ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2019Справа № 910/6526/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Енергетик-2"
про стягнення 75897,27 грн.
за участі представників:
від позивача: Березова І.Г., за довіреністю,
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Енергетик-2" про стягнення 75897,27 грн., з яких: 55306,60 грн. заборгованості з водопостачання та водовідведення, 3997,50 грн. інфляційних втрат, 4021,43 грн. трьох процентів річних, 1510,42 грн. пені та 11061,32 грн. штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на відпуск води та послуги каналізації від 08.06.1994 № 02378/4-07.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 06.06.2019 вказану позовну заяву після усунення позивачем її недоліків прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Зазначена ухвала суду була направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03065, м. Київ, вул. Борщагівська, 139/141. Також, на вказану адресу судом направлялася ухвала суду від 05.07.2019 про повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи на 06.08.2019.
Проте конверти із копіями вищенаведених ухвал повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалами суду від 06.06.2019, 05.07.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.06.1994 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено Договір № 02378/4-07 на відпуск води та послуги каналізації, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а останній - сплатити за вищевказані послуги на умовах, визначених, зокрема, цим Договором.
Згідно пункту 2.2. Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. У разі змін тарифів, діючих на час укладення Договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без змін інших умов Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору кількість води, що постачається та використовується, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Кількість стічних вод, що надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням із постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим пунктом 22.2 Правил (пункт 3.4. Договору).
Згідно пункту 3.5. Договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації у порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати, обґрунтовуючи таку відмову, документи у 3-денний строк.
Даний Договір, за пунктами 5.1., 5.2., укладений з 08.06.1994 по 31.12.1994 та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.03.2016 по 31.12.2018 позивач надав відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення по коду 9-949 на загальну суму 445561,81 грн., однак відповідач оплату таких послуг здійснив частково на суму 389957,79 грн., заборгувавши позивачу 55306,60 грн. (з урахування переплати по коду 9-50949 на суму 297,42 грн.).
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровками з рахунку абонента за спірний період, копіями платіжних доручень по часткову оплату наданих послуг та зведених відомостей розщеплення оплат.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою від 14.03.2019 № 2642/12/8/02-19 про сплату заборгованості, однак відповіді або грошових коштів від відповідача не надійшло.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом закріплений у пункті 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та у статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції після 09.11.2017).
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.
Пунктом 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції після 09.11.2017) оплату за спожиті житлово-комунальні послуги споживач здійснює щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до пункту 18 розділу «Порядок обліку та оплати послуг» Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Оскільки Договором строк оплати послуг не встановлений, відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
При цьому, судом прийнято до уваги відсутність доказів списання з відповідача грошових коштів у спірній сумі у визначеному пунктом 3.5. Договору порядку.
Отже, за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення відповідач у повному обсязі оплату не здійснив, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 55306,60 грн. основного боргу та задоволення позову в цій частині.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач на підставі пунктів 4.2., 4.3. Договору та статті 230 ГК України, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1510,42 грн. та 11061,32 грн. штрафу.
Відповідно до пункту 4.2. Договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує позичальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 1 % від суми платежу за кожний день прострочки.
Приписами частин 2, 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши арифметичний перерахунок пені з урахуванням початку настання прострочення оплати (пункт 18 розділу «Порядок обліку та оплати послуг» Правил) та в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги в сумі 871,48 грн. Водночас, вимога про стягнення штрафу в розмірі 11061,32 грн. підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3997,50 грн. інфляційних втрат та 4021,43 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За відповідним перерахунком суду вказаних компенсаційних витрат у межах вищевказаного періоду суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1095,44 грн. інфляційних втрат та 3795,63 грн. трьох процентів річних.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Енергетик-2" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 139/141; ідентифікаційний код 22885602) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а; ідентифікаційний код 03327664) 55306 (п'ятдесят п'ять тисяч триста шість) грн. 60 коп. основного боргу, 1095 (одну тисячу дев'яносто п'ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3795 (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. трьох процентів річних, 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 48 коп. пені, 11061 (одинадцять тисяч шістдесят одну) грн. 32 коп. штрафу, а також 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 66 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.08.2019.
Суддя К.В. Полякова