Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/254/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бобчик І.М., наказ № 49-к від 01.02.19; рішення № 3 від 05.02.19;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (с.Вістова Калуського району Івано-Франківської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (м.Житомир)
про стягнення 396350,08грн (згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 10.05.19)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" 437560,09грн заборгованості, яка виникла на підставі договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16, з яких: 333903,39грн основного боргу, 72488,97грн пені, 25102,73грн інфляційних, 6065,00грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою від 01.04.19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.04.19.
15.04.19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ "Котлозавод "Крігер" проти позову заперечив в повному обсязі та вказав на порушення позивачем умов договору в частині строку виконання робіт, у зв'язку з чим відповідач не зміг вчасно здати роботи кінцевому замовнику та розрахуватись з позивачем. Зазначив, що згідно п.5.3 договору будівельні роботи оплачуються на підставі виставлених рахунків, однак позивач не надав суду доказів виставлення таких рахунків відповідачу. Також зауважив, що пеня у розмірі 72488,97грн нарахована безпідставно, оскільки умовами договору не передбачена така відповідальність (т.1, а.с.183-185).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 10.05.19 позивач зазначив, що термін та порядок оплати виконаних робіт чітко визначений п.5 договору, при цьому остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5-ти календарних днів після підписання актів форми КБ-2а, КБ-3. Враховуючи, що завершальний етап робіт закрито актами прийняття виконаних робіт форми КБ-2а від 31.07.18, тому відповідно до умов договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 граничним строком оплати є 05.08.18. Також вказав, що всі рахунки на оплату виконаних субпідрядних робіт були направлені на адресу відповідача засобами електронного зв'язку, а факт виконання робіт не заперечується відповідачем та підтверджується актами прийняття виконаних робіт форми КБ-2а та довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (т.1, а.с.226).
Заявою від 10.05.19 №77 позивач зменшив розмір позовних вимог до 396350,08грн, з яких: 333903,39грн основного боргу, 28047,88грн штрафних санкцій, 28333,81грн інфляційних, 6065,00грн 3% річних. Вказана заява прийнята судом згідно ухвали суду від 27.05.19.
24.05.19 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено про безпідставність позовних вимог (т.1, а.с.241).
05.06.19 на електронну адресу та 10.06.19 на поштову адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 05.06.19 №103 на виконання вимоги ухвали суду щодо надання позивачем документального підтвердження направлення відповідачу засобами електронного зв'язку рахунків на оплату послуг підряду з доказами їх вручення або надання відповідного письмового пояснення, позивач повідомив суд про те, що зазначені докази не можуть бути надані суду з причин відсутності технічної можливості зберігати (накопичувати) такі документи тривалий час. У даних письмових поясненнях позивач зазначив, що згідно чинного податкового та бухгалтерського законодавства рахунок не є підтвердженням проведеної господарської операції з надання послуги підряду, а тому зберігання такого документа в порядку передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підзаконними нормативними актами не є обов'язковим, при цьому, обов'язковим первинним документом, який підтверджує факт проведення господарської операції надання послуги підряду, є Акт прийняття виконаних робіт. Також позивач, зокрема, вказав, що ним виконано свої зобов'язання щодо надання послуг субпідряду, передбачених договором, в повному обсязі, зауважень щодо якості та строків виконання робіт зі сторони підрядника (відповідача) немає, про що свідчать підписані сторонами Акти прийняття виконаних робіт форми КБ-2а та Довідки про вартість КБЗ, будь-яких доказів наявності зауважень у підрядника щодо порушення строків проведення підрядних робіт відповідачем до суду не надано (т.2, а.с.8-10).
Ухвалою від 18.06.19 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/254/19 до судового розгляду по суті на 23.07.19.
Ухвалою від 23.07.19 відкладено розгляд справи по суті на 06.08.19 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в адресованому господарському суду клопотання №141 від 05.08.19 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд розглядати справу без участі його представника (т.2, а.с.32).
Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні, просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.16 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (підрядник, відповідач) укладено договір субпідряду №14-06/16 (а.с.12-25), за умовами якого керуючись контрактом №UDHEEP-KAM-ICB-02 від 17.05.16, укладеним між КП "Міськтепловоденергія" та ТОВ "Котлозавод "Крігер", сторони в порядку та на умовах, визначених цим договором, домовились, що даний договір укладений між сторонами для виконання умов контракту №UDHEEP-KAM-ICB-02 "Будівництво теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової електричної енергії газовими і твердопаливними котлами на альтернативних видах палива" (п.1.1 договору).
Згідно п.1.2 договору Субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик, за завданням підрядника з повним використанням своїх матеріалів і механізмів (інструменту), комплекс загально будівельних робіт на об'єкті КП "Міськтепловоденергія" (замовник), а підрядник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, будівельні роботи будуть проводитись на об'єкті, який розташований за адресою: Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, вул.Крип'якевича, 3.
Відповідно до п.4.1 договору роботи виконуються згідно з проектно-кошторисною документацією за твердою договірною ціною, що узгоджується сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що підрядник сплачує субпідряднику вартість робіт, вказану в специфікації, на наступних умовах:
5.1.1. Перший транш у розмірі 50% вартості будівельних робіт згідно специфікації, протягом 15 календарних днів з моменту підписання договору.
5.1.2. Другий транш у розмірі 15% від вартості будівельних робіт, згідно специфікації, по закінченні першого місяця виконаних робіт.
5.1.3 Третій транш у розмірі 15% від вартості будівельних робіт, згідно специфікації, по закінченні другого місяця виконаних робіт.
5.1.4 Четвертий транш у розмірі 20% від вартості будівельних робіт на протязі 5-ти календарних днів після підписання актів форми КБ-2в, КБ-3 та отримання підрядником підписаного замовником акта завершення будівельних робіт на об'єкті.
Будівельні роботи оплачуються на підставі виставлених рахунків. Днем оплати вважається дата зарахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника (п.5.3 договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивачем були належним чином виконані роботи з "Будівництва теплоелектростанції з комбінованим виробництвом теплової електричної енергії газовими і твердопаливними котлами на альтернативних видах палива" на загальну суму 24511464,05грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 27.04.17 на суму 9572138,57грн; №4 від 31.08.17 на суму 1368615,26грн; №3 від 31.08.17 на суму 2540082,36грн; №2 від 31.08.17 на суму 197674,00грн, №5 від 18.09.17 на суму 2517853,42грн; №6 від 30.09.17 на суму 497931,60грн; №7 від 01.11.17 на суму 566876,74грн; №8 від 28.02.18 на суму 1800000,00грн; №9 від 28.02.18 на суму 450000,00грн; №10 від 27.04.18 на суму 31464,43грн; №11 від 27.04.18 на суму 57614,17грн; №12 від 31.07.18 на суму 90546,60грн; №13 від 31.07.18 на суму 699102,36грн; №14 від 31.07.18 на суму 3111892,82грн; №15 від 31.07.18 на суму 367984,78грн; №16 від 31.07.18 на суму 190341,67грн; №17 від 31.07.18 на суму 451345,27грн, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с.32-171).
Відповідач в порушення умов договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 здійснив розрахунок за виконані роботи неповністю, на суму 24177560,66грн, матеріалами справи підтверджено, що частково несплаченим залишився акт №17 приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.18.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 333903,39грн.
В порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача позивачем надіслано претензію №15 від 04.02.19 з вимогою перерахувати заборгованість у розмірі 333903,39грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Калушстальбуд" (а.с.26).
У відповіді на претензію №60 від 20.02.19 відповідач зазначив, що станом на лютий 2019 року виявлено недоліки у виконаних субпідрядником роботах, а саме: при опадах протікає дах на об'єкті та відсутні болтові з'єднання на збірних металоконструкціях каркасу ТЕЦ. З метою якнайшвидшого врегулювання спору та оплати коштів згідно договору запропонував терміново виправити вищевказані недоліки, після чого підрядник проведе остаточний розрахунок (а.с.27).
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи на підставі договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами підряду, згідно яких у відповідача внаслідок прийняття робіт виконаних позивачем на підставі договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16, виник кореспондуючий обов'язок оплатити їх.
Згідно із ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Приписами ч.1 ст.853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина 4 ст.882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Матеріали справи не містять зауважень щодо виконаних ТОВ "Калушстальбуд" робіт чи щодо визначення їх вартості, також матеріали справи не містять доказів відмови підрядника від договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 чи відмови від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.
Акти приймання виконаних будівельних робіт підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про прийняття робіт відповідачем без зауважень.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, умовами договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 визначено порядок та строк оплати виконаних робіт.
Однак, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за виконані роботи в установлені договором строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті виконаних позивачем субпідрядних робіт на загальну суму 333903,39грн.
Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не надав суду доказів виставлення рахунків в порядку, визначеному п.5.3 договору субпідряду, а тому у відповідача відсутній обов'язок їх оплатити, оскільки факт виконання робіт позивачем підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання виконаних будівельних робіт, які є належними доказами виконання робіт за договором.
Крім того, укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови щодо строку та порядку оплати, зокрема, п.5.1.4 договору визначено, що підрядник сплачує субпідряднику четвертий транш у розмірі 20% від вартості будівельних робіт на протязі 5-ти календарних днів після підписання актів форми КБ-2в, КБ-3.
Таким чином, в даному випадку, наявність або відсутність виставленого рахунку не звільняє відповідача від обов'язку з оплати вартості виконаних робіт, оскільки рахунок не створює юридичних фактів щодо виникнення обов'язку по оплаті.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач також вказує на порушення позивачем умов договору в частині строку виконання робіт, у зв'язку з чим відповідач не зміг вчасно здати роботи кінцевому замовнику та розрахуватись з позивачем.
Зазначені доводи відповідача відхиляються судом, оскільки обставини порушення позивачем строку виконання робіт не є підставою для відмови в оплаті за виконані роботи, а можуть бути предметом самостійного розгляду, зважаючи на те, що умовами договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16, зокрема, п.14.1, передбачена відповідальність субпідрядника за порушення строку виконання робіт.
Відповідач не надав суду доказів оплати виконаних позивачем робіт згідно договору субпідряду №14-06/16 від 14.06.16.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 333903,39грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач за порушення строків оплати виконаних підрядних робіт просить стягнути з відповідача 6065,00грн 3% річних, 28047,88грн штрафних санкцій та 28333,81грн інфляційних .
Що стосується стягнення 28047,88грн штрафних санкцій та 6065,00грн 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що у договорі субпідряду №14-06/16 від 14.06.16 сторони не передбачили можливості нарахування та стягнення з відповідача ш т р а ф н и х с а н к ц і й у вигляді пені, штрафу або неустойки.
Натомість, пунктом 14.2 договору субпідряду узгодили, що за порушення термінів оплати підрядник сплачує субпідряднику процент на суму затриманого платежу із розрахунку 1,4% на місяць.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що зазначені відсотки у розмірі 28047,88грн не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч.1 ст.230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу, враховуючи спосіб їх обчислення.
Зобов'язання щодо сплати відсотків врегульовані ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України.
Разом з тим, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений договором, законом, іншими актами цивільного законодавства.
Зокрема, згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто ст.625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж 3 % річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Судом встановлено, що в даному випадку сторони у договорі визначили інший розмір процентів, ніж передбачений ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: 1,4% на місяць.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання з серпня 2019 по січень 2019 (т.1, а.с.233), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача таких процентів підлягають частковому задоволенню, оскільки здійснюючи нарахування процентів за серпень 2018 року позивач не врахував, що початком періоду прострочення виконання грошового зобов'язання є 06.08.18, а тому неправомірним буде нарахування даних процентів на повний серпень 2018 року.
Самостійно здійснивши розрахунок процентів за період з 06.08.18 по 31.08.18 та з вересня 2018 по січень 2019, суд вважає, що обґрунтовано заявленою є сума 27143,13грн. Вимога в частині стягнення 904,75грн процентів заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що сторони умовами договору передбачили інший розмір процентів, ніж визначений ч.2 ст.625 ЦК України, які вже нараховані позивачем відповідно до пункту 14.2 договору субпідряду №14-06/16 вимога позивача про стягнення 6065,00грн 3% річних заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 28333,81грн, обрахованих за період з серпня 2018 по березень 2019, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідач згідно з умовами договору повинен був оплатити вартість виконаних підрядних робіт у строк до 06.08.18, тому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції повинен визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день серпня 2018 року, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з вересня 2018 року по березень 2019 року включно.
Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, та невірно здійснив нарахування інфляційних.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних за даний період становить 25102,76грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3231,05грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України та застосовано невірний розмір сукупного індексу інфляції.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму386149,28грн, з яких: 333903,39грн основного боргу; 27143,13грн процентів; 25102,76грн інфляційних.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 6065,00грн 3% річних, 904,75грн процентів та 3231,05грн інфляційних.
Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлозавод "Крігер" (10003, м.Житомир, вул.Покровська, 81, ідентифікаційний код 35299597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (77351, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Вістова, вул.С.Стрільців, 1/В, ідентифікаційний код 36403176)
- 333903,39грн основного боргу;
- 27143,13грн процентів;
- 25102,76грн інфляційних;
- 5792,24грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 6065,00грн 3% річних, 904,75грн процентів та 3231,05грн інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 12.08.19
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід)