 30 коп.
Дослідивши контррозрахунок штрафних санкцій відповідача, суд дійшов висновку, що він є вірним та обґрунтованим.
Так, при здійсненні розрахунку штрафних санкцій, позивачем не враховано, що відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
У розрахунках позивача, декільком накладним, завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки, оскільки невірно визначено кількість діб прострочення.
Окрім того судом враховано, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" зазначав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, обґрунтованими, доведеними і підтвердженими документально є штрафні санкції за порушення доставки вантажу у розмірі 121 243 грн. 30 коп.
25.06.2018 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що матеріали справи № 910/7183/19 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Цивільні та господарські відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого залізниці штрафу, судом враховано доводи відповідача про те, що ПАТ "Азот" не надало суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки Залізницею вантажів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.
У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись власним переконанням та спираючись на принцип справедливості, добросовісності і розумності, за висновками суду, відповідачем було доведено за допомогою належних та достатніх доказів наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення нарахованого позивачем штрафу до 50%.
Висновки суду у даній справі підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі № 905/64/18, від 13.03.2018 у справі № 905/1243/17. 904/3102/18
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Ураховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Азот" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу в розмірі 53 701 грн. 40 коп. Інша частина позовних вимог не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як було роз'яснено у пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в сумі 1 907 грн. 36 коп.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, ідентифікаційний код 00203826) 53 701 (п'ятдесят три тисячі сімсот одна) грн. 40 коп. штрафних санкцій та 1 907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Лиськов