номер провадження справи 4/64/19
01.08.2019 Справа № 908/815/19
м. Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН», (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, літ. А, пов. 11)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А), засновник ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1216259,06 грн. основної заборгованості за дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, 187137,28 грн. пені, 15594,77 грн. 3 % річних та 45603,37 грн. інфляційних витрат
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.
За участю представників сторін:
від позивача - Семеняка В.В., ордер на надання правової допомоги серія КВ № 425243 від 24.05.2019;
від відповідача - не з'явився;
04.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», м. Запоріжжя про стягнення 1216259,06 грн. основної заборгованості за дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, 187137,28 грн. пені, 15594,77 грн. 3 % річних та 45603,37 грн. інфляційних витрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 справу № 908/815/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном не пізніше 02.05.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.05.2019 у зв'язку із усуненням недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/815/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/64/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.05.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 строк підготовчого провадження у справі № 908/815/19 продовжений до 05.08.2019, підготовче судове засідання відкладалося до 10.07.2018.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/815/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 01.08.2019.
В судовому засіданні 01.08.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки уповноваженого представника суд жодного разу не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися на адресу ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу засновника ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» ОСОБА_1 , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте всі ухвали суду по справі, які направлялися на адресу ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» повернулися до господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: «Організація вибула», а ухвали суду по справі, які направлялися на адресу засновника ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» ОСОБА_1 повернулися до господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: «За закінченням встановленого строку зберігання».
Крім того, всі ухвали суду по даній справі надіслані судом до Єдиного державного реєстру судових рішень та оприлюднені на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Таким чином, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатися з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/.
За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті всі можливі і достатні заходи, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/815/19.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Суд заслухав думку представника позивача щодо можливості розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності уповноваженого представника відповідача.
Представник позивача вважає за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 9 ст. 165 ГПК України)
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе вирішити справу по суті за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 533,610, 627, 693, 712 ЦК України, ст., ст. 173, 193, 265 ГК України та умови дистриб'юторської угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору дистриб'юторської угоди та положень чинного законодавства в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару за ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» рахується 1216259,06 грн. заборгованості за дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017 за отриманий товар. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за дистриб'юторською угодою на підставі п. 10.3 цієї угоди та відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані пеня в розмірі 187137,28 грн., 3 % річних в розмірі 15594,77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 45603,37 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 1216259,06 грн. основної заборгованості, 187137,28 грн. пені, 15594,77 грн. 3 % річних та 45603,37 грн. інфляційних витрат.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд
20.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН», (Продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», (Дистриб'ютор, відповідач у справі) укладено Дистриб'юторську угоду № 11-2018/Д (далі за текстом - Угода), відповідно до умов якої на період дії даної Угоди Продавець призначає ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» не-ексклюзивним Дистриб'ютором по розповсюдженню на території України агрохімічної продукції, а саме засобів захисту рослин та біопрепаратів, що пропонуються японською компанією СУМІТОМО КОРПОРЕЙШН та іншими іноземними виробниками через ТОВ «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН» на українському ринку. При цьому Дистриб'ютор зобов'язується прикладати всі зусилля для максимального використання потенціалу ринку України з метою продажу товару. (п., п. 1.1, 3.1.1 Угоди)
За умовами п., п. 8.1, 8.4, 11.1 Угоди вона набуває чинності з моменту підписання повноваженими представниками сторін. Термін дії Угоди встановлюється з моменту підписання і до 31.12.2018. в будь-якому випадку при розірвання даної угоди або при закінчення терміну дії даної Угоди це не стосується прав та обов'язків сторін стосовно товару, що був проданий в рамках даної Угоди, або стосовно взаємної заборгованості Сторін.
Сторонами доказів розірвання Дистриб'юторської угоди суду не надано.
Пунктом 2.1 Угоди визначено, що під «товаром» сторони розуміють засоби захисту рослин та біопрепарати, перелік яких наведений в Додатку № 1 до даної Угоди.
Згідно з Додатком № 1 до Дистриб'юторської угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017, копія якого наявна в матеріалах справи, сторонами визначені: найменування препарату, тарна одиниця та упаковка, контрактна ціна за л/кг в дол. США, контрактна ціна за л/кг в гривні (без ПДВ), кількість л/кг, вартість в дол. США, вартість в гривні (без ПДВ). Зазначений Додаток № 1 має підписи уповноважених осіб Продавця і Дистриб'ютора, скріплені печатками підприємств.
Відповідно до п., п. 2.4, 2.5 Угоди загальна планова кількість товару для поставки Дистриб'ютору в 2018 році встановлюється сторонами в Додатку № 1. Точна кількість кожної партії товару, базис поставки фіксуються в рахунках-фактурах, які виставляються за заявками Дистриб'ютора.
Базис поставки товару - FCA (INСOTERMS 2010) склад Продавця за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20/2, склад фірми «РЕМ-Транс», або інший склад Подавця, про що буде погоджено сторонами додатково. Вивіз товару здійснюється Дистриб'ютором та за його рахунок, завантаження товару на складі здійснюється за рахунок Продавця (п. 5.1 Угоди)
За умовами п. 6.2 Угоди право власності на товар переходить до Дистриб'ютора в момент отримання ним товару та товаросупровідних документів.
Пунктом 7.1 Угоди сторони погодили, що приймання/передача товару по кількості проводиться Дистриб'ютором в момент його отримання від продавця. Дистриб'ютор зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару. Якщо під час такого огляду буде виявлено невідповідність по кількості між поставленим товаром і умовами Угоди (а саме, інформацією, яка міститься в накладній до даної поставки товару), Дистриб'ютор негайно готує в письмовій формі перелік невідповідностей з їх детальним описом. Цей перелік підписується Продавцем та Дистриб'ютором (представником Дистриб'ютора). Копія зазначеного переліку надається Продавцю.
Згідно з п. 4.1 Угоди враховуючи те, що товар постачається в Україну виключно по зовнішньоекономічних контрактах, ціна на товар вказана Додатку № 1 у доларах США та в гривневому еквіваленті з розрахунку 27 гривень за один долар США. Відпуск товару проводиться партіями у відповідності до заявок Дистриб'ютора. На кожну партію товару Продавець надає рахунок-фактуру з цінами у гривні по курсу міжбанківських торгів за день, попередній до дня виставлення рахунку.
Сума Угоди дорівнює загальній вартості товару, поставленого Продавцем Дистриб'ютору відповідно до умов та протягом дії цієї Угоди. (п. 4.9 Угоди)
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 17028368,74 грн., що підтверджується видатковими накладними в кількості 55 штук, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, які виставлялися до кожної окремої партії товару, що поставлялася за вище вказаними видатковими накладними, та довіреності на отримання на отримання товару, які підтверджують поставку відповідачу товару на загальну суму 17028368,74 грн.
Всі видаткові накладні скріплені підписами уповноважених осіб з боку Продавця і Дистриб'ютора та скріплені печатками підприємств.
Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред'являв.
Доказів щодо не поставки або неповної поставки Продавцем товару згідно Дистриб'юторської угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017 відповідач суду не подав.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Дистриб'юторської угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017 на загальну суму 17028368,74 грн. є доведеним.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані дистриб'юторською угодою.
Однією з загальних засад цивільного законодавства, які закріплені в ст. 3 ЦК України, є свобода договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Чинним національним законодавством України не визначення поняття «дистриб'юторського договору».
Разом із тим, на теперішній час існують Модельні правила європейського приватного права (Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of Reference, - DCFR), відповідно до яких договори дистрибуції - це договори, відповідно до яких одна сторона, постачальник, зобов'язується на постійній основі поставляти іншій стороні, дистриб'ютору, продукт, а дистриб'ютор зобов'язується купувати його або приймати, оплачувати та продавати третім особам від свого імені та у своїх інтересах.
Отже, в даному випадку йдеться про відносини постачання.
За приписами ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Умовами п. 4.3 Угоди сторони визначали, що оплата за товар проводиться в гривнях у відповідності із рахунком-фактурою на розрахунковий рахунок Продавця.
При цьому, за умовами п. 4.5 Угоди Дистриб'ютор має право придбати товар по контрактній ціні на умовах 30/70 (зо % попередня оплата, 70 % - відстрочка платежу). Кінцевий термін повної оплати товару становить 15.10.2018.
Відповідно до п. 4.7 Угоди Продавець надає Дистриб'ютору ліміт кредиту у розмірі 3300000 гривень з терміном користування до 15.10.2018. У рамках даного ліміту кредиту у якості оплати за поставлений товар Продавець може приймати банківські гарантії та прості векселі, авальовані належним чином банківськими установами України. У цьому випадку сторони підписують відповідну додаткову угоду з погодженням термінів розрахунку.
27.04.2018 сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Дистриб'юторської Угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017, відповідно до якої у зв'язку із збільшенням потреб ТОВ «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС» в препаратах ТОВ «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН» Дистриб'ютору встановлений ліміт кредиту у розмірі 3650000 гривень з 27.04.2018. Термін розрахунку при цьому залишається незмінним, а саме 15.10.2018.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару у передбачені строки і в повному обсязі не здійснена.
Так, матеріали справи містять банківські виписки з поточного рахунку позивача, згідно з якими за період з 21.11.2017 по 12.11.2018 відповідачем в рамках Дистриб'юторської Угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017 перераховано позивачу грошові кошти в загальному розмірі 10471362,17 грн.
Також відповідач розрахувався з позивачем шляхом передачі двох простих векселів на загальну суму 2336682,89 грн., які враховані в погашення заборгованості.
Зокрема, 29.03.2018 сторонами укладена Додаткова угода № 3 до Дистриб'юторської Угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017, відповідно до якої на виконання п. 4.7 Угоди Продавець погоджується прийняти у якості оплати за поставлений товар простий вексель авальований належним чином банком АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 939934,73 грн. Термін розрахунку по вказаному векселю не може бути пізніше ніж 26.11.2018.
В матеріалах справи міститься копія простого векселя серія АА № 2543680 від 29.03.2018 на суму 939934,73 грн. з відповідними відмітками на ньому.
29.10.2018 сторонами укладена Додаткова угода № 5 до Дистриб'юторської Угоди № 11-2018/Д від 20.11.2017, відповідно до якої на виконання п. 4.7 Угоди Продавець погоджується прийняти у якості оплати за поставлений товар простий вексель авальований належним чином банком ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на суму 1396748,16 грн. Термін розрахунку по вказаному векселю не може бути пізніше ніж 28.03.2019.
В матеріалах справи також міститься копія простого векселя серія АА № 1531686 від 29.10.2018 на суму 1396748,16 грн. з відповідними відмітками на ньому.
Крім того, за видатковими накладними № 7 від 28.12.2018 на суму 1232888,02 грн. і № 8 від 28.12.2018 на суму 1771176,60 грн. Дистриб'ютором повернутий Позивачу товару на загальну суму 3004064,62 грн.
Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Дистриб'юторської угоди в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 1216259,06 грн. (17028368,74 грн. - 10471362,17 грн. - 3004064,62 грн. - 2336682,89 грн. = 1216259,06 грн.)
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1216259,06 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 1216259,06 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Стосовно вимог про стягнення з відповідача 187137,28 грн. пені, 45603,37 грн. втрат від інфляції та 15594,77 грн. 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 10.3 Угоди, яким сторони визначили, що у разі прострочення платежів за даною Угодою Дистриб'ютор сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 0,1 % від простроченої суми оплати по Угоді за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.
Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за Дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, становить 187137,28 грн. При цьому, як вбачається з надано позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 16.10.2018 (з дня, наступного за днем, який визначений кінцевим терміном розрахунків згідно п. 4.5 Угоди та умов Додаткової угоди № 2 від 27.04.2018) по 20.03.2019, за 156 днів, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 187137,28 грн. пені заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню судом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Так, позивачем заявлена вимога про стягнення 45603,37 грн. втрат від інфляції, які розраховані за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний правильно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 45603,37 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та задовольняється судом повністю.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за несплату відповідачем товару, поставленого за Дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, становить 15594,77 грн. Як вбачається з надано позивачем розрахунку, 3 % річних нараховані за період з 16.10.2018 по 20.03.2019, за 156 днів.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що даний розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 15594,77 грн. 3 % річних заявлена до стягнення обґрунтовано і підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», м. Запоріжжя про стягнення 1216259,06 грн. основної заборгованості за дистриб'юторською угодою № 11-2018/Д від 20.11.2017, 187137,28 грн. пені, 15594,77 грн. 3 % річних та 45603,37 грн. інфляційних витрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ГЛОБАЛ ПЛЮС», (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 26-А, ідентифікаційний код юридичної особи 39335937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ - АГРО ЮКРЕЙН», (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, літ. А, пов. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 30301758) 1216259 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 06 коп. основного боргу, 187137 (сто вісімдесят сім тисяч сто тридцять сім) грн. 28 коп. пені, 45603 (сорок п'ять тисяч шістсот три) грн. 37 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 15594 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 77 коп. 3 % річних та 21968 (двадцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України «09» серпня 2019 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.