ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.08.2019Справа № 910/8773/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 58 529, 23 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 58 529, 23 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем при здійсненні перевезення, пошкоджено (розукомплектовано) вагони, у зв'язку з чим завдано позивачу збитки.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8773/19. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.08.2019 представник відповідача подав письмовий відзив одночасно з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву по справі № 910/8773/19. Обгрунтовуючи клопотання тим, що, на адресу АТ "Українська залізниця" ухвала суду надійшла лише 18.07.2019.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи наявність підстав для поновлення процесуального строку, а також те, що одночасно із поданням клопотання про поновлення процесуального строку для подання письмового відзиву подано письмовий відзив на позов, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання
відзиву у справі № 910/8773/19. Поновлено акціонерному товариству "Українська залізниця" процесуальний строк для надання відзиву у справі № 910/8773/19. Письмовий відзив акціонерного товариства "Українська залізниця" долучено до матеріалів справи.
У письмовому відзиві відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог та недоведеність позивачем розміру збитків.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 08.08.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до залізничних накладних № 40167462 від 02.01.2019, № 40186041 від 03.01.2019, № 40733305 від 19.01.2019, № 40150609 від 02.01.2019 відповідачем здійснювалось перевезення вагонів товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" під завантаження до станції призначення Пологи (Придніпровської залізниці).
З матеріалів справи вбачається, що на станції Пологи (Придніпровської залізниці) виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів № 95777603, № 95207544, № 95777744, № 95143483.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Внаслідок відсутності деталей у вагонах, позивачем направлено вагони № 95777603, № 95207544, № 95777744, № 95143483 на технічне обслуговування та оформлено повідомлення № 3361 від 12.01.2019, № 3366 від 24.01.2019, № 3360 від 12.01.2019, № 1503 від 12.01.2019, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні.
Оскільки порожні приватні вагони мають статус «вантажу», відповідно до пункту 2 Правил складання актів повинен бути сформований комерційний акт у зв'язку з пошкодженням вантажу (вагону).
Наявні в матеріалах справи копії актів загальної фори та дефектні відомості, складені відповідачем підтверджують факт пошкодження вагонів № 95777603, № 95207544, № 95777744, № 95143483.
Відповідно до пункту 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Всупереч чинного законодавства, відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.
На підставі наявних в матеріалах справи копій договору про надання послуг № 07у/14 від 19.02.2014, акту встановлення № 1 від 31.01.2019, акту виконаних робіт на суму 58 529, 23 грн. та додатку до нього, позивачем у зв'язку з розукомплектуванням вагонів придбано деталі, які були відсутні у вагонах та передано структурному підрозділу «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства "Українська залізниця" для подальшого їх встановлення на вагони № 95777603, № 95207544, № 95777744, № 95143483 та здійснено ремонт означених вагонів.
Доводи відповідача, наведені у письмовому відзиві щодо легітимності вартості придбаних позивачем деталей спростовуються наявними в матеріалах доказами (договором про надання послуг № 07у/14 від 19.02.2014, актом виконаних робіт та додатком до акту № 32 від 15.03.2019) та не приймаються судом до уваги. Будь-яких інших доказів, що підтверджують невідповідність ціни вартості придбаних деталей відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Відповідно до статті 126 Статуту залізниць України, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вагонів сталося не з вини відповідача.
Посилання відповідача, викладене у письмовому відзиві з приводу того, що згідно договору оренди вагонів № 06-09/2018 від 07.09.2018 на позивача покладено понесення витрат, пов'язане з технічним обслуговуванням та ремонтів вагонів не приймається судом до уваги, оскільки понесені позивачем збитки, що виникли в результаті часткової втрати деталей вагонів під час перевезення відповідачем, не мають жодного відношення до умов договору № 06-09/2018 від 07.09.2018.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, судом встановлено, що позивачем, внаслідок розукомплектування вантажних вагонів понесено збитки в розмірі 58 529, 23 грн.
Таким чином, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 58 529, 23 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалургтранс" (49000, місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, кімната 546, ідентифікаційний код 30095793) збитків у розмірі 58 529 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 23 коп. та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк