61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
07.08.2019р. Справа №905/1049/19
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз
України», м.Київ
до відповідача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ
про стягнення заборгованості в сумі 67608,20 грн.
Суддя Г.В. Левшина
при секретарі судового засідання Торголенко К.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 67608,20 грн., у тому числі основний борг в сумі 45545,94 грн., три проценти річних в сумі 2304,81 грн., інфляція в сумі 16093,82 грн., пеня в сумі 2794,14 грн. та штраф в сумі 869,49 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №14/12-225 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. в частині виконання останнім своїх зобов'язань щодо внесення оплати вартості поставленого природного газу згідно затвердженого сторонами графіку погашення заборгованості, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу, інфляційних витрат, трьох процентів річних.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2019р. по справі №905/1049/19 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.07.2019 року о 12:00 год.
15.07.2019р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.
27.06.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.07.2019р. №1692/12, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу в сумі 45545,94 грн. та заперечив проти стягнення пені, штрафу, інфляційних витрат, трьох процентів річних, у зв'язку з тяжким фінансово-економічним становищем останнього. Відповідач зазначає, що скрутне фінансово-матеріальне становище у нього виникло не з його вини, а з об'єктивних причин, як то: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного механізму щодо надання субвенції з державного бюджету України та погашення заборгованості в різниці в тарифів; несвоєчасна сплата населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію; перебування майже половини об'єктів теплопостачання на території, не підконтрольній українській владі. В підтвердження скрутного становища відповідачем до відзиву на позовну заяву додано: копію балансу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» станом на 30.03.2019р., копію звіту про фінансові результати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за три місяці 2019р., копію заяв до правоохоронних органів та відповідей на них. При цьому, відповідач зазначив, що позивачем невірно проведено розрахунки пені за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року, а також січень з лютим 2019р., у зв'язку з невірним визначенням періоду прострочення, адже прострочення необхідно обчислювати враховуючи умови п.2.2 договору з 01 числа наступного місяця за місяцем в якому повинна була проведена оплата.
15.07.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти тверджень відповідача посилаючись на те, що відповідачем не надано достатніх доказів, щодо свого виняткового скрутного матеріального становища. Крім того, позивач зазначив, що порушення відповідачем умов договору є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштів.
В судове засідання 15.07.2019р. представник позивача не з'явився. Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження в загальне провадження, а також повідомив суд про погашення основного боргу перед позивачем, заперечив проти решти позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.07.2019р. у задоволенні клопотання відповідача про перехід від розгляду справи в порядку спрощеного провадження до загального провадження відмовлено та оголошено перерву у розгляді справи до 07.08.2019 року о 12:15 год.
06.08.2019р. до суду надійшла заява від 01.08.2019р. №1932/12 Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про закриття провадження у справі, згідно якої відповідачем повідомлено суд про погашення основного боргу перед позивачем.
В засідання суду 07.08.2019р. сторони не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши відповідача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
28.05.2012р. між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач, кредитор) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (відповідач, боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-225, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу від 23.09.2009р. №06/09-1272-БО-6.
Відповідно до п.2.1 договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1, складає 331243,69 грн. станом на 31.03.2012р., що підтверджується актом звірки розрахунків.
Згідно п.2.2 договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме (зазначається в частині спірного періоду). Так, згідно наведеного графіку в період з 30.06.2012р. по 31.05.2032р. відповідач має перераховувати на користь позивача по 1380,18 грн. щомісяця.
Згідно п.2.3 договору зобов'язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п.2.2 цього договору на відповідний місяць.
За відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіка, передбаченого п.2.2 договору, боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав (п.2.4 договору).
У випадку, якщо у боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п.2.5 договору).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 31.05.2032р., а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, п.2.2 договору визначено, що грошові кошти по платежах поточного місяця згідно графіка повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, у якому платіж підлягає виконанню.
Доказів зміни строку сплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
За висновками суду, на момент звернення позивача з позовом до суду свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в порядку черговості згідно графіку за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-225 від 28.05.2012р. за період з червня 2016р. по лютий 2019р. в сумі 45545,94 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.
Відповідно до приписів ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно наданого відповідачем платіжного доручення від 11.07.2019р. №4242 останнім на користь позивача перераховано грошові в сумі 45545,94 грн.
Таким чином, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині сплати основного боргу в сумі 45545,94 грн. за період з червня 2016р. по лютий 2019р. припинились.
За приписом п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, враховуючи погашення відповідачем основного боргу перед позивачем, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 45545,94 грн. підлягає закриттю.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Одночасно, неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України є пенею.
Відповідно до п.3.4 договору №14/12-225 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Таким чином, за висновками суду, сторонами за власним волевиявленням в договорі №14/12-225 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. було узгоджено можливість застосування таких видів господарських санкцій як і пеня, і штраф.
На підставі п.3.4 договору №14/12-225 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в загальній сумі 2794,14 грн., зокрема:
- за прострочення платежу за грудень на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 29.06.2018р. в сумі 32,14 грн.;
- за прострочення платежу за січень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 30.07.2018р. в сумі 72,67 грн.;
- за прострочення платежу за лютий 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 30.08.2018р. в сумі 113,70 грн.;
- за прострочення платежу за березень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 29.09.2018р. на суму 154,28 грн.;
- за прострочення платежу за квітень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 30.10.2018р. на суму 196,48 грн.;
- за прострочення платежу за травень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 05.06.2018р. по 29.11.2018р. на суму 237,32 грн.;
- за прострочення платежу за червень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 30.06.2018р. по 28.12.2018р. на суму 244,62 грн.;
- за прострочення платежу за липень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 31.07.2018р. по 28.01.2019р. на суму 246,31 грн.;
- за прострочення платежу за серпень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 31.08.2018р. по 27.02.2019р. на суму 236,86 грн.;
- за прострочення платежу за вересень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 30.09.2018р. по 30.03.2019р. на суму 247,75 грн.;
- за прострочення платежу за жовтень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 31.10.2018р. по 29.04.2019р. на суму 246,24 грн.;
- - за прострочення платежу за листопад 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 30.11.2018р. по 30.05.2019р. на суму 246,43 грн.;
- за прострочення платежу за грудень 2018р. на суму 1380,18 грн. за період з 31.12.2018р. по 04.06.2019р. на суму 210,85 грн.;
- за прострочення платежу за січень 2019р. на суму 1380,18 грн. за період з 31.01.2019р. по 04.06.2019р. на суму 168,65 грн.;
- за прострочення платежу за лютий 2019р. на суму 1380,18 грн. за період з 28.02.2019р. по 04.06.2019р. на суму 130,53 грн.
Крім того, згідно п.3.4 договору №14/12-225 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р. позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу в загальній сумі 869,49 грн. (розрахований за невиконання грошових зобов'язань понад 30 днів по оплаті поставленого природного газу у червні 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у липні 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у серпні 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у вересні 2018р. н суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у жовтні 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у листопаді 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у грудні 2018р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у січні 2019 р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн., у лютому 2019р. на суму простроченого платежу - 1380,18 грн.).
Розрахунок штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Одночасно, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу у відповідача за кожним із зобов'язань визначених частинами згідно графіку погашення заборгованості та неправомірно включено кінцевий день оплати до періоду прострочення, без врахування вихідних та святкових днів.
Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 2775,33 грн. за період з 05.06.2018р. по 04.06.2019р., а решта вимог щодо стягнення пені в сумі 18,81 грн. є неправомірною.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2016р. по 28.02.2019р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 16093,82 грн. та три проценти річних в сумі 2304,81 грн. за період з 05.06.2016р. по 04.06.2019р.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу у відповідача за кожним із зобов'язань визначених частинами згідно графіку погашення заборгованості та неправомірно включено кінцевий день оплати до прострочення, без врахування вихідних та святкових днів.
Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 2298,81 грн., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 06,00 грн. є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.
Щодо вимог про стягнення інфляції судом враховано наступне:
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.
При цьому, слід зазначити що, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Як встановлено, позивачем нараховано інфляцію на загальну суму заборгованості 45545,94 грн. за період з 01.01.2016р. по 28.02.2019р.
Проте, відповідна заборгованість складалася за певний період з червня 2016р. по лютий 2019р. (зокрема, у січні 2016р. заборгованість в сумі 45545,94 грн. була відсутня, а загальна сума боргу 45545,94 грн. виникла лише після невиконання відповідачем свого останнього зобов'язання у лютому 2019р.).
Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції за кожним простроченим платежем за період з червня 2016р. по лютий 2019р. стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 7008,17 грн. за період з липня 2016р. по лютий 2019р., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 9085,65 грн. є неправомірною.
При цьому, відповідач у відзиві №1692/12 від 04.07.2019р. просить відмовити у задоволенні трьох процентів річних, інфляційних витрат, пені та штрафу повністю, з огляду на відсутність вини у несплаті спірної суми вчасно, наявність форс-мажорних обставин, а також підкреслює вкрай важке фінансове становище та наявність воєнного конфлікту.
Звернення уваги відповідачем в частині відсутності вини у невиконанні спірних зобов'язань своєчасно судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.
До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 06,00 грн., інфляції в сумі 9085,65 грн., пені в сумі 18,81 грн. є неправомірним, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 12951,80 грн., у тому числі три проценти річних в сумі 2298,81 грн., інфляція в сумі 7008,17 грн., пеня в сумі 2775,33 грн. та штраф в сумі 869,49 грн.
Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням тих обставин, що основний борг в сумі 45545,94 грн. був сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 236-241, п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Закрити провадження у справі №905/1049/19 в частині вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 45545,94 грн.
Позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про стягнення трьох процентів річних в сумі 2304,81 грн., інфляції в сумі 16093,82 грн., пені в сумі 2794,14 грн. та штрафу в сумі 869,49 грн., задовольнити частково.
Стягнути Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ЄДРПОУ 03337119) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) три проценти річних в сумі 2298,81 грн., інфляцію в сумі 7008,17 грн., пеню в сумі 2775,33 грн. та штраф в сумі 869,49 грн., всього 12951,80 грн., судовий збір в сумі 1662,25 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 07.08.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 12.08.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина